Свята червня

                                                     
                                  25 червня —  День кольорового телебачення

Кожен рік 25 червня відзначається День кольорового телебачення (Color TV Day). З’явилася ця технологія у 1951 році в Америці та назавжди змінила майбутнє телемовлення.

                                           Історія кольорового телебачення

Вперше у кольорах для американських глядачів показали розважальну програму, у якій брав участь Ед Салліван та інші артисти, які потім стали всесвітньовідомими. Ця трансляція була доступна лише власникам кольорових телевізорів, але вона стала першим кроком до великих змін.

Шлях кольорового телебачення тільки почався у 1951 році та простягнувся ще на багато років вперед. Він відзначається багатьма перемогами, але були й проблеми. Так, у 1970 році, коли в Ізраїлі з’явилися кольорові телевізори, влада визнала їх необґрунтованою розкішшю, яка викликає соціальне розшарування суспільства. Телеканалам були дані вказівки продовжувати чорно-білі трансляції, а з закордонних фільмів та програм вилучати кольорові складові.

                                        Переваги кольорового телебачення

Тільки через десятки років кольорове телебачення стало повсякденною складовою життя, а ще пізніше вчені довели, що кольоровий телевізор менш шкідливий, ніж його чорно-білий попередник. Різні кольори роблять сприйняття зображення більш легким та позбавляють очні м’язи частини навантаження.

                                    26 червня — День народження зубної щітки

Вперше масовий випуск зубних щіток організував англієць Вільям Едіс 26 червня 1780 року. Тому ця дата тепер знаменує День народження зубної щітки.

                                            Історія народження зубної щітки

Але цей нескладний засіб гігієни був винайдений набагато раніше. Перші згадки про зубну щітку було знайдено в історії країн Стародавнього Сходу. Вони мали вигляд палички, виготовленої з дерев, які містять ефірну олію, з одного боку загострені, а з іншого – розмочені. Через деякий час китайці додумалися прикріпити до бамбукової палички щетину сибірської свині.

У Європі зубна щітка стала популярною в середині XVII ст. У 1840 році Франція та Німеччина почали випускати засоби для чищення зубів, форма яких була більш схожа на сучасну.

Мікробіолог із Франції Луї Пастер висловив думку, що більшість зубних хвороб викликають мікроби, які розмножуються на вологій натуральній щетині. Коли у 1938 році було винайдено нейлон, натуральне волокно у пристрої було замінене на синтетичне.

                                        Цікаві факти про зубну щітку

   • 1959 рік запам’ятався появою у Швейцарії першої електричної зубної щітки.
   • У Німеччині споруджено пам’ятник засобу гігієни, висота якого сягає 6 м.
   • Результати голосування американців щодо винаходів, без яких не змогли б вони прожити, довели, що пристрій для чищення зубів посів почесне перше місце.

                          27 червня — Всесвітній день працівників промисловості

Всесвітній день працівників промисловості (Industrial Workers of the World Day) є щорічним святкуванням, яке проводиться 27 червня на честь досягнень і боротьби промислових робітників світу.

Всесвітній день працівників промисловості було засновано в Чикаго в 1905 році і є профспілкою, яка виступає за права працівників і соціальну справедливість. Цей знаменний день є нагадуванням про боротьбу за справедливі умови праці, солідарність між працівниками та рівність на робочому місці.

У цей день організовуються різноманітні заходи для підвищення обізнаності про проблеми праці та відзначення внеску промислових робітників у всьому світі. Це можливість для людей з усіх верств суспільства зібратися разом і продемонструвати підтримку прав працівників, визнаючи при цьому історію трудового активізму, яку часто забувають.

Оскільки ми щороку відзначаємо Всесвітній день працівників промисловості, він нагадує про те, що колективні дії та єдність можуть призвести до значущих змін у суспільстві. Він спонукає людей задуматися про цінність справедливого ставлення, поваги до трудових прав і справедливих умов праці для всіх. Цей день не про вшанування минулих досягнень, він також спонукає нас прагнути до майбутнього, де до кожного працівника ставляться гідно, з повагою та забезпечуючи справедливу винагороду за працю.

                                  27 червня — День народження банкомата

Днем народження банкомата вважається 27 червня. У цей день у 1967 році перший автомат з видачі готівки було встановлено в британському банку. Його вартість становила 18000 доларів, що на той час вважалося астрономічною сумою.

                                            Історія винаходу банкомату

Винахідником банкомату став Джон Шеперд-Беррон, який працював управителем компанії «Де Ла Рю». Його мрією було створити такий пристрій, за допомогою якого можна отримувати готівку в будь-якій точці світу. Осяяння прийшло до Джона, коли він користувався апаратом з шоколадками. Винахідник зрозумів, що замість цукерок у машину можливо помістити гроші, і кожна людина зможе отримати готівку у той час, коли відділення банку буде зачинено.

                                                  Перший клієнт

Першим клієнтом, якому пощастило скористуватися послугами банкомату, став відомий британський комік Рег Варні.

                                               Еволюція банкоматів

За 50 років банкомати суттєво змінилися. Сучасні апарати захищені від проникнення вологи та можуть протистояти 22-тонному удару. А при спробі шахраїв зламати пристрій з метою пограбування усі банкноти миттєво будуть залиті фарбою.

                            27 червня — День мікро-, малих і середніх підприємств

27 червня за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН визначено як День мікро-, малих і середніх підприємств (Micro-, Small and Medium-sized Enterprises Day). Відзначають свято щорічно починаючи з 2017 року. В цей день ООН пропонує усім державам-членам, громадянському суспільству, міжнародним та регіональним організаціям святкувати цей день з метою підвищення рівня поінформованості громадськості про внесок малого бізнесу в забезпечення стійкого розвитку.  День мікро малих і середніх підприємств

                                 Мета Дня мікро-, малих і середніх підприємств

Основною метою святкування є підкреслення важливої ролі мікро-, малих і середніх підприємств в економічному розвитку будь-яких країн. Визнаючи цей факт та важливість принципів відповідального підприємництва, ООН закликає держави заохочувати підприємців, які «виводять з тіні» свій бізнес та офіційно його реєструють. Пропонується забезпечувати їм доступ до інвестиційних проектів та кредитування на пільгових умовах. Важливим є розвиток міжнародної співпраці між мікро-, малими і середніми підприємствами різних країн.

    Згідно з даними Міжнародної агенції по малим підприємствам, до категорії мікро-, малих і середніх підприємств належать близько 90% усіх підприємств, у яких зайнято 70% усього працездатного населення. На них припадає близько 50% світового ВВП. Саме тому в більшості країн підтримка малого бізнесу є першочерговою задачею економічного розвитку.

                                 Міжнародний день соціального бізнесу

28 червня – Міжнародний день соціального бізнесу (Social Business Day). Метою його проведення стало привернення уваги представників влади та інших людей до проблем, що досі залишаються у суспільстві. Соціальне підприємництво ведуть організації, діяльність яких спрямована на створення справедливих взаємовідносин у суспільстві, тобто такі, що змінюють наш світ на краще: організація харчування безхатьків, обмін книжками/одягом тощо, виготовлення екологічної енергії з відходів, створення робочих місць.

Зазвичай подія проходить два дні. У 2024 році Міжнародний день соціального бізнесу відбуватиметься 27-28 червня.

                              Міжнародний день соціального бізнесу в історії

Ця дата приурочена до дня народження Мохаммада Юнуса, який став засновником мікрофінансування та мікрокредитування, а у 2006 році був нагороджений Нобелівською премією миру за вагомий внесок в економічний та соціальний розвиток суспільства.

Перше святкування відбулося у 2010 році в місті Дакка (Бангладеш) у готелі Sonargaon. Крім обговорення проблем, було проведено виставку, на якій були запропоновані продукти соціальних підприємств.

Головною подією форуму стала презентація логотипу соціального бізнесу, розробленого Мохаммадом Юнусом та його книжки про розвиток галузі. 

                            Важливість Міжнародного дня соціального бізнесу

Завдяки привертанню уваги до цієї галузі сучасні офіційно зареєстровані соціальні підприємства мають можливість розраховувати на пріоритетну державну підтримку.
   

Видатні українці

Юрій Юрійович Вороний народився 9 серпня 1895 р. у родовому селі Журавки Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині – Варвинський район Чернігівської області) в інтелігентній дворянській родині професора математики Варшавського університету Георгія Вороного. Основним принципом сімейного виховання, за твердженням середньої сестри Юрія Вороного – Марії Вороної-Василенко, було: не дбати про себе, про багатство, навіть не про славу, а лише про славу України.  Цей рід багатий на знакові особистості. Дідусь Юрія Вороного Феодосій Якович був професором словесності. За власні кошти збудував у Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну бібліотеку-читальню. Стараннями Вороних у селі було відкрито один з перших у Російській імперії завод із переробки лікарських трав. Батько майбутнього хірурга – всесвітньо відомий математик Георгій Феодосійович Вороний, є основоположником геометрії чисел. Його дослідження і нині застосовують у різних прикладних галузях.

У 1913 р. Вороний Ю.Ю. вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві і в роки Першої світової війни як студент-медик працював у перев’язувальному загоні Червоного Хреста.

                           Фото з архіву онуки Юрія Вороного Марини Вороної-Косенко
  

Будучи студентом добровільно вступив у перев’язувальний загін військ Центральної Ради. 16 січня 1918 року Вороний Ю.Ю.брав участь в бою під Крутами. Юрію Вороному пощастило. Йому із п’ятьма пораненими студентами вдалося врятуватися. Студента-медика виходила його майбутня дружина медсестра Віра Йосипівна Нечаївська.

У 1921 р. Юрій Юрійович закінчив Київський медичний інститут і став аспірантом кафедри хірургії. Після закінчення аспірантури його призначили асистентом Харківського медичного інституту. Першою науковою розвідкою молодого лікаря стала стаття “До питання про вроджені лімфангіоми шиї” (1925), надіслана до часопису “Українські медичні вісті”. У цей період Юрій Вороний вперше зацікавився питаннями трансплантології і брав безпосередню участь в експериментах професора Є.Г.Черняховського із пересадки нирки.

                  Науковий хірургічний гурток Харківського медінституту керівник проф. В.М.Шамов     (сидить, другий ряд, 3-й зліва), ас. Ю.Ю.Вороний (сидить 2-й зліва), 1930
 

У 1926-му Юрій Вороний перевівся асистентом на кафедру факультетної хірургії Харківського медичного інституту – до професора Володимира Миколайовича Шамова (1882-1962). Адже наприкінці 1920-х-початку 1930-х рр. під керівництвом цього завідувача кафедри (1923-1939) проводилися інтенсивні дослідження з питань трансплантології, зокрема, із проблем переливання трупної крові Під керівництвом професора В.М.Шамова асистент Юрій Вороний опановував сучасні методи складних операцій, а від 1927 р. зосередився на проблемах – трансплантації органів – яєчок та нирки. 31-річний хірург опанував техніку судинного шва, провів низку експериментальних операцій вільного пересаджування testis (яєчок), нирки, цілої відрізаної ноги собаки. Невдовзі асистент кафедри хірургії Харківського медичного інституту Вороний Ю.Ю. виконав свою першу успішну операцію як трансплантолог, в експериментальних умовах пересадивши у харківській клініці професора В.М. Шамова нирку тварині.

У 1931–1934 роках працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а потім — старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові.

3 квітня 1933 року, працюючи в Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки, звіт про яку був опублікований в італійському журналі «Minerva Chirurgica» (1934), в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині, хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин. На практиці херсонський хірург Юрій Вороний довів, що в клінічних умовах живій людині можна пересаджувати не лише фрагменти тканин, а й цілі трупні органи.

В 1933 р. в обласному центрі відкрився вечірній виробничий медичний інститут із підготовки студентів з числа фельдшерів. Директором вечірнього медінституту і завідувачем кафедрою топографічної анатомії оперативної хірургії став… сам Юрій Вороний.

В грудні 1935 р. Ю.Ю. Вороному атестаційна комісія Київського медичного інституту своєю постановою присудила науковий ступінь кандидата медичних наук – навіть без захисту дисертації, а в листопаді 1936 р. херсонського експериментатора обрали за конкурсом, на правах професора, завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту і Наказом НКРЗ України від 31.11.1936 року перевели до Харкова.
У 1936–1941 роках завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту.

З огляду на термінову доцільність, 45-річного Ю.Ю. Вороного перевели у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з числа цивільного населення. Отже, відповідно до нових службових обов’язків, лікар свідомо опинився на окупованій гітлерівцями території.

До лютого 1942 р. медик доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. 23 лютого 1942 р. видатний вчений залишив Харків та виїхав до села Нова Водолага Харківської області. У тому райцентрі, що стояв за півсотні кілометрів від Харкова, Юрій Вороний працював до 13 лютого 1943 року… звичайним сільським лікарем. Коли розпочався наступ радянських військ, Юрій Вороний служив хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської стрілецької дивізії генерала Суржакова… Навіть після раптового виходу з бою дивізії він оперував бійців.

У вересні 1944 р. Ю.Ю. Вороного призначили головним хірургом відділу госпіталів Житомирської області. Інспектуючи та консультуючи евакогоспіталі, безпосередньо біля операційного столу, він передавав досвід та знання колегам. Саме в той час піонер світової трансплантології запровадив у лікувальну практику оригінальний метод боротьби із травматичним шоком, спеціальну методу нервового шва та мікротрансфузії, як стимуляцію сполучної тканини. Це дозволило значно знизити інвалідність та смертність серед поранених солдат.

За підсумками Другої світової війни медика нагородили медаллю “За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.” та медаллю “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”

По закінченні Другої світової війни комуністичний режим видав йому “вовчий білет”, заборонивши Юрію Вороному працювати у Харкові…. практикуючим хірургом і займатися педагогічною діяльністю.

Від 25 січня 1944 р. у лікувальних установах Житомира подальші шість років висококласному хірургу довелося працювати… урологом Житомирського облздороввідділу і завідувачем урологічним відділенням Житомирської обласної лікарні, але Юрій Георгійович не полишав наукових пошуків.

6 травня 1950 р. піонера світової трансплантології перевели до Києва. Це сталося за сприяння Платона Лукича Шупика (1907-1986), який на той час працював начальником управління медичних навчальних закладів Наркомату (Міністерства) охорони здоров’я Української РСР і добре знав Ю.Ю. Вороного за спільною роботою на кафедрі Харківського медичного інституту.

В Інституті експериментальної біології й патології імені О.О. Богомольця – професора хірургії Юрія Вороного призначили завідувачем відділення експериментальної хірургії. У 1952 р. учений захистив дисертацію, присвячену питанням патогенезу і терапії травматичного шоку, та здобув науковий ступінь доктора медичних наук.
Відтоді й до самої смерті у 1961 р. знаний професор очолював Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії. Знаменитий український хірург не лише виконав ще кілька унікальних операцій, а й написав 48 наукових праць із найбільш актуальних проблем медицини.

  Володимир Хавкін —  легендарний бактеріолог, імунолог, епідеміолог, який створив першу вакцину проти чуми та холери.
     

Володимир (Вальдемар) Хавкін народився в єврейській родині в Одесі у 1860 році1. Коли він був ще дитиною, його сімʼя переїхала до Бердянська. Саме там у місцевій гімназії він здобув класичну освіту. А далі повернувся в Одесу і вступив в університет, щоб вивчати фізику, математику та зоологію.

                                   Одеська бактеріологічна станція. 1902 рік.

 

Володимиру пощастило. У той час Одеса була одним із центрів мікробіології. Там створили другу бактеріологічну станцію у світі
До того ж в університеті працював талановитий вчений Ілля Мечников, який і надихнув молодого дослідника вивчати зоологію. Навчальний заклад став для Володимира другою домівкою, де він полюбляв разом зі своїм наставником та іншими студентами вести наукові дискусії й обговорення. Але на заваді розвитку стала Російська імперія.

У 1881 році внаслідок теракту гине імператор Олександр ІІ. Ширяться чутки, нібито новий цар, Олександр ІІІ, видав наказ бити та грабувати євреїв за те, що ті вбили його батька. По всій країні починаються єврейські погроми, що відбулись і в Одесі. Володимир разом з іншими євреями створює в місті загони самооборони. Через сутички з місцевими кадетами його заарештовують та відправляють за ґрати, але завдяки клопотанню Іллі Мечникова згодом відпускають на волю.

Зрештою, Володимир повертається до університету та продовжує свою роботу над дослідженнями мікроорганізмів. Як талановитий науковець він здобуває ступінь кандидата природничих наук, а згодом — і доктора. Однак для того, аби стати професором та далі зростати по кар'єрній драбині, йому потрібно було прийняти християнство, що він як єврей робити не хотів. Усвідомлюючи безвихідність ситуації, Хавкін вирішив емігрувати.

У 1884 році Володимир Хавкін закінчив університет екстерном, захистив дисертацію і одержав учений ступінь кандидата зоології. Через своє єврейське походження молодий вчений не мав можливості проводити наукові дослідження на батьківщині і вирішив виїхати за кордон.

Спочатку Володимир Хавкін вирушив до Швейцарії, а потім до Лозанни, де вступив на посаду приват-доцента Лозаннського університету. У 1889 році Володимир виїхав до Парижа. Видатний учений-мікробіолог Ілля Мечніков допоміг йому знайти роботу бібліотекаря, а потім посаду наукового співробітника у всесвітньо відомому Пастерівському інституті. На той час Луї Пастер уже створив вакцини проти сказу і сибірської виразки.

У кінці ХІХ століття у світі бушували смертельно небезпечні хвороби: холера та чума. Володимир Хавкін захопився розробкою протихолерної вакцини й поставив перед собою велику мету — знайти спосіб порятунку людства від цього важкого захворювання. Він проводив експерименти на морських свинках та кроликах, вводячи їм мікроби хвороб, щоб розрахувати необхідну для профілактики дозу. Головними дослідженнями Володимира Хавкіна були роботи в галузі захисту людського організму від інфекційних хвороб за допомогою сироваток і вакцин. Саме Хавкін створив першу ефективну вакцину проти холери, протестувавши її ефективність і безпечність… на самому собі.

Медицина того часу не мала ліків проти холери, і навіть найвидатніші вчені не знали, яким чином можна перемогти цю катастрофу. Тому, коли в Парижі Володимир Хавкін продемонстрував своє відкриття, першими його привітали найбільш відоміші вчені Луї Пастер та Ілля Мечников.

Влада Великобританії зрозуміла, яке колосальне значення у світовому масштабі має відкриття Хавкіна. Доктору дозволили випробувати вакцину в колоніальній своїй колонії − Індії, країні, яка наприкінці позаминулого століття була практично повністю уражена холерою. Епідемія забирала сотні тисяч життів.

На початку 1893 року Хавкін як державний бактеріолог прибув до Індії, де за два роки налагодив виробництво вакцини. Він особисто вакцинував більш ніж 42000 осіб. У підсумку серед тих, хто отримав вакцину, смертність і захворюваність на холеру скоротилися в десятки разів.

З того часу вакцину Хавкіна почали масово виробляти. Вона її застосовують і сьогодні в модернізованому вигляді.

Не менш значним був внесок нашого земляка в боротьбу з чумою. У 1896 році епідемія найстрашнішої в історії людства хвороби вразила Бомбей − друге за величиною місто Індії. Влада попросила доктора Хавкіна допомогти, і той відразу ж відгукнувся, створивши першу в світі ефективну вакцину проти чуми.

Так само, як і при тестуванні вакцини від холери, спочатку засіб проти чуми Хавкін випробував на собі. І тільки після того, як переконався в безпеці ліків, почав масово виробляти їх. Знову наш земляк особисто бере участь у вакцинації населення й одночасно створює в Бомбеї невелику лабораторію по боротьбі з чумою. За сорок років було щеплено − і тим самим врятовано від болісної смерті більше тридцяти п’яти мільйонів осіб!

Згодом створена Хавкіним в Бомбеї лабораторія стала найбільшим у Південно-Східній Азії дослідницьким центром з бактеріології та епідеміології. А з 1952 року офіційно називається Інститутом імені Хавкіна.
У 1897 році королева Вікторія нагородила вченого одним з вищих орденів Британської імперії. На честь нього в Лондоні був даний прийом, на якому були присутні найвизначніші англійські медики.

У 1915 році доктор Хавкін працював в англійському військовому міністерстві, де керував щепленнями англійських солдатів, які відправлялися на Першу світову війну.

Підтримував ідею відтворення єврейської держави. Стверджував, що єврейською держава стане лише тоді, якщо буде заснована на релігійних принципах. Разом з однодумцями написав роботу про права євреїв в Ерец-Ісраель і діаспорі, яку запропонував до уваги учасників Женевської мирної конференції.

Володимир Хавкін помер у Лозанні 28 жовтня 1930 року. День смерті Хавкіна став в Індії днем глибокої національної жалоби. Це був справжній геній, що зміг протистояти смертельним хворобам і врятував людство від холери та чуми.