Окрім того, що кондиціонери рятують від спеки, вони відіграють важливу роль у підтримці температури в медичних установах та фільтруванні повітря від алергенів. Інститут кондиціонування та охолодження повітря (Air Conditioning and Refrigeration Institute або A.R.I.) також відзначає ці дні як Дні вдячності за кондиціонери, нагадуючи власникам кондиціонерів про важливість регулярного очищення та технічного обслуговування своїх пристроїв.
Історія виникнення Дня вдячності кондиціонерам
Початок винайдення сучасного кондиціонера можна віднести до 1902 року, завдяки винахідливості Вілліса Хевіленда Керріера (Willis Haviland Carrier). Живучи в Нью-Йорку, Керріер намагався вирішити проблему високої вологості в приміщенні місцевої друкарні. Він спостерігав охолоджуючий ефект повітря, коли воно проходило над змійовиками, наповненими водою, що призвело до створення першої функціональної моделі кондиціонера, який регулював як температуру, так і вологість. Спочатку призначені для промислового застосування, кондиціонери незабаром знайшли своє місце і в житлових приміщеннях.
Протягом століть людство розробляло різні методи контролю температури навколишнього середовища. До появи кондиціонерів різні цивілізації сформулювали свої унікальні способи боротьби зі спекою. Перси, що існували понад 3 000 років тому, використовували “кванати” – складну систему підземних водних каналів – для охолодження своїх осель. Римляни мали подібний механізм через розгалужену мережу акведуків, які подавали потоки води до міст і сіл, а охолоджену воду використовували в громадських лазнях, фонтанах і будинках заможних людей.
У Стародавньому Єгипті для забезпечення природної вентиляції в будівлях використовували архітектурні елементи, які називалися вітроловками. Корисність вентиляторів отримала розвиток, коли Дін Хуан з китайської династії Хань створив роторний вентилятор з сімома колесами.
Безперечно, кондиціонер зробив революцію у взаємодії людини з температурою, забезпечивши комфорт навіть у найбільшу спеку. Саме кондиціонерам завдячує своїм походженням концепція літніх блокбастерів, коли люди шукали притулку від спеки в кінотеатрах, тим самим збільшуючи продажі квитків.
6 серпня – Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї (День Хіросіми)
Уранці цього дня авіація США бомбардувала місто Хіросіма в Японії, скинувши бомбу Little Boy, що призвело до миттєвої загибелі близько 80 тис. осіб та безвісного зникнення понад 12 тис. осіб. 9 серпня цього ж року було скинуто бомбу Fat Man на промислову зону Нагасакі. Понад 73 тис. осіб загинули та зникли безвісти.
Загалом страшне лихо забрало життя понад 300 тис. людей, переважна більшість з яких були мирними громадянами. Смерті постраждалих японців продовжувались упродовж багатьох років від опромінення та важких хвороб. Понині наслідки бомбардувань впливають на здоров’я людей та навколишнє середовище.
Перша міжнародна конференція
Рівно через десятиліття після трагедії світова спільнота провела у Хіросімі Першу міжнародну конференцію, на якій обговорювалось питання відмови від найбільш небезпечної зброї у світі. На знак пам’яті про пережиту трагедію вирішили щороку відзначати 6 серпня День Хіросіми та День боротьби за заборону зброї масового ураження.
У грудні 1994 року, підписавши Будапештський меморандум, Україна відмовилась від розміщення на території держави зброї, яка здатна спричиняти масову загибель людей, зобов’язалась не виготовляти та не купувати її.
8 серпня –День цифрового кочівника
День цифрового кочівника (Digital Nomad Day), який відзначається щороку 8 серпня, – це свято зростаючої спільноти віддалених працівників, які обрали стиль життя, що поєднує роботу та подорожі. Цей день висвітлює інноваційний підхід до балансу між роботою та особистим життям і досліджує вплив цифрового кочівництва на сучасну робочу силу.
Витоки та еволюція Дня цифрового кочівника
День цифрового кочівника був заснований у 2020 році видавцями журналу Rootless Living Magazine, щоб відзначити віддалених працівників, які подорожують, розвиваючи при цьому свою кар’єру. Однак концепція цифрового кочівництва має глибше коріння:
1981: Співзасновник Intel Роберт Нойс пророкує, що «за віддаленою роботою – майбутнє».
1983: Стів Робертс вирушає в подорож «Комп’ютеризація Америки», ставши одним із перших визнаних цифрових кочівників.
1989: Тім Бернерс-Лі винайшов Всесвітню павутину, заклавши основу для способу життя цифрових кочівників.
2002: Книга Рольфа Поттса «Бродяжництво» надихнула багатьох на роздуми про довготривалі подорожі у поєднанні з роботою.
Зростання цифрового кочівництва
В останні роки цифрове кочівництво різко зросло:
Кількість цифрових кочівників у США потроїлася з 4,8 мільйона у 2018 році до 15,5 мільйона у 2021 році.
66% цифрових кочівників – це традиційні працівники, які працюють віддалено, а не лише фрілансери чи підприємці.
Пандемія COVID-19 прискорила прийняття політики віддаленої роботи, що ще більше сприяло поширенню стилю життя цифрових кочівників.
Переваги цифрового кочівництва
Цей спосіб життя пропонує численні переваги:
Гнучкість у робочому середовищі та графіку.
Культурний досвід – можливість познайомитися з різними культурами та середовищами.
Економія коштів – потенціал для зниження витрат на проживання, особливо при переїзді в більш доступні місця.
Нетворкінг – підвищений доступ до нових ідей та можливостей налагодження контактів.
Особистісний ріст – підвищення адаптивності та впевненості в собі.
Виклики цифрового кочівництва
Однак цей спосіб життя також пов’язаний із власними викликами:
Орієнтуватися у візових вимогах та правових аспектах у різних країнах.
Підтримання продуктивності під час роботи з логістикою подорожей.
Встановлення балансу між роботою та особистим життям без традиційних обмежень.
Управління часовими поясами та підтримання зв’язку з клієнтами або роботодавцями.
Подолання потенційної ізоляції або відсутності спільноти.
8 серпня – День народження холодильника
Американський винахідник з Міннесоти Альберт Маршалл запатентував холодильник 8 серпня 1899 року. Він працював на дровах, вугіллі та газі. Коштував такий чудо-пристрій більше, ніж автомобіль "Форд".
Перші спроби створити прототип сучасного холодильника були ще на початку ХІХ ст. 1803-го американський інженер Томас Мур постачав у Вашингтон вершкове масло. Однак воно швидко псувалося. Тому для його перевезення він створив рефрижератор - ємність з тонких листів сталі. Чоловік їх обертав кролячими шкірками, поміщав у кедрову діжу й зверху посипав льодом.
У другій половині ХІХ ст. так звані льодовики були популярні серед заможних жителів США і Європи. Утім теплоізоляцією служило не хутро кроля, а папір і тирса. Згодом у різних містах з'явилися айсмени - люди, які продавали лід. Бізнес приносив чималі гроші, але льоду катастрофічно не вистачало.
1862-го французькі брати-винахідники Едмонд і Фердинанд Карре презентували на виставці в Лондоні машину для створення льоду. Пристрій був заснований на процесі абсорбції - поглинання сірчистого газу водою. За годину виробляв 200 кг льоду.
У 1911 році компанія "Дженерал електрик" випустила більш сучасний холодильник. Він поміщався у кухонній шафі. Та був один суттєвий недолік - шум, через роботу на газі та неприємний запах.
Через чотири роки американець Альфред Меллоуз запатентував конструкцію схожу на сучасний холодильник. Це була шафа з компресором у нижній частині. Однак, коштував такий пристрій чимало.
1926-го датський інженер Стіндруп розробив безшумний холодильник без стороннього аромату. Після цього пристрій швидко став популярним в Америці.
В СРСР перші холодильники створили в 1937 році на Харківському тракторному заводі. Їх масове виробництво було освоєно лише в 1960 роки.
Цікаві факти:
– Багато років холодоагентом в холодильниках був фреон. Та з часом його заборонили через негативний вплив на озоновий шар.
– У 2006 році вчені з Університету Алабами та Хасельта придумали найменший холодильник в світі. Він відомий, як броунівський холодильник. Призначений для експериментів в молекулярній біології.
– Найбільший в світі холодильник займає 27 кілометрів площі, він знаходиться на франко-швейцарському кордоні в західній стороні Женеви. Був створений з науковою метою для проведення експериментів.
– У більшості людей на холодильнику є мінімум кілька магнітів. А ось у жительки міста Гендерсон штату Невада Луїзи Грінфарб таких магнітів більш 32 000.
31-річна британка Джесс Вільямс з дітьми виявилася заваленою уламками внаслідок вибуху будинку. Її життя врятував холодильний пристрій, який прийняв на себе практично весь удар, захистивши сім'ю від уламків.
Немає коментарів:
Дописати коментар