Translate

четвер, 19 грудня 2024 р.

Винаходи, які нам подарувало Середньовіччя

 Європейське Середньовіччя здається нам у кращому разі часом віри і молитви, а в гіршому — періодом темноти й відсталості. Однак мало хто знає, що це була історична епоха постійного розвитку техніки. Про це свідчать винаходи, зроблені тоді, які ми використовуємо донині. Наведемо тут тільки деякі з них.


Отже, V століття — це: 


Вітражі — уламки кольорового скла, поєднані рамками з олова. Мистецтво їхнього створення розвивалося протягом усього Середньовіччя, досягнувши своєї вершини в XVст. Хоча, звісно, вітражі створюють і сьогодні.


Х століття, своєю чергою, це:


Камін — спочатку це було тільки заглиблення у стіні, обрамлене двома стовпами, з дерев’яним або кам’яним карнизом і виходом для диму.



Підкови. Справжні кінські підкови, тобто прибиті до копит спеціальними цвяхами-вухналями. Бо раніше металеві підошви прив’язували до копит.

 


Шатун — прилад, що імітує роботу коваля, тобто піднімає та опускає молот на ковадло. Шатун започаткував механізацію праці і його можна досі знайти в кузнях. 

ХІІ століття — це, натомість:


Дамба — запруда для води заради збільшення ефективності водяних млинів.



Вітряк — млин, який мав вертикальну вісь і горизонтальне колесо з крилами та використовував енергію вітру.



Компас — невелика коробка з намагніченою голкою, що вказувала північ. Голка розміщалася на циферблаті, до якого на початку XIVст. додали «розу вітрів», тобто вказівник напрямків світу, з яких віють певні вітри. Такий компас дуже полегшив плавання у відкритому морі, а також сприяв великим географічним відкриттям.



Горизонтальний ткацький станок, яким могли користуватися сидячи двоє людей. Він працював швидше за стародавні вертикальні ткацькі верстати.

ХІІІ століття — це:

 


Тачка — її вперше використали на будівництві в англійському місті Дуврі.



Кормове стерно — велика рухома дошка, з’єднана з зануреним фрагментом кормової частини корабля і зі штурманським кермом.


 Окуляри для короткозорих. Вони збільшували малі предмети, завдяки чому можна було краще бачити віддалені об’єкти.

Нарешті зазначимо, що усі «технічні новинки» у середньовічній християнській Європі приймалися дуже швидко. Гаряча віра тогочасних людей не заважала їм користуватися благами техніки. Мабуть, тому, що вони вважали їх допомогою в Божому ділі: «підпорядковувати собі землю». Також вони думали про майбутнє. Францисканець Роджер Бекон передбачав, наприклад, що колись люди збудують «повозки, здатні рухатися з неймовірною швидкістю без допомоги тяглових тварин»

середа, 27 листопада 2024 р.

60 років Чернігівському тролейбусному управлінню

                                                   Історія підприємства

 

Починаючи говорити про чернігівський електротранспорт, звичайно, всім нам одразу приходить на думку тролейбус. Та не поспішайте, бо ж мова про його родича — трамвай. Отож, до чого тут Чернігів?! Як те не дивно, та електричний транспорт у нашому місті міг з’явитися навіть раніше, ніж перший чернігівський автомобіль — ще наприкінці ХІХ століття. Усе розпочалося у 1894 році, коли до ладу стала чернігівська електростанція. Знаходився цей заклад біля Стрижня на сучасній вулиці Гетьмана Полуботка. Оснащена машинами Siemens & Halske, станція забезпечувала електрикою сумарно 75 точок по місту, чого було замало. Змінити ситуацію на краще мав підприємець Конфельд — дума запропонувала йому купити станцію, він натомість гарантував після збільшення потужностей збудувати в Чернігові трамвай. Але, дізнавшись про переговори, власник устаткування Матвій Зюков виставив захмарну ціну й угода зірвалася, поховавши заразом можливість створення Чернігівського трамваю (як виявилося згодом, 1900 року, устаткування Зюкова не коштувало й половину від заявленої ним ціни). Здавалося, ідея померла. Але… Влітку 1924 року в газеті «Красное знамя» з’явилася незвична замітка, в якій коротко повідомлялося, що прийнято до розгляду проєкт влаштування у місті трамваю. Чернігівці сприйняли новину з величезним ентузіазмом. Увесь рік точилися розмови та велися підрахунки. Зрештою, було визначено, що місто отримає дві трамвайні лінії: «Красна площа (вулиця Шевченка) — Бобровиця (Музей Тарновського)» та «Новоказарменна ділянка (від «Жовтневого Молота») — Вокзал (з гілкою до міської пристані)». Лініями загальною довжиною понад 8,5 кілометрів курсуватимуть три мотовагони, двигуни до яких виготовить завод «Жовтневий Молот». Вартість проїзду найдовшою лінією у межах міста визначалася із розрахунку по 5 копійок за проїзд однієї ділянки, окремо оплачувався багаж із розрахунку 4 копійки за пуд. Вже було підраховано кількість шпал та прокату рейок, зведено кошторис — ціна появи трамваю у Чернігові складала 130 тисяч карбованців (при означеному річному доході у 62 тисячі). Визначили можливість прокладки рейок мостом через Десну. Здавалося, ідея воскресла. Але… У березні 1925 року та сама газета коротко констатувала: «вопрос о трамвае почему-то заглох»… Наступне воскресіння ідеї електротранспорту прийшло вже в повоєнний час і, з третьої спроби.



Про тролейбуси згадали у 1947 році коли йшла відбудова зруйнованого війною міста, автобусів тоді катастрофічно бракувало (всі довоєнні були залучені на фронті) й проблема перевезення пасажирів містом дуже загострилась. Проте побудову електротранспортного підприємства знову відклали.
Тим часом місто стрімко зростало відкривалися нові підприємства, будувалися житлові масиви, зростало й населення міста. А єдиним транспортом міста лишалися маленькі автобуси, які за спогадами очевидців ходили не дуже часто й тому забивалися вщент, тому багато чернігівців ходили пішки.
Переломним моментом став 1961 рік, коли будувалися такі підприємства як: Капронний завод (ВАТ «Хімволокно»), Камвольно-суконний комбінат (ПАТ «Чексіл»), ТЕЦ. Проєктувалися: автозавод та нові спальні масиви. Стало зрозуміло, що автобус не впорається з пасажиропотоками коли відкриються ці підприємства-гіганти. Саме в 1961 році Міністерство комунального господарства УРСР запропонувало побудувати в Чернігові трамвайну мережу. Але проти трамваю виступив тогочасний керівник капронного заводу Радченко. Своє невдоволення він аргументував тим, що будівництво транспортної мережі ляже на плечі підприємств міста, а побудувати тролейбус коштує чи не вдвічі дешевше ніж трамвай. Та й на той час трамвай вважався застарілим, безперспективним видом транспорту.
Свого Радченко досяг — 8 квітня 1963 міністр комунального господарства УРСР Олександр Селіванов видав указ № 116 про організацію Чернігівського тролейбусного підприємства. Згодом на посаду начальника новоствореного тролейбусного підприємства назначили Якова Олександровича Гореліка.
Одночасно виконувалися роботи зі спорудження тролейбусного парку, головний корпус якого був розрахований на 50 тролейбусів, приміщення цехів, служб, дільниць, які мали обслуговувати рухомий склад та контактну мережу. Споруджувалася сама контактна мережа та три тягові підстанції.
За 1963 рік були заасфальтовані вулиці за якими планувалося пустити тролейбус.
 Вже на кінець 1964 року парк нараховував 32 тролейбуси, а в КП «ЧТУ» працювало понад 200 працівників.


Станом на середину травня 1966 року у Чернігові експлуатувалися 90 тролейбусів на 7-ми маршрутах, а довжина контактної мережі досягла 50 км.
У 1972 році з тролейбусів зникають кондуктори,  радянський транспорт переходить на абонементні талони та компостери, а головним контролером стає совість. Тролейбус став основним транспортом міста.
 Після розпаду СРСР становище ЧТУ почало поступово погіршувалося. Припинилися постачання нового рухомого складу, а зарплати працівників не встигали зростати за інфляцією.
З 2000-х тролейбус стрімко починає втрачати позиції — на маршрути виходить все більше приватних перевізників. А кількість машин що працює невпинно зменшується.

У 2008 році місто придбало два сучасних тролейбуси виробництва львівського автозаводу — ЛАЗ (№ № 480—481). Основними перевагами цієї моделі є низька підлога та електронна система керування двигуном що дає високу плавність ходу та значну економію електрики. Обидва тролейбуси працюють з 18 березня 2008 і закріплені за маршрутом № 1. ЕлектроЛАЗи гарно зарекомендували себе в місцевих умовах експлуатації.

У 2016 році розпочалися масштабні закупівлі рухомого складу. Так були куплені нові 10 тролейбусів Еталон Т12110 «Барвінок». Останній тролейбус надійшов 15.12.2016. І вже 19.12.2016 комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» отримало справжній подарунок на свято святого Миколи — відкриття лінії тролейбусного маршруту № 11 вулицею Козацькою. Цю лінію жителі мікрорайону Масани чекали близько 50 років. Новий маршрут з’єднав мікрорайон «Бобровиця» та мікрорайон «Масани». На лінію вийшли 6 машин, які оснащені безпровідним зв’язком WiFi, стаціонарною розеткою та USB інтерфейсом. Все це було зроблено для підвищення комфорту надання транспортних послуг.
Лише з початком повномасштабної війни , яку розв’язала Росія у 2022 році, рух тролейбусів у Чернігові припинився. Дякуючи нашим захисникам, після зняття блокади нашого міста, завдяки самовідданій праці робітників ЧТУ , рух тролейбусів у місті відновився 1 червня 2022 року.

Цікаві факти про тролейбус:



Перший у світі тролейбус з'явився на світ у Німеччині в 1882 році. Його представили брати Вільгельм і Вернер Сіменс. Транспорт мав вигляд звичайного візка де розташовувалося лише чотири - п'ять осіб без водія. Він мав два електродвигуни та пересувався зі швидкістю 12 км/год.
Перший тролейбус в Україні почав їздити вулицями Києва 5 листопада 1935 року.
Найдорожчі тролейбуси їздять в Об'єднаних Арабських Еміратах в Абу-Дабі та коштують вони більше мільйона євро кожен. Транспорт розрахований на 120 пасажирів-студентів, оскільки курсує він між університетом і студентським містечком.
Зараз у світі налічують близько 300 чинних тролейбусних систем у 43 країнах. В Україні станом на 2022 рік тролейбусні системи є у понад 30 містах, що є другим показником у світі.
Сьогодні в Японії та США існують навіть підземні тролейбусні лінії. В Японії підземні тролейбуси обслуговують гірський туристичний маршрут між містами Татеяма та Омата, а в США в місті Бостон, курсує підземний тролейбус, який називають "срібна лінія".
Найдовшим тролейбусним маршрутом у світі є міжміський маршрут Сімферополь — Алушта (52 км) — Ялта (86 км) в Криму



понеділок, 11 листопада 2024 р.

100 років радіомовлення


День працівників радіо, телебачення та зв'язку  в Україні відзначається 16 листопада. Завдяки їх професійній роботі глядачі і слухачі можуть оперативно дізнаватися новини з усього світу і в будь-який момент мають доступ до потрібної інформації.

Не випадково відзначати День українських працівників зв'язку було вирішено саме 16 листопада. У цей день в 1924 році в радіоприймачах громадян УРСР вперше зазвучало Всесоюзне радіо, а також була запущена перша радіостанція "Українське радіо".



Перші слова з гучномовців у місті Харків прозвучали о 19:00. "Алло! Говорить Харків! Усім, усім, усім! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!", - з цього радіоповідомлення почалася історія радіо в Україні.

Через 9 років був створений Комітет радіомовлення Української РСР, а ще через 20 років республіканське Міністерство культури оголосило про запуск Радіоуправління УРСР. У 1953 році Радіоуправління почало і телемовлення каналу "Українське телебачення".

День радіо, телебачення і зв'язку України - свято з багаторічною історією.
На початку 60-х на території сучасної України радіослухачі могли обрати одну з декількох програм: перша програма Всесоюзного радіо, друга програма (пізніше радіо "Маяк"), а на ультракоротких і середніх хвилях ловили третю програму ("Юність").

Після розпаду СРСР головне радіоуправління незалежної України отримало назву Державна телерадіокомпанія України, яка трохи пізніше була розділена на Національну телекомпанію і Національну радіокомпанію.

На частотах 1-й програми всесоюзного радіо зазвучало УР-1, на частоті "Маяка" з'явилося УР-2 ( "Промінь"), ще однією українською радіопрограмою стало УР-3 ("Культура"). Крім цього, до складу Національної радіокомпанії України входить Міжнародна радіостанція, яка почала свою роботу ще в 1950 році. Радіомовлення для діаспори українців ведеться англійською, німецькою, румунською мовами.

День радіо - свято, яке відзначають у всьому сучасному світі. Однак дати святкування в різних країнах відрізняються. Наприклад, 13 лютого з ініціативи ЮНЕСКО проходить Міжнародний день радіо, в честь заснування в 1946 році радіо ООН.


                       100 років в ефірі: 15 фактів з історії Українського Радіо

16 листопада Українському Радіо виповниться 100 років. День виходу в ефір першої передачі Українського Радіо відзначається як День працівників радіо, телебачення та зв’язку. У 1994 році Указом Президента України встановлено як професійне свято.


                                                          

     16 листопада 1924 року — у Харкові в ефір вийшла перша передача Українського Радіо.
    1929 — створені оркестри Українського Радіо: Заслужений академічний симфонічний оркестр та Академічний оркестр народної та популярної музики Українського Радіо.
    1932 — створено хор Українського Радіо: нині Академічна хорова капела Українського Радіо імені Платона Майбороди.
    1950 — Українське Радіо почало мовити за кордоном.
    1951 — введено в експлуатацію Київський телерадіоцентр на Хрещатику, 26, з якого досі мовлять Українське Радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура. З 2022 року — також телеканали: Перший канал Суспільного Мовлення і Суспільне Культура.
    1965 — запущено мовлення другого каналу Українського Радіо, тепер Радіо Промінь.
    1972 — введено в експлуатацію Будинок звукозапису Українського Радіо.
    1974 — створено Тріо бандуристок Українського Радіо.
    1980 — створено Великий дитячий хор Українського Радіо.
    24 серпня 1991 року Українське Радіо вело трансляцію з Верховної Ради України, завдяки чому радіослухачі стали свідками проголошення державної незалежності України. 1 вересня 1991 року в ефірі вперше прозвучав Національний Гімн в оркестровому виконанні, ще до його офіційного затвердження Державним Гімном.
    1993 — Українське Радіо стало членом Європейської мовної спілки.
    2003 — початок мовлення третього каналу Українського Радіо — зараз Радіо Культура.
    2004 — відкриття Музею історії Українського Радіо на Хрещатику, 26.
    2017 — три канали Українського Радіо увійшли до складу Суспільного Мовлення. Членом правління Суспільного, відповідальним за платформу радіо, став Дмитро Хоркін. У 2022 році Дмитро Хоркін також очолив платформу телебачення.
    2022 — Українське Радіо відкрило свій сигнал для ретрансляції радіостанціям будь-якої форми власності, щоб радіостанції по всьому світу могли транслювати сигнал українського мовника. Наразі покриття Українського Радіо нараховує 194 FM-частоти й чотири передавачі середніх хвиль.

За словами очільника Українського Радіо Дмитра Хоркіна, найбільше відгуків за час повномасштабного вторгнення радіо отримало саме від мешканців Маріуполя.

"Тільки наш сигнал добивав у Маріуполь. Ми говорили про евакуацію. Люди чули про те, де місця збору та шляхи евакуації. Також у разі необхідності відповідні служби уточнювали інформацію, бо ж вона могла змінюватися. І от ці врятовані люди дякували потім. Бувало, й таке казали, що от ми, навіть повернувшись назад, після обстрілів, знали, як наздогнати колону й евакуюватися. Це надзвичайно приємно чути. Бо заради цього ми і є", — каже Хоркін.        


Під час повномасштабної війни Українське радіо стало одним з основних джерел отримання правдивої та оперативної інформації з регіону та країни. Радіо мобілізувало населення для допомоги Збройним силам України.
У період воєнних конфліктів, коли інформація стає важливішою ніж будь-коли, радіо виступає ключовим засобом поширення новин та аналізу подій. Завдяки своїй доступності і широкому охопленню, радіо стає важливим джерелом для тих, хто шукає об’єктивні та достовірні інформаційні стрічки під час кризових ситуацій.

В епоху цифрових технологій радіо здобуває нові формати та можливості, надаючи слухачам можливість обирати контент з урахуванням їхніх індивідуальних інтересів. При цьому важливо відзначити, що редагування та відбір інформації грають критичну роль у забезпеченні якості інформаційного продукту радіо.

У контексті війни, радіо стає не тільки джерелом новин, але і майданчиком для обговорення подій, вираження різних точок зору та підтримки спільності. Завдяки ефірному характеру, воно здатне створити платформу для діалогу, сприяючи об’єднанню громадян у важкі часи.

Отже, в реаліях війни радіо залишається не лише джерелом інформації, а й символом свободи слова та можливості висловлювати думки відкрито та незалежно.


                              Чому так важливе саме радіо в період війни?

Хвилі ефіру несуть у себе важливу місію розповіді правдивих історій, викривання фактів та надання аналізу подій. Інформаційні передачі, репортажі та інтерв’ю стають джерелом знань для слухачів, надаючи їм можливість краще розуміти контекст воєнного конфлікту.

Змінюючи інформаційний ландшафт, радіо також впливає на погляди та думки аудиторії. Чуттєві розповіді, музичні композиції та інші аспекти програм взаємодіють із слухачами, сприяючи емпатії та розумінню глибини впливу війни на життя людей.

Однак, водночас, радіо може бути інструментом впливу та маніпуляції. Його потужність формувати думки та перекручувати факти ставить питання про об’єктивність та надійність інформації, яку воно поширює.

Таким чином, в світлі воєнних подій, радіо відіграє важливу роль у формуванні світогляду громадськості, впливаючи на їхнє сприйняття та реакцію на війну через хвилі ефіру.


                             Як радіо допомагає людям в такий час?

Радіо, як засіб масової інформації, грає важливу роль у підтримці та допомозі людям під час війни:

1. Надання Актуальної Інформації:

Радіостанції швидко розповсюджують актуальну інформацію про події та новини в зоні конфлікту. Це дозволяє людям отримувати оперативну інформацію та вживати необхідні заходи безпеки.

2. Забезпечення Зв’язку:

Радіо є ефективним засобом зв’язку у випадках електроживлення або інших технічних проблем. Воно дозволяє людям отримувати важливі повідомлення навіть у складних умовах.

3. Психологічна Підтримка:

Радіостанції можуть передавати повідомлення підтримки, оповіді про виживання та розповіді про позитивні вчинки в умовах війни. Це допомагає зберегти надію та душевний баланс.

4. Гуманітарні Повідомлення:

Важливою функцією радіо є поширення інформації про гуманітарну допомогу, місця надання медичної допомоги та інші ресурси для тих, хто перебуває в умовах війни.

5. Підтримка Громадськості:

Радіо об’єднує громади, створюючи платформу для спільного діалогу та обміну інформацією. Це сприяє взаємній підтримці та розвитку громадського духу.

У цілому, радіо виступає як не лише джерело інформації, але і як інструмент духовної, психологічної та соціальної підтримки в умовах воєнного конфлікту.

У висновку можна відзначити, що роль радіо в сприйнятті війни є важливою та значущою. Хвилі ефіру стають не лише джерелом інформації, але й інструментом формування глибокого розуміння подій та емоційного відгуку суспільства. Радіо змінює інформаційний ландшафт, забезпечуючи об’єктивний аналіз, розкриваючи історії виживання та сприяючи взаємному розумінню. Його вплив виявляється не лише на зміну перспективи, але й на формування сильної громадської свідомості в умовах війни.

 



вівторок, 22 жовтня 2024 р.

Знайомимо з нашим фондом


334
Г 60

Ґолдратт, Еліягу. Мета. Процес безперервного вдосконалення  / Еліягу Ґолдратт, Джефф Кокс ; пер. з англ. Ірина Ємельянова. - Київ : Наш формат, 2018. - 447 с. : іл. - Бібліогр. в підрядк. прим.

Уявіть, що у вас є рівно три місяці, щоб вивести свій бізнес із кризи, або ж ви втратите все. Що ви робитимете?  Ця книжка покаже, як вийти із складної ситуації. Бізнес-роман Еліягу Ґолдратта і Джеффа Кокса став класикою та допоміг трасформуватися сотням компаній по всьму світу. Книжка допоможе зрозуміти глобальні принципи, що застосовуються у виробництві, визначити "пляшкові горлечка" потоку та позбутися їх і навіть перенести нові підходи в особисте життя. Автори не пропонують готових бізнес-порад, а подають захопливу історію про людей, які намагаються зрозуміти, що рухає їхнім світом і як покращити цей процес.



334
Н 20

Найт, Філ. Взуття-буття  : історія Nike, розказана її засновником / Філ Найт ; пер. з англ. Ілона Віннічук. - Київ : Наш формат, 2017. - 428, [1] с. - (Світоглядна література).

Філ Найт – засновник компанії Nike, один із найвпливовіших бвзнес-керівників у світі. У 1964 – 2004 роках – генеральний директор компанії, потім до 2016-го – голова ради директорів.
Мало хто знає, що Філ Найт, засновник всесвітньо відомої компанії Nike, у підлітковому віці не міг купити собі якісні кросівки.
Ця історія – про величну взуттєву компанію, що почалася з півсотні позичених доларів. "Взуття-буття" про те, як із порожніми кишенями укладати багатомільйонні угоди та залишатися у виграші. Про те, як зібрати команду професіоналів та за роки роботи втратити лише двох топ-менеджерів. Про біг як спосіб ведення бізнесу та філософію.



330
С 50

Сміт, Адам. Дослідження про природу і причини багатства народів  / Адам Сміт ; пер. з англ.: О. Васильєв, О. Межевікіна, А. Малівський. - Київ : Наш формат, 2018. - 735, [1] с. - Бібліогр. в прим.: 732-734. - Пер. вид.:An Inquiry Into The Nature And Causes Of The Wealth Of Nations / Adam Smith.

"Дослідження про природу і причини багатства народів" – класика економічної теорії. Праця започаткувала дискусію про умови успішного функціонування ринку, роль держави й загальний добробут, яка не вщухає вже кілька століть після її написання в 1776 році.
Сміт першим сформулював  концепцію вільного ринку як системи, що не потребує управління чи жорсткого регулювання. На його думку, на вільному ринку кожен керується власними інтересами, але врешті система досягає рівноваги, від якої виграють усі. Сміт увів метафоричне поняття "невидимої руки ринку" – непідконтрольної сили, яка забезпечує гармонію в ринкових відносинах, а також першим порушив питання про розподіл праці та її продуктивність.
Адам Сміт  – шотландський філософ та економіст, один із найвпливовіших мислителів і творців сучасної економіки.

Народився в 1723 році. Викладав в Единбурзькому університеті Ґлазґо.


331
Ш 33
Шварц, Баррі. Чому ми працюємо  / Барррі Шварц ; [пер. з англ. Наталії Гоїн]. - Харків : Vivat, 2018. - 123, [3] с. : іл.

Усі ми рано чи пізно доходимо думки, що робота має давати людині не тільки гідне фінансове підґрунтя, а й душевну втіху та можливість самореалізації. Але повсякчас у різних сферах трапляються працівники, котрим бракує якогось із названих аспектів у їхній повсякденній діяльності, однак вони не покидають своєї посади. Що саме спонукає нас погоджуватися або
на  низькооплачувану роботу, або на нудну й рутинну?
Книжка не забезпечить допитливому читачеві стовідсоткового розуміння сутності праці та її значення в житті людини, але допоможе розібратися з тим, як обрати підхожу роботу, як навчитися працювати із задоволенням і відчувати себе справжнім професіоналом, не погоджуючись ані на фінансові, ані на морально-психологічні сумнівні компроміси.








вівторок, 27 серпня 2024 р.

29 серпня – День народження мотоцикла

                                      
Цікаве свято відзначають 29 серпня всі шанувальники байків – День народження мотоциклу.

                                               Історія створення мотоцикла

                                               Перший мотоцикл Готліба Даймлера

Цей двоколісний транспортний засіб був розроблений німецькими винахідниками Готлібом Даймлером та Вільгельмом Майбахом у 1885 році. З 1872 року Даймлер працював над розробкою двигуна внутрішнього згорання у фірмі Отто. А вже пізніше разом з Майбахом заснував власну компанію. Винахідникам вдалося створити двигун, протестувати агрегат на серії випробувань. Але не вистачало машини, на яку такий двигун було б можна встановити.

                           Повозка для верхової їзди з керосиновим двигуном

Отже, Даймлер та Майбах вирішили використати велосипед. Саме він і був запатентований 29 серпня 1885 року як «Повозка для верхової їзди з керосиновим двигуном». Цей велосипед мав раму з дерева, ремінну передачу та одноциліндровий двигун потужністю 0,5 к. с. і об’ємом 264 куб. см. Прототип сучасного мотоцикла міг розвивати швидкість 12 км на годину.

                                                 П’єр Мішо та його винахід

З історії відомо, що до німецьких винахідників мотоцикл зумів розробити французький винахідник П’єр Мішо. Та на його транспортному засобі був встановлений громіздкий малопотужний двигун, тому винахід не дуже годився для їзди в принципі.

У кінці століття галузь перегонової мототехніки почала стрімко розвиватися. Світове суспільство побачило легендарні моделі Harley-Davidson, Husqvarna, Triumph, Indian, NSU, BSA, Benelli. Пізніше значну популярність отримали мотоцикли японських брендів.


                                              Цікаві факти про иотоцикли
 


Мотоцикл – це не просто засіб пересування на двох колесах. На світі чимало людей, для кого він є якщо не сенсом життя, то, щонайменше, найважливішою його частиною... Ну або однією з найважливіших.

       —  Перший мотоцикл був винайдений понад 130 років тому німецьким інженером Готтлібом Даймлером. Він мав дерев'яну раму і бензиновий двигун.
      —   День Народження мотоцикла – 29 серпня 1885 року.
      — Актор Бред Пітт – відомий фанат мотоциклів, у його колекції є навіть «Урал» із коляскою.
      — У деяких країнах Європи в якості евакуаторів легкових автомобілів працюють спеціально обладнані мотоцикли.
      — Найпопулярніша у світі марка мотоциклів – Harley-Davidson.
      — Першим серійним мотоциклом, який підкорив рубіж швидкості 160 км/год, був випущений 1924 року Brough Superior SS100.
      — Вперше вилка телескопічного типу, що красується нині на переважній більшості мотоциклів, була встановлена на мотоцикл BMW R12 в далекому 1932 році.
      — Звична нам система перемикання передач була винайдена компанією Velocette Motorcycles у 1927 році.
      — Honda GL 1800 Gold Wing – перший серійний мотоцикл, який отримав подушку безпеки.
      — Найпотужніший мотоцикл, з-поміж тих, що існують у кількості понад один екземпляр – Dodge Tomahawk. За запевненнями творців, він здатний розвинути швидкість у 676 кілометрів на годину. Загалом було вироблено десять таких мотоциклів.
      — Для жодної компанії «великої японської четвірки» – Yamaha, Suzuki, Honda, Kawasaki – мотоцикли не є основним видом діяльності.
      — Усі чотири вищеназвані компанії отримали свої назви від імен їхніх засновників. Ними були Торакусу Ямаха, Соітіро Хонда, Мічіо Сузукі та Сьодзо Кавасакі.
      — Перший Harley-Davidson мав потужність у 2 к.с. і зроблений із консервної банки карбюратор.
      — Світовий рекорд зі стрибків у довжину було встановлено 2010 року на мотоциклі Harley-Davidson XR1200.
      — Найпопулярніший у байкерів-початківців мотоцикл в Україні – Honda CB 400 SF, незважаючи на те, що продається він тільки на внутрішньому ринку Японії.
      — Велику Депресію в США пережили тільки два мотовиробники – Harley-Davidson та Indian. Інші, наприклад, Excelsior-Henderson, розорилися. Компанія Harley-Davidson цілих шість років намагалася запатентувати звук своїх моторів. Безуспішно.

   


   — Уперше сальто на мотоциклі було зроблено 2000 року.

вівторок, 6 серпня 2024 р.

Цікаві свята серпня

                                   


                                       3 -15 серпня – День вдячності кондиціонерам

Щороку, з 3 липня по 15 серпня, ми відзначаємо День вдячності кондиціонерам (Air Conditioning Appreciation Day). Цей період присвячений визнанню геніального винаходу кондиціонера та його значного внеску в сучасний побут суспільства.
Окрім того, що кондиціонери рятують від спеки, вони відіграють важливу роль у підтримці температури в медичних установах та фільтруванні повітря від алергенів. Інститут кондиціонування та охолодження повітря (Air Conditioning and Refrigeration Institute або A.R.I.) також відзначає ці дні як Дні вдячності за кондиціонери, нагадуючи власникам кондиціонерів про важливість регулярного очищення та технічного обслуговування своїх пристроїв.

                              Історія виникнення Дня вдячності кондиціонерам

Початок винайдення сучасного кондиціонера можна віднести до 1902 року, завдяки винахідливості Вілліса Хевіленда Керріера (Willis Haviland Carrier). Живучи в Нью-Йорку, Керріер намагався вирішити проблему високої вологості в приміщенні місцевої друкарні. Він спостерігав охолоджуючий ефект повітря, коли воно проходило над змійовиками, наповненими водою, що призвело до створення першої функціональної моделі кондиціонера, який регулював як температуру, так і вологість. Спочатку призначені для промислового застосування, кондиціонери незабаром знайшли своє місце і в житлових приміщеннях.
Протягом століть людство розробляло різні методи контролю температури навколишнього середовища. До появи кондиціонерів різні цивілізації сформулювали свої унікальні способи боротьби зі спекою. Перси, що існували понад 3 000 років тому, використовували “кванати” – складну систему підземних водних каналів – для охолодження своїх осель. Римляни мали подібний механізм через розгалужену мережу акведуків, які подавали потоки води до міст і сіл, а охолоджену воду використовували в громадських лазнях, фонтанах і будинках заможних людей.
У Стародавньому Єгипті для забезпечення природної вентиляції в будівлях використовували архітектурні елементи, які називалися вітроловками. Корисність вентиляторів отримала розвиток, коли Дін Хуан з китайської династії Хань створив роторний вентилятор з сімома колесами.
Безперечно, кондиціонер зробив революцію у взаємодії людини з температурою, забезпечивши комфорт навіть у найбільшу спеку. Саме кондиціонерам завдячує своїм походженням концепція літніх блокбастерів, коли люди шукали притулку від спеки в кінотеатрах, тим самим збільшуючи продажі квитків.       

                                                                                          

 

          6 серпня
– Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї (День Хіросіми)

Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї (День Хіросіми) – шостий день серпня 1945 року почався для усього світу з приголомшливої новини. Сполучені Штати вперше в історії продемонстрували жахливу нищівну силу ядерної зброї, застосувавши її проти людей.

Уранці цього дня авіація США бомбардувала місто Хіросіма в Японії, скинувши бомбу Little Boy, що призвело до миттєвої загибелі близько 80 тис. осіб та безвісного зникнення понад 12 тис. осіб. 9 серпня цього ж року було скинуто бомбу Fat Man на промислову зону Нагасакі. Понад 73 тис. осіб загинули та зникли безвісти.
Загалом страшне лихо забрало життя понад 300 тис. людей, переважна більшість з яких були мирними громадянами. Смерті постраждалих японців продовжувались упродовж багатьох років від опромінення та важких хвороб. Понині наслідки бомбардувань впливають на здоров’я людей та навколишнє середовище.

                                          Перша міжнародна конференція

Рівно через десятиліття після трагедії світова спільнота провела у Хіросімі Першу міжнародну конференцію, на якій обговорювалось питання відмови від найбільш небезпечної зброї у світі. На знак пам’яті про пережиту трагедію вирішили щороку відзначати 6 серпня День Хіросіми та День боротьби за заборону зброї масового ураження.
    У грудні 1994 року, підписавши Будапештський меморандум, Україна відмовилась від розміщення на території держави зброї, яка здатна спричиняти масову загибель людей, зобов’язалась не виготовляти та не купувати її.                                                                              

                                             

                                            8 серпня –День цифрового кочівника

День цифрового кочівника (Digital Nomad Day), який відзначається щороку 8 серпня, – це свято зростаючої спільноти віддалених працівників, які обрали стиль життя, що поєднує роботу та подорожі. Цей день висвітлює інноваційний підхід до балансу між роботою та особистим життям і досліджує вплив цифрового кочівництва на сучасну робочу силу.

                                        Витоки та еволюція Дня цифрового кочівника

День цифрового кочівника був заснований у 2020 році видавцями журналу Rootless Living Magazine, щоб відзначити віддалених працівників, які подорожують, розвиваючи при цьому свою кар’єру. Однак концепція цифрового кочівництва має глибше коріння:

    1981: Співзасновник Intel Роберт Нойс пророкує, що «за віддаленою роботою – майбутнє».
    1983: Стів Робертс вирушає в подорож «Комп’ютеризація Америки», ставши одним із перших визнаних цифрових кочівників.
    1989: Тім Бернерс-Лі винайшов Всесвітню павутину, заклавши основу для способу життя цифрових кочівників.
    2002: Книга Рольфа Поттса «Бродяжництво» надихнула багатьох на роздуми про довготривалі подорожі у поєднанні з роботою.
                                               

                                                Зростання цифрового кочівництва

В останні роки цифрове кочівництво різко зросло:
    Кількість цифрових кочівників у США потроїлася з 4,8 мільйона у 2018 році до 15,5 мільйона у 2021 році.
    66% цифрових кочівників – це традиційні працівники, які працюють віддалено, а не лише фрілансери чи підприємці.
    Пандемія COVID-19 прискорила прийняття політики віддаленої роботи, що ще більше сприяло поширенню стилю життя цифрових кочівників.

                                                 Переваги цифрового кочівництва

Цей спосіб життя пропонує численні переваги:
    Гнучкість у робочому середовищі та графіку.
    Культурний досвід – можливість познайомитися з різними культурами та середовищами.
    Економія коштів – потенціал для зниження витрат на проживання, особливо при переїзді в більш доступні місця.
    Нетворкінг – підвищений доступ до нових ідей та можливостей налагодження контактів.
    Особистісний ріст – підвищення адаптивності та впевненості в собі.

                                                Виклики цифрового кочівництва

Однак цей спосіб життя також пов’язаний із власними викликами:
    Орієнтуватися у візових вимогах та правових аспектах у різних країнах.
    Підтримання продуктивності під час роботи з логістикою подорожей.
    Встановлення балансу між роботою та особистим життям без традиційних обмежень.
    Управління часовими поясами та підтримання зв’язку з клієнтами або роботодавцями.
    Подолання потенційної ізоляції або відсутності спільноти.

                                         8 серпня – День народження холодильника

Американський винахідник з Міннесоти Альберт Маршалл запатентував холодильник 8 серпня 1899 року. Він працював на дровах, вугіллі та газі. Коштував такий чудо-пристрій більше, ніж автомобіль "Форд".


Перші спроби створити прототип сучасного холодильника були ще на початку ХІХ ст. 1803-го американський інженер Томас Мур постачав у Вашингтон вершкове масло. Однак воно швидко псувалося. Тому для його перевезення він створив рефрижератор - ємність з тонких листів сталі. Чоловік їх обертав кролячими шкірками, поміщав у кедрову діжу й зверху посипав льодом.



У другій половині ХІХ ст. так звані льодовики були популярні серед заможних жителів США і Європи. Утім теплоізоляцією служило не хутро кроля, а папір і тирса. Згодом у різних містах з'явилися айсмени - люди, які продавали лід. Бізнес приносив чималі гроші, але льоду катастрофічно не вистачало.

1862-го французькі брати-винахідники Едмонд і Фердинанд Карре презентували на виставці в Лондоні машину для створення льоду. Пристрій був заснований на процесі абсорбції - поглинання сірчистого газу водою. За годину виробляв 200 кг льоду.

У 1911 році компанія "Дженерал електрик" випустила більш сучасний холодильник. Він поміщався у кухонній шафі. Та був один суттєвий недолік - шум, через роботу на газі та неприємний запах.

Через чотири роки американець Альфред Меллоуз запатентував конструкцію схожу на сучасний холодильник. Це була шафа з компресором у нижній частині. Однак, коштував такий пристрій чимало.
1926-го датський інженер Стіндруп розробив безшумний холодильник без стороннього аромату. Після цього пристрій швидко став популярним в Америці.

В СРСР перші холодильники створили в 1937 році на Харківському тракторному заводі. Їх масове виробництво було освоєно лише в 1960 роки.


                                                        


                                                               Цікаві факти:

  – Багато років холодоагентом в холодильниках був фреон. Та з часом його заборонили через негативний вплив на озоновий шар.
 – У 2006 році вчені з Університету Алабами та Хасельта придумали найменший холодильник в світі. Він відомий, як броунівський холодильник. Призначений для експериментів в молекулярній біології.
 – Найбільший в світі холодильник займає 27 кілометрів площі, він знаходиться на франко-швейцарському кордоні в західній стороні Женеви. Був створений з науковою метою для проведення експериментів.
 – У більшості людей на холодильнику є мінімум кілька магнітів. А ось у жительки міста Гендерсон штату Невада Луїзи Грінфарб таких магнітів більш 32 000.

31-річна британка Джесс Вільямс з дітьми виявилася заваленою уламками внаслідок вибуху будинку. Її життя врятував холодильний пристрій, який прийняв на себе практично весь удар, захистивши сім'ю від уламків.





вівторок, 25 червня 2024 р.

Календар інформує

                                          


                                     26 червня — День народження зубної щітки

Вперше масовий випуск зубних щіток організував англієць Вільям Едіс 26 червня 1780 року. Тому ця дата тепер знаменує День народження зубної щітки.

                                          Історія народження зубної щітки

Але цей нескладний засіб гігієни був винайдений набагато раніше. Перші згадки про зубну щітку було знайдено в історії країн

Стародавнього Сходу. Вони мали вигляд палички, виготовленої з дерев, які містять ефірну олію, з одного боку загострені, а з іншого – розмочені. Через деякий час китайці додумалися прикріпити до бамбукової палички щетину сибірської свині.

У Європі зубна щітка стала популярною в середині XVII ст. У 1840 році Франція та Німеччина почали випускати засоби для чищення зубів, форма яких була більш схожа на сучасну.

Мікробіолог із Франції Луї Пастер висловив думку, що більшість зубних хвороб викликають мікроби, які розмножуються на вологій натуральній щетині. Коли у 1938 році було винайдено нейлон, натуральне волокно у пристрої було замінене на синтетичне.
                                          

                                                      


                                            Цікаві факти про зубну щітку

  —  1959 рік запам’ятався появою у Швейцарії першої електричної зубної щітки.
  —  У Німеччині споруджено пам’ятник засобу гігієни, висота якого сягає 6 м.
  —  Результати голосування американців щодо винаходів, без яких не змогли б вони прожити, довели, що пристрій для чищення зубів посів почесне перше місце.



          


      29 червня – Міжнародний день тропіків та Всесвітній день промислового дизайну.

2016 року ООН вирішила заснувати Міжнародний день тропіків. Цим днем підкреслюється не лише важливість регіону, а й привертається увага до низки проблем – від економічних до екологічних.
На тропічні регіони припадає 40% всієї території світу, приблизно 80% біологічних видів планети, значна частина її мов і культур. У тропіках проживає понад 800 мільйонів людей. Згідно з прогнозами, до 2050 року в тропічній зоні проживатиме близько половини населення планети.

Станом на 2018 рік майже 20% людей в тропіках не мають доступу до джерела чистої води, а 30% тамтешнього населення недоступні надійні джерела електроенергії. Це не дозволяє закачувати воду для посівів, не дає можливості дітям вчитися після настання темряви, викликає проблеми з доступом до інтернету, живленням систем охолодження та здійсненням економічної діяльності, якщо вона стосується електронних систем, безготівкових розрахунків тощо.



Міжнародний день промислового дизайну (World Industrial Design Day) відзначають по всьому світі 29 червня. Саме 29 червня 1957 року було засновано Міжнародну організацію дизайну (WDO), що була зацікавлена у захисті промислового дизайну, поширенні знань у цій сфері. Після появи WDO було введено професійне свято для дизайнерів всього світу.
 
                                           Що таке Промисловий дизайн?

Промисловий дизайн пов’язаний із проектуванням. Усе, чим ми зараз користуємося у побуті, було розроблено дизайнерами минулого. Отже, професія промислового дизайнера полягає у тому, щоб зробити життя людей легшим, комфортнішим та безпечнішим.

Найголовніше у промисловому дизайні – багатофункціональність предметів, що створені для масового виробу. Це можуть бути побутові речі, транспорт, предмети інтер’єру. Промисловий дизайн може бути різним. До групи «А» входять проєкти із розробки транспортних засобів, до групи «Б» – предмети, які можуть бути корисними у побуті.


Приклади творів промислового дизайну

  • Тонометр
  • Ноутбук
  • Блендер
  • Диван-трансформер
  • Кулькова ручка тощо


                                    


                         30 червня відзначається Міжнародний день астероїда.

 Дата була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у відповідь на звернення Асоціації дослідників космосу з пропозицією святкування річниці Тунгуського феномена.

Цікаво, що до групи ініціаторів святкування дня астероїда у 2014 році увійшов гітарист групи Queen Брайан Мей, який також є видатним астрофізиком.

Вчені NASA розробили програму, яка дозволяє стежити за навколоземними об’єктами, що загрожують планеті. Спільно з Європейським космічним агентством вони створюють проєкт запуску апарату DART з метою зміни траєкторії супутника астероїда 65803 Дідимос. Якщо у людей з’явиться можливість зрушувати малі космічні тіла з їхніх орбіт, це відкриє спосіб запобігання всесвітньої катастрофи.

Метою призначення цього свята є привернення уваги до астероїдів, які постійно несуть загрозу людству, та заходам, покликаним вберегти майбутнє планети від глобальної катастрофи.


 

середа, 29 травня 2024 р.

нові надходження


004
Б 48
Бережко-Камінська, Юлія Миколаївна. Віктор Глушков-творець нових світів / Юлія Бережко-Камінська. - Київ : Саміт-книга, 2023. - 270, [1] с. : іл., фот. - ISBN 978-966-986-583-0 (в опр.)
 Приуроч. до 100-річчя від дня народж. видат. вченого.- Вид. підгот. за сприяння держ. установи "Укр. ін-т книги"

Книга «Віктор Глушков – творець нових світів» присвячена життю і професійній діяльності видатного вченого, який залишив глибокий та неповторний слід в історії математики, кібернетики та обчислювальної техніки, був засновникам і директором відомого на весь світ Інституту кібернетики (м. Київ), стояв біля витоків створення комп'ютерів та інтернету. Матеріали, що лягли в основу видання, зібрані на основі відкритих джерел і приватних спогадів родини Віктора Михайловича, друзів і коллег, а також особистих розмислів і свідчень академіка. Текст ілюструють числені фотографії та документи, серед яких рідкісні й унікальні, не поширені у ЗМІ та інших виданнях про академіка. Розділи книги охоплюють основні віхи життя Віктора Глушкова, починаючи з народження, розкривають його професійну діяльність, звертають увагу читачів на важливість та актуальність внеску академіка Віктора Глушкова у світовий науковий розвиток.
Для широкого кола читачів

 

338.43(477)
Г 13
Гадз, Петро Іванович. Хлібний капітан України / Петро Гадз, Михайло Маслій. - Чернівці : Букрек, 2023. - 399 с. : іл. кольор., портр., фот. кольор.

У книзі Петра Гадза та Михайла Маслія «Хлібний капітан України» зібрано інтерв'ю рідних та друзів, коллег, чиновників, відомих людей про Олексія Вадатурського, видатного українця, Героя України, засновника компанії «НІБУЛОН», який разом з дружиною трагічно загинув у власному домі 2022 року внаслідок російської агресії.
Ці спогади розкажуть про невідомого нам Олексія Опанасовича – доброго і відвертого, готового завжди допомогати й підтримувати, мотивувати й надихати, великого патріота та господарника, для якого зміцнення та розбудова України завжди були  на першому місці.


502
К 14
Казанська, Ольга Юріївна. Зелена енергія  / Ольга Казанська. - Київ : Фастбінд Україна, 2023. - 63 с. : іл. кольор.

Питання щодо заощадження природних ресурсів – масштабне завдання для виживання людства.
Діти – найактивніші та найрозумніші слухачі. Ми можемо зробити  тему екології цікавою, пізнавальною. Надихнувши дитину своїм прикладом, впроваджуючи екокультуру у сім'ю, ми (дорослі) можемо сформувати покоління, відповідальне за природу та довкілля.
Книга, яку ви тримаєте в руках, прийде на допомогу та надасть відповіді на багато запитань. Прості експерименти допоможуть зрозуміти, як використовувати безкоштовні види енергії ефективно та з користю для людини і світу.
Майбутнє нашої планети залежить від наших дітей. Тому ми , закладаючи у свідомість дитини принципи турботи про довкілля, виховуємо любов до природи, людей, тварин. Це також наш дієвий внесок у збереження планети.