Translate

четвер, 22 грудня 2022 р.

День енергетика

 


Продовжуємо розкривати свої фонди. У відділі документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка до Дня енергетика, який відзначається 22 грудня, підготовлено книжкову виставку "Енергозбереження – новації, менеджмент".
  Сьогодні у світовій економіці проводиться переоцінка енергетичної політики у зв'язку з розумінням реальної перспективи вичерпності запасів органічного палива, що безпосередньо визначатиме вартісні зміни витрат на видобуток, а також енергетичну безпеку країн. Почалася переоцінка забезпечення країн власними доступними ресурсами для сфери споживання. До цих ресурсів належать нетрадиційні (відновлювані) джерела енергії (НДЕ). Це сонячна радіація, енергія вітру, малих річок і водостоків, припливів, біомаси (деревини, побутових та сільськогосподарських відходів, харчової промисловості, лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловостей), геотермальна енергія, а також розсіяна теплова енергія (тепло повітря, води морів та інших водоймищ). Основна перевага відновлюваних джерел енергії – їх невичерпність та екологічна чистота. Використання таких джерел не змінює енергетичного балансу планети.
  Енергетика України перебуває у стані війни з 2014 року. В той же час українська енергетика зустрілася з переліком нових, іще загрозливіших викликів, як-то ядерний тероризм із захопленням АЕС, численні пошкодження критичної інфраструктури – електричних та газових мереж, значне зниження попиту на енергетичні продукти у зв'язку з виїздом населення і припиненням бізнесу, ще критичніше зниження рівня оплат в енергетичній системі та рішення, незважаючи на бойові дії по всій території країни, продовжувати синхронізацію енергетичної системи України з енергосистемою континентальної Європи, паливна криза тощо. Отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС ставить додаткові виклики для енергетики та регулювання цієї галузі.
  24 лютого 2022 року розпочався зворотний відлік часу не лише до військової перемоги України над російським загарбником, але й до її енергетичної незалежності. Внаслідок цієї кривавої війни цінність відновлюваних джерел енергії трансформувалася з більш екологічної на безпекову та економічну. Ще пів року тому відновлювані джерела енергії вважалися світовою спільнотою в першу чергу – інструментом боротьби з невідворотною зміною клімату та скорочення викидів вуглецю. Сьогодні вітрова, сонячна, біо-, мала гідро- та воднева енергетики – запорука енергетичної безпеки й незалежності держав, а її собівартість значно нижча за викопне паливо.
  За останні два місяці більшість українців згадали, що таке "віялові" відключення, які мали місце наприкінці 90-х років. Це сталося внаслідок масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі України.
  За повідомленням міністра оборони України Олексія Резнікова, близько 220 ударів було завдано по енергетичних об'єктах України. Ключові цілі – електростанції та мережеві підстанції по всій території України. За оцінками Міненерго, пошкоджено близько 50% енергетичної інфраструктури країни. Втім, енергетики максимально оперативно намагаються відновлювати енергопостачання, іноді і ціною власного життя.
  Ми знаємо: Україна вистоїть наперекір ворогові завдяки мужності наших славних воїнів! Ми все переживемо! Відсутність світла тільки згуртовує українців та об'єднує націю. Ми вийдемо переможцями з цієї війни, і світло засяє ще яскравіше в кожній домівці. Ми все відбудуємо. Дякуємо нашим мужнім енергетикам, завдяки яким ми маємо світло, воду й тепло в наших оселях, незважаючи на нищівні обстріли ворога. Віримо в перемогу! Найчорніші дні бувають перед світанком!


 Список літератури

1.  31 / 6П2
     В 48
     Вінклер І. А. Екологічна безпека джерел енергії. Від традиційних до сучасних і перспективних : навч. посіб. / І. А. Вінклер, Я. Ю. Тевтуль. – Львів : Новий Світ-2000, 2013. – 276 с.

2.  31 / 6П2
     Д 81
     Дудюк Д. Л. Нетрадиційна енергетика : основи теорії та задачі : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Д. Л. Дудюк, С. С. Мазепа, Я. М. Гнатишин. – Львів : Магнолія 2006, 2012. – 187 с.

3.  338.45(477)
     Е 45
     Економіка енергетики : підручник для вищ. закл. освіти / Є. Г. Скловська [та ін.] ; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т ім. І. Сікорського". – 2-ге вид., випр. та допов. – Київ : Каравела, 2019. – 491 с.

4.  31 / 6П2
     Е 62
     Енергетика, радіаційна безпека та захист довкілля від фізичних забруднень. Загальний курс : навч. посіб. / [В. В. Сабадаш та ін.] ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 293 с.

вівторок, 13 грудня 2022 р.

14 грудня — День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

 


 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства — вибух на Чорнобильській атомній електростанції.
Радіаційній рівень зріс до межі у 30-40 разів більшої, ніж під час ядерного вибуху в Хіросімі 1945 року. Героїчними зусиллями пожежників вогонь, що вночі перекинувся на дах третього енергоблоку, гасили до п’ятої години ранку. Тим часом радіоактивна хмара прокотилася світом. Вона накрила території України, Білорусі, Литви, Латвії, Німеччини, Австрії, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Греції, Росії. Чорнобильську аварію класифіковано за найвищим — сьомим — рівнем небезпеки за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES).
Зупинити активнее виверження радіоактивних речовин із зруйнованогореактора вдалося лише до кінця травня 1986 року ціною опромінення тисяч ліквідаторів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. Осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.
Збитки від катастролфи не піддаються обліку, бо неможливооцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втративід радіоактивногозабруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок.
Пам'ять про Чорнобильську трагедію, про села і міста, яких сьогодні вже немає на карті, про героїв – ліквідаторів, які собою захистили Україну і світ від ядерної стихії, не тільки непокоїтиме нинішні, а й майбутні покоління.
З початком російської агресії Україна і світ опинилися під загрозою нової катастрофи. 24 лютого саме по цій землі проїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена силою, зброєю. росія перетворила і цей об'єкт на арену війни. 30-кілометрову зону відчуження окупанти використовували для підготовки нових атак проти нашої оборони, а сама ЧАЕС опинилася під загрозою пошкодження і руйнування. 

                             російські військові на ЧАЕС (фото, яке зробили сталкери)

 На щастя, глобальної катастрофи не сталося, але й після виходу російських військ з території ЧАЕС знадобляться роки, щоб дослідити, які захоронення радіоактивних відходів вони пошкодили, як в результаті цього розповсюдився радіоактивний пил та якої шкоди російські варвари завдали українській землі.

 Вічна слава Ліквідаторам, які вступили в боротьбу з атомом і перемогли! Вічна слава тим, хто пішов у небуття заради продовження життя на землі!

 621.3(477)
В 26

Векленко, Олег Анатолійович. Чорнобиль: етюди з натури / Олег Векленко ; [пер. з англ. Світлани Орлової]. - Харків : Фабула, 2019. - 141, [2] с. : фот. - Авт та назва парал. укр., англ.- Текст та текстівки парал укр., англ


Книжка спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні-червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками і фотографіями.

 31.47 / 6П2.11
Д 64

    Долі, обпалені Чорнобилем: Чернігівський район / Черніг. район. центр. бібл. система, Черніг. центр. район. б-ка, Черніг. рай. орг. краєзнавців ; [упоряд. О. П. Колесник ; ред. О. І. Іваненко]. - Чернігів : [б. в.], 2016. - 287 с. : фот. - Бібліогр.: с. 274-275.


В книзі «Долі, обпалені Чорнобилем: Чернігівський район» висвітлений вклад Чернігівського району в ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Наведені спогади учасників цих подій. Це перщша спроба зібрати й систематизувати інформацію про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та переселенців в межах Чернігівського району. Зібрані та впорядковані бібліотекарями спільно з краєзнавцями району та активами сільських громад матеріали увійшли до видання, присвяченого 30-й річниці трагедії.
Посібник стане у нагоді музейним і бібліотечним працівникам, краєзнавцям і журналістам, студентам і викладачам вузів.

621.3(477)
Ж 74

Житня, Людмила. Чорнобиль - очима жінок : інтерв’ю з ”атомною катастрофою” / Людмила Житня. - Київ : Стелла-Гранд, 2020. - 607 с. : іл., фот.

                                                   

 Книга Людмили Житньої «Чорнобиль — очима жінок» (Інтерв’ю з атомною катастрофою) — це ексклюзивне інтерв’ю (тридцять п’ять років поспіль), з жінками ліквідаторами та евакуйованими, доля яких перетнулася із вселенською атомною катастрофою, що потрясла світ. Це сповідь про пережите. Жінки — берегині! Чутливі, емоційні. Вони вистояли разом із чоловіками і понині несуть тягар цієї біди на своїх тендітних плечах. За всі роки ніхто їх не запитав: «Як вам живеться?...». А їм є про що розповісти!
Це — інтерв’ю з атомною катастрофою», відтворене із перших вуст очевидців страшної біди ХХ ст.
У книзі також є роздуми та коментарі автора, що ґрунтуються на документальних літературних джерелах, періодичній пресі, архівних матеріалах.

31.47 / 6П2.11
З-14

Загреба, Михайло. Пропусти Чорнобиль крізь серце [Образотворчий матеріал] : фотокнига / М. Загреба. - Київ : Лордон, 2002. - 119 с. : іл.

Ця фотокнига — данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.
Захоплива розповідь про мальовничий древній поліський край, убитий радіацією, примушує читача поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору — гуманітарним, і замислитись над тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян.
Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії, — адже автор відомий як талановитий фотожурналіст.
Видання становить великий інтерес і призначення для широкого читацького кола.

621.31(477)
К 92
Купрієнко, Ольга В.Чорнобильська хроніка. Люди  / Ольга Купрієнко, Алла Багірова ; [передм. П. Б. Котіна]. - Харків : Фоліо, 2021. - 205, [2] c. : іл.

Це книжка-присвята героям, які 35 років тому ризикували своїм життям та здоров'ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наше життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівські», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип'ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об'єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь. Справа живих — пам'ятати.

 

621.3(477)
С 40
Сирота, Олександр. Чорнобиль. Живий альбом [Образотворчий матеріал] / Олександр Сирота. - Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. - 80 с. : фот.

                                                 

  Сьогодні Чорнобильська зона — це територія легенд, похмурих пейзажів і торжества природи. Водночас — це потенційний музейний комплекс міжнародного рівня, пам’ятка величезної техногенної катастрофи. Відвідати це місце хоча б один раз варто всім, переконані деякі колишні жителі Прип’яті. Відвідати і жити далі так, щоби на Землі не з’являлося нових мертвих міст…
«Чорнобиль. Живий альбом» — книга-альбом про історію і сучасне життя чорнобильської зони. Унікальні портрети людей, подій та природних ландшафтів зібрані під однією обкладинкою і оживають завдяки новітнім IT-технологіям.

621.3(477)
Ч-75

    Чорнобильське досьє КГБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період : зб. док. про катастрофу на Чорнобильській АЕС / Галуз. держ. арх. Служби безпеки України, Ін-т історії України НАН України, Укр. ін-т нац. пам'яті ; [ упоряд. : Олег Бажан, Володимир Бірчак, Геннадій Боряк ; редкол.: Андрій Когут та інші ]. - Київ : Марченко Ю. І., 2019. - 1197, [1] с.

У виданні зібрано і оприлюднено документи 1986-1991 рр., що висвітлюють постчорнобильське життя — суспільні настрої, повсякдення, заходи з ліквідації наслідків аварії. Наведено інформування радянськими органами держбезпеки відповідних інстанцій про стан ЧАЕС, вжиті заходи з підвищення безпечної експлуатації об'єкта »Укриття», ситуацію в зоні відчуження. Окрему увагу зосереджено на відтворені моделі ситуативної поведінки різних групп населення України після оприлюднення інформації  про «ядерне лихо» та реакцію світової спільноти на Чорнобильську  трагедію.

621.3(477)
Ш 78
Шовкошитний, Володимир Федорович.  Чорнобиль: я бачив [Текст] : повість / Володимир Шовкошитний. - Вид. 3-є, перероб. й доп. - Київ : Український пріоритет, 2019. - 326, [1] с. : [8] с. іл

Художньо-документальна повість «Я бачив» — це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, самовидця Чорнобильської аварії й активного ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино літературу пам’яті й літературу факту. Адже, на його думку, не існує жанрів поза життям, а воно, життя, є жанром всеохопним. Отож, у творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації її наслідків, простежені долі літературних героїв, проаналізовані техногенні, економічні, соціальні й медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха, показані перспективи повернення забруднених територій в народногосподарський обіг. Ця книга дає відповідь на головні питання, що постали після Чорнобиля,вона показує духовний зв’язок героїв Чорнобиля, майданівців та учасників АТО. Адже всі 33 роки після Чорнобиля автор був у епіцентрі Українського життя.
У книзі спростовується безліч міфів, зокрема, породжених серіалом каналу НВО «Чорнобиль».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вівторок, 29 листопада 2022 р.

Видатні імена науки і техніки. Архип Люлька — видатний син українського народу.

                    «Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?»
                                                                                                                (Павло Тичина)


ХХ століття подарувало людству цілу низку епохальних відкриттів, що в свою чергу зумовило небувалий раніше науково-технічний прогрес. Багато цих досягнень науки і техніки знайшли своє втілення також у становленні та розвиткові космонавтики й авіації... Літаки «Конкорд», «Боїнг», «Антей», «Руслан», «Мрія», військові літаки – це фантастичні витвори людського генія.У розвиток світової ракетно-космічної та авіаційної науки й техніки свій чималий внесок зробили представники українського народу.



Продовжуючи цикл книжкових виставок "Видатні імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Архип Люлька: його ім'ям названо реактивний двигун" про видатного конструктора авіадвигунів, основоположника реактивної авіації, творця турбореактивних двигунів, професора Архипа Люльку. Він був для сучасників і залишиться для нащадків безсумнівно видатною особистістю в історії світової авіації. Конструкторський талант Архипа Люльки зробив його засновником реактивної авіації.
 
 У радянській практиці імена генеральних конструкторів були суворо засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про титанічну працю цих людей знало невелике оточення, енциклопедичні довідники надавали скупу інформацію про них. Серед цих особистостей – Архип Люлька, який став піонером нового кардинального підходу в побудові авіаційних двигунів.
  Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в багатодітній сім'ї бідних селян. Вирішальну роль у його долі відіграла школа, де викладали чудові педагоги. Одним із них був Михайло Кравчук, директор школи і вчитель математики, відомий учений та викладач Київського університету і Київського політехнічного інституту, людина, яка дуже любила математику та Україну. Михайло Пилипович зумів прищепити своєму учневі любов до точних наук і протягом усього подальшого життя залишився для нього найбільшим авторитетом. Це за порадою свого вчителя молодий Люлька вступив до профшколи у Білій Церкві. а після отримання свідоцтва слюсаря п'ятого розряду в 1926 році поїхав вступати до Київського політехнічного інституту. З першої спроби він іспитів не склав, проте не опустив рук і після повернення додому почав готуватися до наступних вступних екзаменів. І вже за рік Архип Люлька став одним із 20 зарахованих на механічне відділення КПІ, витримавши конкурс понад сім абітурієнтів на одне місце.
  Після закінчення КПІ за спеціальністю "Турбобудування" Архип Люлька вступає до аспірантури Харківського НДУ промислової енергетики. У 1932 році він переводиться на Харківський турбінний завод на посаду інженера-дослідника з парових турбін. Завдяки глибоким теоретичним дослідженням у 1933 році Архип Люлька був переведений на кафедру авіадвигунів Харківського авіаційного інституту (ХАІ).
  У ті часи в авіації панували літаки з поршневим двигуном та гвинтом. Ініціативний, обдарований інженер зрозумів безперспективність гвинтового паротурбінного двигуна і натомість запропонував розробляти реактивний газотурбінний. Саме з цього моменту в авіамоторобудуванні почалося створення для авіації газотурбінних, турбореактивних двигунів.
  Архип Люлька в 1941 році запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна – ТРДД, але не було можливості для її практичної реалізації. Розуміючи важке становище країни, молодий фахівець запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проєкт випередив свій час, не маючи аналогів. І сьогодні двоконтурна схема турбореактивного двигуна – головна схема сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації.
  У роки Другої світової війни Архипа Люльку разом із групою авіамотористів було евакуйовано на Урал. У Челябінську на тракторному заводі Архип Михайлович проєктував і доводив повітроводи в танкових моторах.
  У 1944 році Архип Люлька повернувся до своєї безпосередньої роботи в ролі керівника одного з відділів створеного за рішенням державного комітету оборони спеціалізованого авіамоторного НДУ.
  У 1946 році за успішні випробування першого вітчизняного турбореактивного двигуна ТР-1 Архип Люлька отримав високі державні нагороди. Його розробки були визнані на найвищому державному рівні й зараховані до стратегічно важливих.
  У 1948 році під керівництвом Архипа Люльки було створено більш потужний двигун вагою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків Як-1000, Ла-190, ИЛ-30, ИЛ-46. За цей винахід науковця нагородили Державною премією.
  У 1955 році Архип Люлька створює спеціальний двигун з використанням атомної енергії для генерування тепла під назвою "МТ-35" (модульний теплообмінник), який призначався для надзвукового бомбардування далекої дії.
  У 1957 році Архипа Люльку призначено генеральним конструктором авіаційної техніки СРСР, а з 1967 року завод № 165 перейменовано в ММ "Сатурн". У 1957–1875 роках під керівництвом Архипа Люльки було створено рідинний ракетний двигун Д-57 і його модифікацію з висувним соплом на кріогенних компонентах – рідкому кисні й рідкому водні. Цей двигун призначався для ракетно-космічного комплексу Н-1, який розробляв Сергій Корольов для висадки на Місяць. Двигун пройшов повний комплекс випробувань, але роботи були припинені через невдалі запуски Н-1.
  У середині 70-х років Архип Люлька повернувся до роботи над реалізацією свого винаходу – двоконтурного турбореактивного двигуна, створеного ще в 1941 році. Цей двигун став вирішальним у творчості Архипа Михайловича. Під його керівництвом у 1981 році було розпочато роботу зі створення спеціальних малорозмірних двигунів ТП-22 для приводу насосів гідросистеми універсальної космічної системи "Енергія" та двигуна РТВД-14 для корабля багаторазового використання "Буран". У 1968 році Архип Люлька став академіком АН СРСР і як академік довгі роки очолював Комісію з газових турбін. Одночасно з проєктуванням турбореактивних двигунів для авіації Архип Михайлович проводив значну роботу зі створення силових установок інших типів і призначень.
  Турбореактивні двигуни, винайдені Архипом Люлькою в 1960–1990 роках, визнані кращими у світі. За створення двигуна АЛ-7ф науковцеві присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці та удостоїли інших високих урядових нагород.
  Більшу частину свого життя Архип Люлька прожив за межами України: в Ленінграді, на Уралі, в Москві. Але він завжди залишався видатним українцем, любив свою українську мову. Рідною мовою виступав Архип Михайлович і перед земляками, коли приїжджав на Батьківщину. У його робочому кабінеті на стіні висіли два портрети – Тараса Шевченка і видатного українського математика Михайла Кравчука, почуття вдячності якому Архип Люлька проніс до останніх своїх днів.
  На алеї Слави Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" ім. Ігоря Сікорського встановлено погруддя видатного математика, академіка Михайла Кравчука. А неподалік розташований і пам'ятник його учневі, геніальному конструкторові турбореактивного двигунобудування, академікові Архипу Люльці. Увічнені у бронзі вчитель та учень знову зустрілися у своїй альма-матер.
  25 травня 2007 року на батьківщині Архипа Люльки – в його рідному селі Саварка Обухівського району на Київщині – на подвір'ї місцевої школи його імені теж відкрито пам'ятник академікові. 23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата – 110 років від дня народження конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки (1908–1984).


 Список літератури
 
  1. Енциклопедія історії України : [Архип Люлька] / редкол. В. А. Смаглій та інші. – Київ ; Наукова думка, 2009. – С. 390–391.
  2. Згуровський М. З. Архип Люлька: піонер турбореактивного двигунобудування / М. З. Згуровський // Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. – Київ ; НТУУ "КПІ", 2016. – С. 285–2091.
  3. Згуровський М. З. Київська політехніка: шлях до зірок : [Архип Люлька] / М. З. Згуровський. – Київ ; Видавничий дім "АртЕк", 2021. – С. 270–284.
  4. Іваницька Л. В. Люлька Архип Михайлович. Вчений, конструктор авіаційних двигунів, академік АН СРСР / Л. В. Іваницька // Діячі науки і культури ; нариси життя та культури. – Київ-ХХІ, 2007. – С. 259–262.
  5. Українські фізики та астрономи : посіб.-довід. / : [Архип Люлька] / Авт.-укладач В. Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники. – 2009. – С. 114.
  6. Христич В. С., Варламов Г. Б. Люлька Архип Михайлович / В. С. Христич, Г. Б. Варламов // Енциклопедія сучасної України. – Т. 18. – Київ, 2017. – С. 342.
  7. Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен : [Архип Люлька] / Ігор Шаров. – Київ ; Вид-во "АртЕк", 2006. – С. 235–238.
  8. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : [Архип Люлька] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. – Київ : "Рада", 2002. – С. 185–190.
  9. Бачаев С. У истоков реактивной эры : [Архип Люлька] / С. Бачаев // Авиация и космонавтика. – 1998. – № 3. – С. 32.
  10. Кузьмина Л. М. "…и в каждой турбине мы слышим спокойствие наших границ" : [Архип Люлька] / Л. М. Кузьмина // Авиация и космонавтика. – № 3. – С. 17–21.
  11. Сорока М. Академік Люлька / М. Сорока // Наука і культура : Україна. – Київ, 1970. – С. 146–152.
  12. Ювілеї українських фізиків та астрономів : [Архип Люлька] // Фізика. – 2018. – № 1–6. – С. 54.

четвер, 24 листопада 2022 р.

Значні події листопада

                  25 листопада   Всесвітній день інформації                      


Значення і вплив, який чинить інформація на людину досконально досі так до кінця і не вивчено. Цьому присвячуються численні дослідження, проводиться глибока наукова робота. Ті моменти, які вдається найбільш точно визначити, вказують на те, що інформація в тому чи іншому вигляді є одним з найголовніших компонентів взаємодії в природі людини і оточуючого нас світу. На нашому гіркому досвіді ми побачили, який величезний вплив має спотворення інформаціїї для подальшого зомбування людей. Люди,  як ті самі миші з відомої сказки, слухняно йдуть за дудкою провідних російських пропагандистів, йдуть вбивати, калічити, знищувати все живе, просякнуті ненавістю до іншого мислення, інших цінностей, навіть не шкодуючі власного життя. З другого боку інформація створює комфортне, інтелектульне життя, робить нас досвідчиними, розширює коло спілкування між країнами та континетами.
В широкому сенсі цього слова - Інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості які передаються між людьми усно, жестикуляро або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій. Інформаційна сфера існування людей піддавалася і піддається всіляким рухам, коливанням, лавиноподібним наростанням, так званим «інформаційними вибухами» і навпаки обмеженням, скорочень, відомим як «інформаційний голод», а так само ряду інших трансформацій і змін.
З метою сприяння формуванню, розробці та координації єдиного світового інформаційного простору, в якому вже зараз перебуває вся світова спільнота, була створена громадська організація - Міжнародна академія інформатизації, яка, за даними проекту DilovaMova.com, з 1994-го року отримала статус асоційованого члена при департаменті громадської інформації Організації Об’єднаних націй, а починаючи з 1995-го року, стала Генеральним Консультативним органом Соціального і Економічного Рад ООН. В рамках цієї міжнародної академії проводиться значна науково-практична робота, організовуються Міжнародні форуми, відкриті для всіх країн і народів, дискусії та ділові зустрічі, круглі столи та міжнародні конференції. Щорічно, в останню п’ятницю листопада проводяться так звані юзвішінскіе читання, в рамках яких відзначається Всесвітній День Інформації.
Вчені та фахівці, громадські та державні діячі, що сприяють розвитку і прогнозуванню проблем інформаційних технологій, а також процесів у всіляких галузях господарства та інформаційно-виробничої діяльності знаходяться в постійному пошуку рішень, що стосуються інформаційної складової нашого суспільного та соціального життя. Інформаційне навантаження в сучасному співтоваристві достатньо потужне і всі спроби його оптимізації активно сприяють раціональному використанню цього інформаційного потоку. Звичайно ж, ще не існує стійких універсальних рішень, однак в умовах глобалізації всіх міжнародних процесів, практика показує, що мудре, максимально зважене ставлення, колегіальність та відповідальність у розробці інформаційних технологій, висока моральність і шанування духовного світогляду людини позитивно сприяє поширенню необхідної і нової інформації, зміцнюючи спокій і поінформованність нашого суспільства, сприяє сучасній динаміці прогресу і розвитку всього світового співтовариства.
В 2022 році Всесвітній день інформації припадає на 25 листопада.



             Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.


Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок в 2000 році й запропонувала урядам, міжнародним організаціям і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН - A/RES/54/134.
Цього дня в 1961 році в Домініканській Республіці за наказом домініканського правителя Рафаеля Трухильо були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал, які були політичними активістками.
Послання Генерального секретаря:
«Насильство у відношенні жінок заподіює невимовні страждання, горе сім’ям, від якого страждають і старий, і малий, і доводить громади до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток».
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, маштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”.
15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї».
7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

                      Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка. 
 
                                                          25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

Share


                27 листопада —День заснування Національної Академії Наук України


Національна академія наук України (НАНУ) заснована установчими зборами при уряді гетьмана Скоропадського П. П. 27-го листопада 1918-го року і є однією з найстаріших академій на пострадянському просторі. Першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім’ям Вернадського В. І. Її історія включає в себе ряд найважливіших і яскравих наукових досягнень.
У період з 1918-го по 1921-й рік носила назву «Українська академія наук» (УАН). З 1921-го по 1936-й - «Всеукраїнська академія наук» (ВУАН), з 1936-го по 1991-й вона називалася «Академією наук Української РСР» (АН УРСР), з набуттям суверенітету і незалежності України в період з 1991- го по 1993-й рік була перейменована як «Академія наук України» (АН України), а з 1994-го року знайшла свою теперішню назву - «Національна академія наук України» (НАНУ).
Серед найбільш значущих досягнень академії в період до і під час Другої світової війни, це роботи над штучною ядерною реакцією перетворення ядер літію в ядра гелію, роботи над прискорювачем заряджених частинок і створення трьохкоординатного радіолокатора дециметрового діапазону. Для оборонної промисловості - впровадження високоефективної технології автоматичного зварювання під флюсом корпусів танків, артилерійських систем та авіабомб. Серед розробок вчених-біологів і медиків - ряд нових лікарських препаратів і методів лікування поранених.
Після Другої світової війни, наприклад, в Інституті електротехніки АН УРСР лабораторією професора Лебедєва С. А. була розроблена перша в сучасній континентальній Європі універсальна електронна лічильна машина, а 1960-му році за допомогою розробленої в цій же лабораторії ЕОМ «Київ» в інституті ядерних досліджень в Дубні вперше в світі проводилися експерименти з дистанційного управління технологічними процесами.
У різний час в Академії працювало безліч видатні вчених, серед яких математики Боголюбов Н. Н., Граве Д. А. і Митропольський Ю. А., механіки Динник А. Н., Лаврентьєв М. А., Писаренко Г. С. і Трощенко В. Т., фізики Ахиезер А. І., Давидов А. С., Лашкарьова В. Е., Прихотько А. Ф., Синельников К. Д. і Шубников Л. В., астрономи Брауде С. Я., Орлов А. Я., Усіков А. Я. і Федоров Е. П., геолог Тутковський П. А. і матеріалознавці Трофимов В. І. та Францевич І. Н., хіміки Бродський А. І., Думанський А. В. , Кірсанов А. В. і Писаржевський Л. В., біологи і медики Амосов Н. М., Богомолець А. А., Заболотний Д. К., Палладін А. В., Філатов В. П. та Холодний Н. Г ., ботаніки Липський В. І. та Фомін А. В., економісти Воблий К. Г., Лукінов І. І. та Птуха М. В., історики Грушевський М. С. і Яворницький Д. І., правознавець Корецький В . М., філософи Омельяновский М. Е. і Шинкарук В. І., мовознавці Білодід І. К., Булаховський Л. А., Калинович М. Я., Мельничук А. С. та Русанівський В. М., літературознавці та письменники Білецький А. І., Єфремов С. А., Рильський М. Ф.
Станом на 2013-й рік в структуру НАН України на території України та Кримскої автономії входили 174 інституту, в роботі яких було зайнято більш ніж 41 тис. фахівців.
З Днем заснування Національної Академії Наук України!

                                         Міжнародний день захисту інформації


Цей день відзначається 30 листопада, починаючи з 1988 року.
Цей рік не випадково став родоначальником свята, саме в цей рік була зафіксована перша масова епідемія хробака, що одержав назву за ім’ям свого творця - Морріса. Саме тоді фахівці задумалися про необхідність комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки.
У 1988 році американська асоціація комп’ютерного обладнання оголосила 30 листопада міжнародним Днем захисту інформації (Computer Security Day).
Таким чином Асоціація хотіла нагадати всім про необхідність захисту комп’ютерної інформації та звернути увагу виробників і користувачів устаткування і програмних засобів на проблему безпеки.
З тих пір в цей день з ініціативи Асоціації комп’ютерного обладнання проводяться міжнародні конференції щодо захисту інформації, які супроводжуються масою цікавих заходів.

                                    30 листопада — День домашніх тварин


Людяність перевіряється по відношенню до слабких: дітей, людей похилого віку та тварин. Не зважаючи на свій , інколи. грізний вигляд, дикі тварини  та домашні улюбленці цілком залежать від ставлення до них людини, недарма Людина — цар природи. І в нашйі владі перетворити їх життя на пекло, або , навпаки , подарувати життя сповнене любові та турботи . Я пишаюся нашими українськими людьми, які попри всі труднощі і жахи війни, не кинули своїх вихованців, а тікали разом у невідомість, далеку та важку еміграцію, ділили з ними підвали, станції метро та останню крихту хліба. Ми точно виживемо і переможимо, бо маємо незламний дух і велике серце!
Офіційно День домашніх тварин в Україні не відзначається. Але це не привід не святкувати це добре й домашнє свято. Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері, "ти у відповіді за тих, кого приручив". Пам’ятайте про це. І обов’язково почастуйте в цей день своїх вихованців чим-небудь смачненьким.

четвер, 17 лютого 2022 р.

Життєстійкість та сила надії

   


Цікавий, але досить жорстокий експеримент був проведений у 1950-х роках вченим на ім'я Курт Ріхтер. У цьому експерименті він узяв дюжину домашніх щурів і помістив їх у банки, що наполовину заповнені водою. Не дивно, що щури втопилися, але ідея полягала в тому, щоб виміряти кількість часу, який вони пропливуть, перш ніж здадуться і підуть на дно.
"Перший щур, - зауважив Ріхтер, - плавав і помер через дві хвилини". Ще два з 12 одомашнених щурів померли майже так само. Але що цікаво, дев'ять щурів, що залишилися, не так легко здалися; вони плавали кілька днів, перш ніж зрештою здалися і померли.

Вдруге Ріхтер провів експеримент із дикими щурами, відомими своїми плавальними здібностями. Варто зазначити, що цих щурів він нещодавно впіймав і вони були лютими та агресивними. Одного за іншим він кидав їх у воду, і один  за одним вони дивували його: через кілька хвилин після попадання у воду всі вони втопилися. «Що вбиває цих щурів?» - думав він. "Чому всі люті, агресивні, дикі щури гинуть відразу після занурення у воду і лише невелика кількість таких же приручених домашніх щурів?"  Відповідь одним словом: надія.
Мабуть, дикі щури чітко розуміли, що їм ніяк не вибратися з цієї банки. Вони зрозуміли, що опинилися в ситуації, проти якої вони не мають сил захищатися. Тому вони «здалися». Пізніше Ріхтер трохи змінив експеримент. Він узяв інших диких щурів і помістив їх у банку. Але перед тим, як вони повинні були померти, він підняв їх, трохи потримав, а потім поклав назад у банку. "Таким чином, - писав він, - щури швидко розуміють, що ситуація насправді не безнадійна". Як виявилося, ця невелика пауза мала величезне значення. Щури, що зазнали короткочасного перепочинку, плавали набагато довше і пережили щурів, яких не чіпали. Коли щури зрозуміли, що вони не приречені і що ситуація не програна, у них виникла причина продовжувати плисти — і вони це зробили. Це змусило їх не здаватися так легко.
"Після усунення безнадійності, - писав Ріхтер, - щури не вмирають".

                                           Тож як це стосується нас?

Очевидно, що люди дуже відрізняються від щурів, але виділяється одна подібність: усім нам потрібна причина, щоб продовжувати плавати. Тому надія, мабуть, виконує важливу функцію: це первісний механізм виживання, закладений у нас.
Але в наші дні надія має погану репутацію. Люди чують це слово і відмахуються від нього, вважаючи його емоційною порожньою балаканиною.
Але це не так.  Cподіватися — це не те саме, що бажати чи мріяти: це регулюється оцінкою можливості, і, на відміну від мрії чи фантазії, ця можливість має існувати, навіть якщо шанси на неї невеликі. Наприклад, ви можете бажати не потрапити в аварію, але ви не можете сподіватися на це. Для того, щоб сподіватися на щось, має бути можливість.

                                           Що це означає для професійної галузі

З погляду професійної діяльності ці висновки можуть означати, що люди зберігають витривалість і продовжують чинити опір важким ситуаціям, якщо вони мають надію.
Якщо їм час від часу допомагатимуть. Якщо їх підтримують. Якщо вони вірять, що майбутнє буде кращим, і якщо вони відчувають, що інші готові їм допомогти, вони зможуть пробитися через важкі ситуації. Важливість віри тут схожа на важливість віри в теорію мотивації очікування.

Для керівників це означає, що люди у команді будуть сильними та витривалими за умови, що вони дадуть їм надію на краще майбутнє. Якщо ця надія зникне, працівники перестануть відстоювати інтереси компанії.




середу, 2 лютого 2022 р.

Видатні українці


 Продовжуючи цикл книжкових виставок, присвячених видатним українцям, які навіки прославили ім'я України, презентуєм вашій увазі виставку " Володимир Челомей – засекречений конструктор", яку підготувала бібліотекар Відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Галина Коваленко.

 

Володимир Челомей – один із головних творців радянського "ядерного щита". Незважаючи на видатний внесок Володимира Челомея у розвиток вітчизняної космонавтики, його ім'я ще маловідоме в Україні. Причин багато. Насамперед негативну роль відіграли дилетантське втручання "партійних вождів" СРСР у діяльність космічної галузі, вольові рішення кремлівських чиновників, які створювали нервову атмосферу у стосунках між провідними конструкторами та вченими: Сергієм Корольовим, Валентином Глушком, Михайлом Янгелем, Володимиром Челомеєм. У кожного своя доля, своє місце в історії освоєння Всесвіту. Талант Володимира Челомея випереджав свій час. Його проєкти (наприклад, експедиція на Марс) наближали людство до омріяної мети – виходу в позаземні галактики.
  Володимир Челомей народився 30 червня 1914 року в місті Сідлець (поруч із містечком Челомей) Привіслянського краю в Польщі в сім'ї вчителів, але дитинство та юність його минули в Полтаві. Як розповів президент Федерації космонавтики України Анатолій Завалишин, у полтавській період життя Володимир Челомей відкрив для себе батьківщину своїх предків: він зустрічався з Володимиром Короленком, Антоном Макаренком, полтавськими нащадками Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя. До Полтави сім'я Володимира Челомея переїхала під час Першої світової війни. Майбутній конструктор зростав і формувався в інтелегентному середовищі, грав на фортепіано, любив класичну літературу, читав багато літератури з історії техніки та фізики. У 1926 році сім'я переїхала до Києва, де після закінчення семирічної трудової школи 1927 року Володимир вступив до Київського автомобільного технікуму. У 1932 році юнак став студентом авіаційного факультету Київського політехнічного інституту.
  Шлях у науку видатного вченого в галузі механіки і процесів керування, конструктора ракетно-космічної техніки, академіка, дійсного члена Міжнародної академії, астронавтики Володимира Челомея розпочався з теоретичної підготовки саме в Київському політехнічному інституті, а потім – на моторобудівному факультеті Київського авіаційного інституту. Вибір КПІ для майбутнього конструктора був свідомим та омріяним, адже тут сформувалася знаменита Київська авіаційна школа. Паралельно з навчанням в інституті Володимир Челомей слухав лекції таких видатних науковців як академіки Української АН Дмитро Граве та Михайло Кравчук. Уже на другому курсі Володимир написав першу наукову працю, в якій виклав оригінальний метод розрахунку продування авіаційних двотактних двигунів із застосуванням апарата векторного числення. У 1936 році вийшла книга Володимира Челомея "Векторне числення" – короткий курс векторного аналізу з багатьма прикладами практичного застосування в механіці. У 1937 році Володимир Челомей отримує диплом інженера з відзнакою. Молодого науковця запрошують в Інститут математики АН УРСР, де Володимир Челомей працює над темою "Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій".
  У 1940 році разом із найкращими молодими вченими СРСР його приймають у спеціальну докторантуру при АН СРСР. 26-річний Володимир Челомей – наймолодший у цій півсотні обраних. Навесні 1940 року молодий науковець закінчує роботу над докторською дисертацією та успішно захищає її в АН УРСР. Але війна змінює плани. Документи до Вищої атестаційної комісії СРСР не дійшли. 22 червня 1941 року Володимира Челомея терміново викликають до Москви для продовження роботи в Центральному інституті авіаційного моторобудування ім. П. Баранова, де він працює над створенням пульсуючого повітряно-реактивного двигуна для бойових крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів та винищувачів. Ідею такого двигуна, який працює без компресора за підвищеного тиску повітряного потоку, Челомей виношував іще під час студентської практики на Запорізькому моторобудівному заводі. У 1944 році вчений починає розробляти літаки-снаряди – аналоги ФАУ-1, що були на озброєнні в німецькій армії. Перед Володимиром Челомеєм було поставлено завдання: створити нову зброю – безпілотну крилату ракету. Для цього його призначили головним конструктором і директором заводу ДКБ-52. У короткі терміни – менш ніж за півроку – було виготовлено десятки ракет-снарядів. Бойову крилату ракету 10Х прийняли на озброєння на початку 1945 року, що стало асиметричною відповіддю на ФАУ-1 і дало істотну моральну й тактичну перевагу на завершальному етапі війни. У квітні 1944 року Володимира Челомея викликали до Сталіна для консультацій про можливість придушити Берлін крилатими ракетами перед його штурмом. Челомей категорично відкинув цей сценарій через велику концентрацію мирних жителів і наявність видатних історичних пам'яток у Берліні. Сталін дослухався до думки молодого конструктора. Більшість праць Володимира Миколайовича, які мали оборонне значення, було засекречено.
  Неоціненний внесок ученого і в розвиток космонавтики. Академік АН СРСР, видатний конструктор ракетно-космічної техніки Володимир Челомей створив новий тип реактивного двигуна, який використовується у крилатих ракетах та інших реактивних установках. Володимир Миколайович – автор ідеї розкриття крила ракети в польоті, що технічно визнано в усьому світі. 


Створена в 1965 році під його керівництвом ракета "Протон" відправила в космос найважчі апарати: всі орбітальні пілотовані станції "Салют" і "Мир". Валентин Глушко у книзі "Розвиток ракетобудування в СРСР" відзначив: "Народження ракетно-космічної системи "Протон" ознаменувало початок нового етапу в освоєнні космічного простору".
  Володимир Челомей постійно прагнув нового. Новими ідеями та пропозиціями він часто порушував спокій конструкторських організацій і керівництва оборонного комплексу. Це рухало справу вперед, але часом заважало вченому працювати. Драматичною сторінкою в житті Володимира Миколайовича стало його протистояння з іншим видатним ученим – Сергієм Корольовим.
  У 1980 році було завершено розроблення автоматичної станції "Алмаз" з радіолокатором на борту. Станція не мала аналогів у світі. Запуск аналогічної станції цього класу було здійснено лише 1987 року під назвою "Космос-1970". Згодом американські фахівці визнали: якби програмою висадки на Місяць керував Челомей, радянські космонавти раніше за них здійснили би прогулянку поверхнею природного супутника Землі. Щасливою і водночас драматичною була діяльність Володимира Челомея. За словами члена челомеївської групи космонавтів Валерія Романова, "Челомей повною мірою відчував, якою інколи беззахисною є могутня конструкторська думка перед примхою підстаркуватого члена Політбюро, перед пихою маршала, перед заздрістю побратима".
  Його заслуги не вичерпуються лише зміцненням оборони країни. Через створення нових оборонних систем відбувся величезний вплив на загальний технічний прогрес, а розробки нових технологій у машинобудуванні, енергетиці, матеріалознавстві дали вагомі результати і для виробництва цивільної продукції. Здобувши величезні перемоги в космосі, Володимир Челомей мріяв зустрітися з американськими колегами, з якими підсвідомо змагався все життя. Він мріяв на власні очі побачити великий і красивий світ, який знав лише зі знімків супутників-розвідників, мріяв побувати у польському містечку Челомей і, можливо, знайти своїх родичів. Проте не так сталося, як бажалося…
  На алеї Слави Київського політеху, де Володимир Челомей починав навчатися, сформувався як конструктор та вчений і захистив кандидатську дисертацію, споруджено пам'ятник видатному конструкторові. Його портрет – на почесному місці в Державному політехнічному музеї КПІ. Студенти факультету авіаційних і космічних систем та механіко-машинобудівного інституту КПІ вивчають оригінальні технічні рішення Челомея, які вже стали класичними. Найкращим виплачують персональну стипендію імені видатного конструктора.
 

Володимира Челомея не стало 8 грудня 1984 року. Він пішов із життя повний ідей і творчих планів. Його останні космічні ідеї були реалізовані вже без нього. Багато космічних проєктів ученого використовуються й донині.