Translate

вівторок, 29 листопада 2022 р.

Видатні імена науки і техніки. Архип Люлька — видатний син українського народу.

                    «Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?»
                                                                                                                (Павло Тичина)


ХХ століття подарувало людству цілу низку епохальних відкриттів, що в свою чергу зумовило небувалий раніше науково-технічний прогрес. Багато цих досягнень науки і техніки знайшли своє втілення також у становленні та розвиткові космонавтики й авіації... Літаки «Конкорд», «Боїнг», «Антей», «Руслан», «Мрія», військові літаки – це фантастичні витвори людського генія.У розвиток світової ракетно-космічної та авіаційної науки й техніки свій чималий внесок зробили представники українського народу.



Продовжуючи цикл книжкових виставок "Видатні імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Архип Люлька: його ім'ям названо реактивний двигун" про видатного конструктора авіадвигунів, основоположника реактивної авіації, творця турбореактивних двигунів, професора Архипа Люльку. Він був для сучасників і залишиться для нащадків безсумнівно видатною особистістю в історії світової авіації. Конструкторський талант Архипа Люльки зробив його засновником реактивної авіації.
 
 У радянській практиці імена генеральних конструкторів були суворо засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про титанічну працю цих людей знало невелике оточення, енциклопедичні довідники надавали скупу інформацію про них. Серед цих особистостей – Архип Люлька, який став піонером нового кардинального підходу в побудові авіаційних двигунів.
  Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в багатодітній сім'ї бідних селян. Вирішальну роль у його долі відіграла школа, де викладали чудові педагоги. Одним із них був Михайло Кравчук, директор школи і вчитель математики, відомий учений та викладач Київського університету і Київського політехнічного інституту, людина, яка дуже любила математику та Україну. Михайло Пилипович зумів прищепити своєму учневі любов до точних наук і протягом усього подальшого життя залишився для нього найбільшим авторитетом. Це за порадою свого вчителя молодий Люлька вступив до профшколи у Білій Церкві. а після отримання свідоцтва слюсаря п'ятого розряду в 1926 році поїхав вступати до Київського політехнічного інституту. З першої спроби він іспитів не склав, проте не опустив рук і після повернення додому почав готуватися до наступних вступних екзаменів. І вже за рік Архип Люлька став одним із 20 зарахованих на механічне відділення КПІ, витримавши конкурс понад сім абітурієнтів на одне місце.
  Після закінчення КПІ за спеціальністю "Турбобудування" Архип Люлька вступає до аспірантури Харківського НДУ промислової енергетики. У 1932 році він переводиться на Харківський турбінний завод на посаду інженера-дослідника з парових турбін. Завдяки глибоким теоретичним дослідженням у 1933 році Архип Люлька був переведений на кафедру авіадвигунів Харківського авіаційного інституту (ХАІ).
  У ті часи в авіації панували літаки з поршневим двигуном та гвинтом. Ініціативний, обдарований інженер зрозумів безперспективність гвинтового паротурбінного двигуна і натомість запропонував розробляти реактивний газотурбінний. Саме з цього моменту в авіамоторобудуванні почалося створення для авіації газотурбінних, турбореактивних двигунів.
  Архип Люлька в 1941 році запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна – ТРДД, але не було можливості для її практичної реалізації. Розуміючи важке становище країни, молодий фахівець запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проєкт випередив свій час, не маючи аналогів. І сьогодні двоконтурна схема турбореактивного двигуна – головна схема сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації.
  У роки Другої світової війни Архипа Люльку разом із групою авіамотористів було евакуйовано на Урал. У Челябінську на тракторному заводі Архип Михайлович проєктував і доводив повітроводи в танкових моторах.
  У 1944 році Архип Люлька повернувся до своєї безпосередньої роботи в ролі керівника одного з відділів створеного за рішенням державного комітету оборони спеціалізованого авіамоторного НДУ.
  У 1946 році за успішні випробування першого вітчизняного турбореактивного двигуна ТР-1 Архип Люлька отримав високі державні нагороди. Його розробки були визнані на найвищому державному рівні й зараховані до стратегічно важливих.
  У 1948 році під керівництвом Архипа Люльки було створено більш потужний двигун вагою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків Як-1000, Ла-190, ИЛ-30, ИЛ-46. За цей винахід науковця нагородили Державною премією.
  У 1955 році Архип Люлька створює спеціальний двигун з використанням атомної енергії для генерування тепла під назвою "МТ-35" (модульний теплообмінник), який призначався для надзвукового бомбардування далекої дії.
  У 1957 році Архипа Люльку призначено генеральним конструктором авіаційної техніки СРСР, а з 1967 року завод № 165 перейменовано в ММ "Сатурн". У 1957–1875 роках під керівництвом Архипа Люльки було створено рідинний ракетний двигун Д-57 і його модифікацію з висувним соплом на кріогенних компонентах – рідкому кисні й рідкому водні. Цей двигун призначався для ракетно-космічного комплексу Н-1, який розробляв Сергій Корольов для висадки на Місяць. Двигун пройшов повний комплекс випробувань, але роботи були припинені через невдалі запуски Н-1.
  У середині 70-х років Архип Люлька повернувся до роботи над реалізацією свого винаходу – двоконтурного турбореактивного двигуна, створеного ще в 1941 році. Цей двигун став вирішальним у творчості Архипа Михайловича. Під його керівництвом у 1981 році було розпочато роботу зі створення спеціальних малорозмірних двигунів ТП-22 для приводу насосів гідросистеми універсальної космічної системи "Енергія" та двигуна РТВД-14 для корабля багаторазового використання "Буран". У 1968 році Архип Люлька став академіком АН СРСР і як академік довгі роки очолював Комісію з газових турбін. Одночасно з проєктуванням турбореактивних двигунів для авіації Архип Михайлович проводив значну роботу зі створення силових установок інших типів і призначень.
  Турбореактивні двигуни, винайдені Архипом Люлькою в 1960–1990 роках, визнані кращими у світі. За створення двигуна АЛ-7ф науковцеві присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці та удостоїли інших високих урядових нагород.
  Більшу частину свого життя Архип Люлька прожив за межами України: в Ленінграді, на Уралі, в Москві. Але він завжди залишався видатним українцем, любив свою українську мову. Рідною мовою виступав Архип Михайлович і перед земляками, коли приїжджав на Батьківщину. У його робочому кабінеті на стіні висіли два портрети – Тараса Шевченка і видатного українського математика Михайла Кравчука, почуття вдячності якому Архип Люлька проніс до останніх своїх днів.
  На алеї Слави Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" ім. Ігоря Сікорського встановлено погруддя видатного математика, академіка Михайла Кравчука. А неподалік розташований і пам'ятник його учневі, геніальному конструкторові турбореактивного двигунобудування, академікові Архипу Люльці. Увічнені у бронзі вчитель та учень знову зустрілися у своїй альма-матер.
  25 травня 2007 року на батьківщині Архипа Люльки – в його рідному селі Саварка Обухівського району на Київщині – на подвір'ї місцевої школи його імені теж відкрито пам'ятник академікові. 23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата – 110 років від дня народження конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки (1908–1984).


 Список літератури
 
  1. Енциклопедія історії України : [Архип Люлька] / редкол. В. А. Смаглій та інші. – Київ ; Наукова думка, 2009. – С. 390–391.
  2. Згуровський М. З. Архип Люлька: піонер турбореактивного двигунобудування / М. З. Згуровський // Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. – Київ ; НТУУ "КПІ", 2016. – С. 285–2091.
  3. Згуровський М. З. Київська політехніка: шлях до зірок : [Архип Люлька] / М. З. Згуровський. – Київ ; Видавничий дім "АртЕк", 2021. – С. 270–284.
  4. Іваницька Л. В. Люлька Архип Михайлович. Вчений, конструктор авіаційних двигунів, академік АН СРСР / Л. В. Іваницька // Діячі науки і культури ; нариси життя та культури. – Київ-ХХІ, 2007. – С. 259–262.
  5. Українські фізики та астрономи : посіб.-довід. / : [Архип Люлька] / Авт.-укладач В. Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники. – 2009. – С. 114.
  6. Христич В. С., Варламов Г. Б. Люлька Архип Михайлович / В. С. Христич, Г. Б. Варламов // Енциклопедія сучасної України. – Т. 18. – Київ, 2017. – С. 342.
  7. Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен : [Архип Люлька] / Ігор Шаров. – Київ ; Вид-во "АртЕк", 2006. – С. 235–238.
  8. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : [Архип Люлька] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. – Київ : "Рада", 2002. – С. 185–190.
  9. Бачаев С. У истоков реактивной эры : [Архип Люлька] / С. Бачаев // Авиация и космонавтика. – 1998. – № 3. – С. 32.
  10. Кузьмина Л. М. "…и в каждой турбине мы слышим спокойствие наших границ" : [Архип Люлька] / Л. М. Кузьмина // Авиация и космонавтика. – № 3. – С. 17–21.
  11. Сорока М. Академік Люлька / М. Сорока // Наука і культура : Україна. – Київ, 1970. – С. 146–152.
  12. Ювілеї українських фізиків та астрономів : [Архип Люлька] // Фізика. – 2018. – № 1–6. – С. 54.

четвер, 24 листопада 2022 р.

Значні події листопада

                  25 листопада   Всесвітній день інформації                      


Значення і вплив, який чинить інформація на людину досконально досі так до кінця і не вивчено. Цьому присвячуються численні дослідження, проводиться глибока наукова робота. Ті моменти, які вдається найбільш точно визначити, вказують на те, що інформація в тому чи іншому вигляді є одним з найголовніших компонентів взаємодії в природі людини і оточуючого нас світу. На нашому гіркому досвіді ми побачили, який величезний вплив має спотворення інформаціїї для подальшого зомбування людей. Люди,  як ті самі миші з відомої сказки, слухняно йдуть за дудкою провідних російських пропагандистів, йдуть вбивати, калічити, знищувати все живе, просякнуті ненавістю до іншого мислення, інших цінностей, навіть не шкодуючі власного життя. З другого боку інформація створює комфортне, інтелектульне життя, робить нас досвідчиними, розширює коло спілкування між країнами та континетами.
В широкому сенсі цього слова - Інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості які передаються між людьми усно, жестикуляро або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій. Інформаційна сфера існування людей піддавалася і піддається всіляким рухам, коливанням, лавиноподібним наростанням, так званим «інформаційними вибухами» і навпаки обмеженням, скорочень, відомим як «інформаційний голод», а так само ряду інших трансформацій і змін.
З метою сприяння формуванню, розробці та координації єдиного світового інформаційного простору, в якому вже зараз перебуває вся світова спільнота, була створена громадська організація - Міжнародна академія інформатизації, яка, за даними проекту DilovaMova.com, з 1994-го року отримала статус асоційованого члена при департаменті громадської інформації Організації Об’єднаних націй, а починаючи з 1995-го року, стала Генеральним Консультативним органом Соціального і Економічного Рад ООН. В рамках цієї міжнародної академії проводиться значна науково-практична робота, організовуються Міжнародні форуми, відкриті для всіх країн і народів, дискусії та ділові зустрічі, круглі столи та міжнародні конференції. Щорічно, в останню п’ятницю листопада проводяться так звані юзвішінскіе читання, в рамках яких відзначається Всесвітній День Інформації.
Вчені та фахівці, громадські та державні діячі, що сприяють розвитку і прогнозуванню проблем інформаційних технологій, а також процесів у всіляких галузях господарства та інформаційно-виробничої діяльності знаходяться в постійному пошуку рішень, що стосуються інформаційної складової нашого суспільного та соціального життя. Інформаційне навантаження в сучасному співтоваристві достатньо потужне і всі спроби його оптимізації активно сприяють раціональному використанню цього інформаційного потоку. Звичайно ж, ще не існує стійких універсальних рішень, однак в умовах глобалізації всіх міжнародних процесів, практика показує, що мудре, максимально зважене ставлення, колегіальність та відповідальність у розробці інформаційних технологій, висока моральність і шанування духовного світогляду людини позитивно сприяє поширенню необхідної і нової інформації, зміцнюючи спокій і поінформованність нашого суспільства, сприяє сучасній динаміці прогресу і розвитку всього світового співтовариства.
В 2022 році Всесвітній день інформації припадає на 25 листопада.



             Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.


Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок в 2000 році й запропонувала урядам, міжнародним організаціям і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН - A/RES/54/134.
Цього дня в 1961 році в Домініканській Республіці за наказом домініканського правителя Рафаеля Трухильо були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал, які були політичними активістками.
Послання Генерального секретаря:
«Насильство у відношенні жінок заподіює невимовні страждання, горе сім’ям, від якого страждають і старий, і малий, і доводить громади до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток».
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, маштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”.
15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї».
7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

                      Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка. 
 
                                                          25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

Share


                27 листопада —День заснування Національної Академії Наук України


Національна академія наук України (НАНУ) заснована установчими зборами при уряді гетьмана Скоропадського П. П. 27-го листопада 1918-го року і є однією з найстаріших академій на пострадянському просторі. Першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім’ям Вернадського В. І. Її історія включає в себе ряд найважливіших і яскравих наукових досягнень.
У період з 1918-го по 1921-й рік носила назву «Українська академія наук» (УАН). З 1921-го по 1936-й - «Всеукраїнська академія наук» (ВУАН), з 1936-го по 1991-й вона називалася «Академією наук Української РСР» (АН УРСР), з набуттям суверенітету і незалежності України в період з 1991- го по 1993-й рік була перейменована як «Академія наук України» (АН України), а з 1994-го року знайшла свою теперішню назву - «Національна академія наук України» (НАНУ).
Серед найбільш значущих досягнень академії в період до і під час Другої світової війни, це роботи над штучною ядерною реакцією перетворення ядер літію в ядра гелію, роботи над прискорювачем заряджених частинок і створення трьохкоординатного радіолокатора дециметрового діапазону. Для оборонної промисловості - впровадження високоефективної технології автоматичного зварювання під флюсом корпусів танків, артилерійських систем та авіабомб. Серед розробок вчених-біологів і медиків - ряд нових лікарських препаратів і методів лікування поранених.
Після Другої світової війни, наприклад, в Інституті електротехніки АН УРСР лабораторією професора Лебедєва С. А. була розроблена перша в сучасній континентальній Європі універсальна електронна лічильна машина, а 1960-му році за допомогою розробленої в цій же лабораторії ЕОМ «Київ» в інституті ядерних досліджень в Дубні вперше в світі проводилися експерименти з дистанційного управління технологічними процесами.
У різний час в Академії працювало безліч видатні вчених, серед яких математики Боголюбов Н. Н., Граве Д. А. і Митропольський Ю. А., механіки Динник А. Н., Лаврентьєв М. А., Писаренко Г. С. і Трощенко В. Т., фізики Ахиезер А. І., Давидов А. С., Лашкарьова В. Е., Прихотько А. Ф., Синельников К. Д. і Шубников Л. В., астрономи Брауде С. Я., Орлов А. Я., Усіков А. Я. і Федоров Е. П., геолог Тутковський П. А. і матеріалознавці Трофимов В. І. та Францевич І. Н., хіміки Бродський А. І., Думанський А. В. , Кірсанов А. В. і Писаржевський Л. В., біологи і медики Амосов Н. М., Богомолець А. А., Заболотний Д. К., Палладін А. В., Філатов В. П. та Холодний Н. Г ., ботаніки Липський В. І. та Фомін А. В., економісти Воблий К. Г., Лукінов І. І. та Птуха М. В., історики Грушевський М. С. і Яворницький Д. І., правознавець Корецький В . М., філософи Омельяновский М. Е. і Шинкарук В. І., мовознавці Білодід І. К., Булаховський Л. А., Калинович М. Я., Мельничук А. С. та Русанівський В. М., літературознавці та письменники Білецький А. І., Єфремов С. А., Рильський М. Ф.
Станом на 2013-й рік в структуру НАН України на території України та Кримскої автономії входили 174 інституту, в роботі яких було зайнято більш ніж 41 тис. фахівців.
З Днем заснування Національної Академії Наук України!

                                         Міжнародний день захисту інформації


Цей день відзначається 30 листопада, починаючи з 1988 року.
Цей рік не випадково став родоначальником свята, саме в цей рік була зафіксована перша масова епідемія хробака, що одержав назву за ім’ям свого творця - Морріса. Саме тоді фахівці задумалися про необхідність комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки.
У 1988 році американська асоціація комп’ютерного обладнання оголосила 30 листопада міжнародним Днем захисту інформації (Computer Security Day).
Таким чином Асоціація хотіла нагадати всім про необхідність захисту комп’ютерної інформації та звернути увагу виробників і користувачів устаткування і програмних засобів на проблему безпеки.
З тих пір в цей день з ініціативи Асоціації комп’ютерного обладнання проводяться міжнародні конференції щодо захисту інформації, які супроводжуються масою цікавих заходів.

                                    30 листопада — День домашніх тварин


Людяність перевіряється по відношенню до слабких: дітей, людей похилого віку та тварин. Не зважаючи на свій , інколи. грізний вигляд, дикі тварини  та домашні улюбленці цілком залежать від ставлення до них людини, недарма Людина — цар природи. І в нашйі владі перетворити їх життя на пекло, або , навпаки , подарувати життя сповнене любові та турботи . Я пишаюся нашими українськими людьми, які попри всі труднощі і жахи війни, не кинули своїх вихованців, а тікали разом у невідомість, далеку та важку еміграцію, ділили з ними підвали, станції метро та останню крихту хліба. Ми точно виживемо і переможимо, бо маємо незламний дух і велике серце!
Офіційно День домашніх тварин в Україні не відзначається. Але це не привід не святкувати це добре й домашнє свято. Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері, "ти у відповіді за тих, кого приручив". Пам’ятайте про це. І обов’язково почастуйте в цей день своїх вихованців чим-небудь смачненьким.

четвер, 17 лютого 2022 р.

Життєстійкість та сила надії

   


Цікавий, але досить жорстокий експеримент був проведений у 1950-х роках вченим на ім'я Курт Ріхтер. У цьому експерименті він узяв дюжину домашніх щурів і помістив їх у банки, що наполовину заповнені водою. Не дивно, що щури втопилися, але ідея полягала в тому, щоб виміряти кількість часу, який вони пропливуть, перш ніж здадуться і підуть на дно.
"Перший щур, - зауважив Ріхтер, - плавав і помер через дві хвилини". Ще два з 12 одомашнених щурів померли майже так само. Але що цікаво, дев'ять щурів, що залишилися, не так легко здалися; вони плавали кілька днів, перш ніж зрештою здалися і померли.

Вдруге Ріхтер провів експеримент із дикими щурами, відомими своїми плавальними здібностями. Варто зазначити, що цих щурів він нещодавно впіймав і вони були лютими та агресивними. Одного за іншим він кидав їх у воду, і один  за одним вони дивували його: через кілька хвилин після попадання у воду всі вони втопилися. «Що вбиває цих щурів?» - думав він. "Чому всі люті, агресивні, дикі щури гинуть відразу після занурення у воду і лише невелика кількість таких же приручених домашніх щурів?"  Відповідь одним словом: надія.
Мабуть, дикі щури чітко розуміли, що їм ніяк не вибратися з цієї банки. Вони зрозуміли, що опинилися в ситуації, проти якої вони не мають сил захищатися. Тому вони «здалися». Пізніше Ріхтер трохи змінив експеримент. Він узяв інших диких щурів і помістив їх у банку. Але перед тим, як вони повинні були померти, він підняв їх, трохи потримав, а потім поклав назад у банку. "Таким чином, - писав він, - щури швидко розуміють, що ситуація насправді не безнадійна". Як виявилося, ця невелика пауза мала величезне значення. Щури, що зазнали короткочасного перепочинку, плавали набагато довше і пережили щурів, яких не чіпали. Коли щури зрозуміли, що вони не приречені і що ситуація не програна, у них виникла причина продовжувати плисти — і вони це зробили. Це змусило їх не здаватися так легко.
"Після усунення безнадійності, - писав Ріхтер, - щури не вмирають".

                                           Тож як це стосується нас?

Очевидно, що люди дуже відрізняються від щурів, але виділяється одна подібність: усім нам потрібна причина, щоб продовжувати плавати. Тому надія, мабуть, виконує важливу функцію: це первісний механізм виживання, закладений у нас.
Але в наші дні надія має погану репутацію. Люди чують це слово і відмахуються від нього, вважаючи його емоційною порожньою балаканиною.
Але це не так.  Cподіватися — це не те саме, що бажати чи мріяти: це регулюється оцінкою можливості, і, на відміну від мрії чи фантазії, ця можливість має існувати, навіть якщо шанси на неї невеликі. Наприклад, ви можете бажати не потрапити в аварію, але ви не можете сподіватися на це. Для того, щоб сподіватися на щось, має бути можливість.

                                           Що це означає для професійної галузі

З погляду професійної діяльності ці висновки можуть означати, що люди зберігають витривалість і продовжують чинити опір важким ситуаціям, якщо вони мають надію.
Якщо їм час від часу допомагатимуть. Якщо їх підтримують. Якщо вони вірять, що майбутнє буде кращим, і якщо вони відчувають, що інші готові їм допомогти, вони зможуть пробитися через важкі ситуації. Важливість віри тут схожа на важливість віри в теорію мотивації очікування.

Для керівників це означає, що люди у команді будуть сильними та витривалими за умови, що вони дадуть їм надію на краще майбутнє. Якщо ця надія зникне, працівники перестануть відстоювати інтереси компанії.




середа, 2 лютого 2022 р.

Видатні українці


 Продовжуючи цикл книжкових виставок, присвячених видатним українцям, які навіки прославили ім'я України, презентуєм вашій увазі виставку " Володимир Челомей – засекречений конструктор", яку підготувала бібліотекар Відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Галина Коваленко.

 

Володимир Челомей – один із головних творців радянського "ядерного щита". Незважаючи на видатний внесок Володимира Челомея у розвиток вітчизняної космонавтики, його ім'я ще маловідоме в Україні. Причин багато. Насамперед негативну роль відіграли дилетантське втручання "партійних вождів" СРСР у діяльність космічної галузі, вольові рішення кремлівських чиновників, які створювали нервову атмосферу у стосунках між провідними конструкторами та вченими: Сергієм Корольовим, Валентином Глушком, Михайлом Янгелем, Володимиром Челомеєм. У кожного своя доля, своє місце в історії освоєння Всесвіту. Талант Володимира Челомея випереджав свій час. Його проєкти (наприклад, експедиція на Марс) наближали людство до омріяної мети – виходу в позаземні галактики.
  Володимир Челомей народився 30 червня 1914 року в місті Сідлець (поруч із містечком Челомей) Привіслянського краю в Польщі в сім'ї вчителів, але дитинство та юність його минули в Полтаві. Як розповів президент Федерації космонавтики України Анатолій Завалишин, у полтавській період життя Володимир Челомей відкрив для себе батьківщину своїх предків: він зустрічався з Володимиром Короленком, Антоном Макаренком, полтавськими нащадками Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя. До Полтави сім'я Володимира Челомея переїхала під час Першої світової війни. Майбутній конструктор зростав і формувався в інтелегентному середовищі, грав на фортепіано, любив класичну літературу, читав багато літератури з історії техніки та фізики. У 1926 році сім'я переїхала до Києва, де після закінчення семирічної трудової школи 1927 року Володимир вступив до Київського автомобільного технікуму. У 1932 році юнак став студентом авіаційного факультету Київського політехнічного інституту.
  Шлях у науку видатного вченого в галузі механіки і процесів керування, конструктора ракетно-космічної техніки, академіка, дійсного члена Міжнародної академії, астронавтики Володимира Челомея розпочався з теоретичної підготовки саме в Київському політехнічному інституті, а потім – на моторобудівному факультеті Київського авіаційного інституту. Вибір КПІ для майбутнього конструктора був свідомим та омріяним, адже тут сформувалася знаменита Київська авіаційна школа. Паралельно з навчанням в інституті Володимир Челомей слухав лекції таких видатних науковців як академіки Української АН Дмитро Граве та Михайло Кравчук. Уже на другому курсі Володимир написав першу наукову працю, в якій виклав оригінальний метод розрахунку продування авіаційних двотактних двигунів із застосуванням апарата векторного числення. У 1936 році вийшла книга Володимира Челомея "Векторне числення" – короткий курс векторного аналізу з багатьма прикладами практичного застосування в механіці. У 1937 році Володимир Челомей отримує диплом інженера з відзнакою. Молодого науковця запрошують в Інститут математики АН УРСР, де Володимир Челомей працює над темою "Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій".
  У 1940 році разом із найкращими молодими вченими СРСР його приймають у спеціальну докторантуру при АН СРСР. 26-річний Володимир Челомей – наймолодший у цій півсотні обраних. Навесні 1940 року молодий науковець закінчує роботу над докторською дисертацією та успішно захищає її в АН УРСР. Але війна змінює плани. Документи до Вищої атестаційної комісії СРСР не дійшли. 22 червня 1941 року Володимира Челомея терміново викликають до Москви для продовження роботи в Центральному інституті авіаційного моторобудування ім. П. Баранова, де він працює над створенням пульсуючого повітряно-реактивного двигуна для бойових крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів та винищувачів. Ідею такого двигуна, який працює без компресора за підвищеного тиску повітряного потоку, Челомей виношував іще під час студентської практики на Запорізькому моторобудівному заводі. У 1944 році вчений починає розробляти літаки-снаряди – аналоги ФАУ-1, що були на озброєнні в німецькій армії. Перед Володимиром Челомеєм було поставлено завдання: створити нову зброю – безпілотну крилату ракету. Для цього його призначили головним конструктором і директором заводу ДКБ-52. У короткі терміни – менш ніж за півроку – було виготовлено десятки ракет-снарядів. Бойову крилату ракету 10Х прийняли на озброєння на початку 1945 року, що стало асиметричною відповіддю на ФАУ-1 і дало істотну моральну й тактичну перевагу на завершальному етапі війни. У квітні 1944 року Володимира Челомея викликали до Сталіна для консультацій про можливість придушити Берлін крилатими ракетами перед його штурмом. Челомей категорично відкинув цей сценарій через велику концентрацію мирних жителів і наявність видатних історичних пам'яток у Берліні. Сталін дослухався до думки молодого конструктора. Більшість праць Володимира Миколайовича, які мали оборонне значення, було засекречено.
  Неоціненний внесок ученого і в розвиток космонавтики. Академік АН СРСР, видатний конструктор ракетно-космічної техніки Володимир Челомей створив новий тип реактивного двигуна, який використовується у крилатих ракетах та інших реактивних установках. Володимир Миколайович – автор ідеї розкриття крила ракети в польоті, що технічно визнано в усьому світі. 


Створена в 1965 році під його керівництвом ракета "Протон" відправила в космос найважчі апарати: всі орбітальні пілотовані станції "Салют" і "Мир". Валентин Глушко у книзі "Розвиток ракетобудування в СРСР" відзначив: "Народження ракетно-космічної системи "Протон" ознаменувало початок нового етапу в освоєнні космічного простору".
  Володимир Челомей постійно прагнув нового. Новими ідеями та пропозиціями він часто порушував спокій конструкторських організацій і керівництва оборонного комплексу. Це рухало справу вперед, але часом заважало вченому працювати. Драматичною сторінкою в житті Володимира Миколайовича стало його протистояння з іншим видатним ученим – Сергієм Корольовим.
  У 1980 році було завершено розроблення автоматичної станції "Алмаз" з радіолокатором на борту. Станція не мала аналогів у світі. Запуск аналогічної станції цього класу було здійснено лише 1987 року під назвою "Космос-1970". Згодом американські фахівці визнали: якби програмою висадки на Місяць керував Челомей, радянські космонавти раніше за них здійснили би прогулянку поверхнею природного супутника Землі. Щасливою і водночас драматичною була діяльність Володимира Челомея. За словами члена челомеївської групи космонавтів Валерія Романова, "Челомей повною мірою відчував, якою інколи беззахисною є могутня конструкторська думка перед примхою підстаркуватого члена Політбюро, перед пихою маршала, перед заздрістю побратима".
  Його заслуги не вичерпуються лише зміцненням оборони країни. Через створення нових оборонних систем відбувся величезний вплив на загальний технічний прогрес, а розробки нових технологій у машинобудуванні, енергетиці, матеріалознавстві дали вагомі результати і для виробництва цивільної продукції. Здобувши величезні перемоги в космосі, Володимир Челомей мріяв зустрітися з американськими колегами, з якими підсвідомо змагався все життя. Він мріяв на власні очі побачити великий і красивий світ, який знав лише зі знімків супутників-розвідників, мріяв побувати у польському містечку Челомей і, можливо, знайти своїх родичів. Проте не так сталося, як бажалося…
  На алеї Слави Київського політеху, де Володимир Челомей починав навчатися, сформувався як конструктор та вчений і захистив кандидатську дисертацію, споруджено пам'ятник видатному конструкторові. Його портрет – на почесному місці в Державному політехнічному музеї КПІ. Студенти факультету авіаційних і космічних систем та механіко-машинобудівного інституту КПІ вивчають оригінальні технічні рішення Челомея, які вже стали класичними. Найкращим виплачують персональну стипендію імені видатного конструктора.
 

Володимира Челомея не стало 8 грудня 1984 року. Він пішов із життя повний ідей і творчих планів. Його останні космічні ідеї були реалізовані вже без нього. Багато космічних проєктів ученого використовуються й донині.

 

четвер, 30 грудня 2021 р.

Михайло Кравчук: "Моя любов Україна і математика"

 



Продовжуючи цикл книжкових виставок "Відомі імена науки і техніки" працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку про Михайла Кравчука, чиє ім'я сяє нарівні зі з іменами славетних математиків світу.

Михайло Пилипович Кравчук народився 27 вересня 1892 р. в селі Човниця Ківерцівського повіту на Волині в сім'ї землеміра. Батько його, Пилип Йосипович, син селянина-шевця, закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині – Московська сільськогосподарська академія ім. К.Тимірязєва). Мати, Адельфіна Фрідріхівна, німкеня за походженням, була освіченою жінкою, вільно володіла польською, французькою, німецькою мовами, грала на фортепіано. Впродовж деякого часу, не маючи архівних даних, вважали, що її ім'я Фредеріка. У сім'ї Кравчуків розмовляли українською мовою, хоча діти вчили і польську, і французьку, і німецьку.

Після закінчення із золотою медаллю гімназії в Луцьку в 1910 р. Михайло Кравчук вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету імператорського Університету Святого Володимира в місті Києві. Першими викладачами студента Михайла Кравчука були видатні математики В.П.Єрмаков, Д.О.Граве, Г.В.Пфейффер, Б.Я.Букреєв. Уже у студентські роки він опублікував перше самостійне дослідження з теорії комутативних матриць.

У 1914 р. М. Кравчук закінчує університет з дипломом І ступеня і за клопотанням професорів Граве та Букреєва залишається при університеті для підготовки до професорського звання.

Успішно склавши магістерські іспити, М. Кравчук 5 вересня 1917 р. прочитав свою першу (випробну) лекцію із предмету чистої математики "Про функції, що справджують теорему додавання" та лекцію з теорії множин і здобув звання приват-доцента. Він викладає математичні дисципліни в Українському народному університеті, політехнічному, архітектурному, ветеринарно-зоотехнічному та сільськогосподарському інститутах, у першій і другій українських гімназіях. У цей період М.П.Кравчук публікує свій курс лекцій з геометрії та перший переклад українською мовою відомого підручника з геометрії Кисельова, разом з академіком Федором Калиновичем укладає тритомник українського математичного словника.

У важкі роки громадянської війни М.П. Кравчук виїздить з молодою дружиною, Есфірою Йосипівною (1894–1957), в село Саварку Богуславського району, де працює з 1919 по 1921 рік директором школи та вчителем математики.

Повернувшись до університету, Михайло Пилипович поринув у наукову діяльність; він отримує низку фундаментальних результатів і в 1924 р. успішно захищає докторську дисертацію. У 1925 р. йому було присвоєно звання професора.

М.Кравчук був талановитим педагогом, серед його учнів були всесвітньо відомі у майбутньому конструктори ракетної та космічної техніки – академіки Архип Люлька, Сергій Корольов, Володимир Челомей.

У вересні 1928 р. М.Кравчук побував на Міжнародному математичному конгресі в Італії (Болонья), доповідав на засіданні Математичного товариства в Парижі. На конгресі встановив дружні стосунки з відомими вченими Франції, Італії, Німеччини: Ж. Адамаром, Р. Курантом, Ф. Трікомі, Т. Леві-Чівіта, Д. Гільбертом. Він також брав участь у математичному конгресі в Цюриху в 1932 р. з доповіддю про проблеми моментів.

У 1929 р., у віці 37-ми років М.П.Кравчук став наймолодшим академіком Всеукраїнської академії наук. Наступні вісім років виявилися найпліднішими у творчості М.Кравчука.
14 вересня 1937 р. в газеті "Комуніст" було надруковано статтю "Академік Кравчук рекламує ворогів", підписану директором Інституту математики АН УРСР Д. Граве та науковим секретарем інституту К. Бреусом, у якій повідомлялось про те, що М. Кравчук позитивно оцінив праці математиків, заарештованих НКВС як "вороги народу", зокрема свого учня В. Можара. З'являються інші розгромні статті, проходять ганебні судилища в стінах політехнічного інституту і університету, від ученого відвертаються колишні колеги і аспіранти. Ставляться під сумнів його математичні досягнення, його таврують як прихованого націоналіста, який займається антирадянськими діями.

Небагатьом вистачило громадянської мужності стати на захист ученого. Серед таких сміливців були Й. Погребинський, Ю. Соколов, О. Смогоржевський, М. Чеботарьов, П. Бондаренко, В. Зморович.

21 лютого 1938 р. Михайла Пилиповича заарештували, провели обшук у квартирі його родини, а вже 23 лютого президія АН УРСР на чолі з президентом О. Богомольцем ухвалила рішення вивести М.П. Кравчука зі складу дійсних членів академії. 23 вересня 1938 р. "виїзна сесія" Військової колегії Верховного Суду СРСР визнала М.П. Кравчука  активним учасником і керівником націоналістичної організації і винесла вирок: 20 років тюремного ув'язнення і 5 років позбавлення політичних прав. Суд тривав 30 хвилин. В останньому слові вчений просив надати йому можливість закінчити розпочату справу з математики.

З Києва його відправили до Владивостока, звідти у трюмі суховантажного судна "Джума" до Магадана, а далі – у зловісні колимські копальні.

Зі спогадів колишнього в'язня Миколи Попова: "У цих жахливих умовах зустрів я в 1942 році на Мальдяку українського академіка, знаменитого математика Михайла Пилиповича Кравчука. Було йому, мабуть, літ п'ятдесят. Повернувшись із шахти, він улаштовувався біля залізної пічки, діставав свої папери, робив записи – якісь математичні викладки. Добре пам'ятаю, що свої труди він періодично здавав табірному політкерівнику – лише за таких умов йому вдалось добитись дозволу на заняття такою справою..." "Я здійснив велике математичне відкриття, над яким працював 20 років", – написав з Колими вчений своїй дружині, але рукопис цей зник.

9 березня 1942 року академіка Кравчука не стало…

Після багатьох клопотань дружини, Есфіри Йосипівни, у 1956 р. М.П. Кравчук був реабілітований "за відсутністю складу злочину". Проте ім'я його довгі роки замовчувалось. У 1992 р. ім'я Михайла Кравчука було занесене ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів. З ініціативи Ніни Вірченко в 1992 р. відбулася перша Міжнародна наукова конференція імені Михайла Кравчука, присвячена 100-річчю з дня його народження.



Результати досліджень М.П. Кравчука нині широко використовуються у США, Японії, Франції, Німеччині, Малайзії та інших країнах у зв'язку з розвитком прикладної математики і комп'ютерних наук. Так, у 2003 р. науковці Університету Малайї (Малайзія) запропонували новий метод оброблення та реконструкції зображень за допомогою моментів Кравчука. У 2006 р. грецькі вчені доповіли про тривимірні пошукові алгоритми, побудовані на тривимірних моментах Кравчука для оброблення тривимірних зображень. У 2009 р. група вчених із Франції, США та Німеччини показала ефективність застосування зважених тривимірних моментів Кравчука як засобу аналізу даних для розпізнавання характеру пухлин. Використання поліномів та перетворення Кравчука в теорії кодування, розпочате ще в 70-х роках ХХ століття, активно триває і нині. Численні наукові ідеї М.П. Кравчука вивчатимуться, поглиблюватимуться, розвиватимуться, адже його математичний геній далеко випередив свій час.  




Список літератури:

  1. Бородин А. И. Выдающиеся математики : биогр. словарь-справ. : [М. П. Кравчук] / А. И. Борорди, А. Е. Бугай. – Киев : "Радянська школа", 1982. – С. 269.
  2. Вірченко В. О. Корифей української математики : [М. П. Кравчук] //Аксіоми для нащадків : зб. нарисів / упоряд. і передм. О. К. Романчука / В. О. Вірченко. – Львів : Меморіал, 1992. – С. 898–109.
  3. Граціанська А. М. Математики Київського університету : [М. П. Кравчук] / А. М. Граціанська. – Київ : Знання, 1967. – С. 22–23.
 

четвер, 25 листопада 2021 р.

Історія успіху Реймонда Крока


Реймонд Альберт Крок – один з найвідоміших американських підприємців, засновник компанії McDonald’s, мережі ресторанів швидкого харчування. Він значним чином вплинув на модернізацію та розвиток сфери громадського харчування. Журнал Time у 1998-му році включив його у ТОП-100 найбільш визначних людей ХХ століття.

Справжній успіх до Реймонда Крока прийшов, коли йому було 52 роки. Його історія – це приклад наполегливої працьовитості та дотримання принципу «ніколи не здаватися». 

 
                                                             Початок кар’єри

Реймонд Альберт Крок народився 5 жовтня 1902 року в Оук-Парку, західному передмісті Чикаго, штат Іллінойс. Він народився в родині чеських іммігрантів. Рей, як називали хлопчика у родині, був найстаршим з трьох дітей. Батько Рея Луїс Крок працював у компанії Western Union з 12 років, мати була домогосподаркою. Через те що родині потрібні були гроші, місіс Крок давала приватні уроки з музики. Поки батьки були на роботі, Реймонд виконував частину хатньої роботи. У такий спосіб з самого дитинства хлопчик привчався до праці. Бабуся Реймонда з особливою увагою ставилася до порядку у домі й таку любов до чистоти прищепила й Рею, який пізніше задасть McDonald’s високу планку чистоти.
З дитинства Реймонд цікавила торгівля. У нього до цього був справжній талант. У шкільні роки він допомагав своєму дядькові в аптеці продавати холодні напої. Продажі йшли дуже успішно завдяки посмішці й енергійності хлопчика. У середній школі Реймонд підпрацьовував у гастрономі, у старшій – на самостійно заощаджені кошти відкрив музикальну крамницю.У 1922 році Рей влаштувався торговим представником у фірму з продажів паперових стаканчиків Lily Cup, де продажі йшли не надто успішно. Паралельно він працював штатним музикантом на радіостанції, де грав вечорами після основної роботи.

30-ті роки були нелегкими у родині Реймонда. Тоді зазнав краху фондовий ринок – усі активи батька Реймонда були знецінені, такий удар він не зміг пережити.


                                                        Зустріч з McDonald’s

Рей повернувся в Чикаго, продовжив займатися продажем паперових стаканчиків, а у 1938 році відкрив фірму з продажу міксерів – «Malt-A-Mixer» (пізніше – Prince Castle). Бізнес не виявився вдалим й призвів до боргів. Проте Крок не засмучувався, у нього було власне кредо: «Якщо ви не любите ризикувати, не варто лізти у бізнес». Так, саме «міксерний» бізнес привів Реймонда до справи його життя, а саме – до McDonald’s. Якось він особисто приїхав у ресторан братів Макдональдів, який купував у нього міксери для коктейлів. Те, що Реймонд побачив, насправді вразило його, й він переконав братів підписати угоду, згідно якій Крок міг продавати франшизи McDonald’s, отримуючи при цьому 1,9 % комісійні.


Що ж було особливого у закладі Діна (Річарда) та Мака (Моріса) Макдональдів?


Ресторан братів відрізнявся від інших закусочних – як за концепцією, так і підходом до виробництва продукції та обслуговування відвідувачів.Вони запропонували нову модель: увели систему самообслуговування, замінили звичайний посуд на одноразовий паперовий, скоротили асортимент до 9 позицій. Робота персоналу нагадувала конвеєр – кожен співробітник виконував просту функцію, що не потребує спеціальної кваліфікації. Завдяки такій системі, а також відсутності офіціантів у залах, можна було скоротити штат. Брати вийшли на цілком нову концепцію швидкого харчування, що заснована на швидкому обслуговуванні, низьких цінах та великому обсязі продажів.
Рей Крок та франчайзинг

«Франчайзинг» – система розповсюдження якогось продукту за ліцензією (франшизою), «франчайзер» – людина, що продає франшизу, «франчайзі» –  людина, що купила франшизу.

Рей Крок запропонував братам ідею, яка кардинально змінила як його особисту кар’єру, так і бізнес братів Макдональдз – він вигадав клонувати новаторський ресторан. На диво, ідея виявилася успішною й принесла Макдональдзам й Кроку світову славу.



Метод Крока не можна вважати новаторським. На той час і фастфуд, і франчайзинг існували, але Крок вніс власні зміни, які дозволили зробити McDonald’s унікальним брендом. Вигадати виграшну концепцію Кроку допоміг талант продавати й принципи, яким Реймонд слідував сам й переніс їх у кожний заклад McDonald’s.
Принципи франшизи Крока:

    суворе дотримання бренду McDonald’s
    суворий контроль якості торгової марки, стандартизація роботи
    продаж ліцензії на 20 років тільки на 1 ресторан, якщо франчайзі  виправдовував довіру, він отримував право відкрити ще один
    вперше прибуток залежав від доходу ресторатора
    контроль закупівель франчайзі тільки у плані стандартів McDonald’s
    реклама з чіткою аргументацією
    повна документація колективного досвіду роботи
    жива реклама
    орієнтація на клієнта – сім’ї

Особисті принципи Крока
- Працьовитість та самовіддача

Принцип, закладений у відомому висловлюванні Крока: «Робота – це м'ясо у гамбургері життя», – він проніс крізь усе своє життя. Навіть коли Рей відкрив свій власний ресторан, він не гидував важкою працею. Зранку він приходив у ресторан й разом з прибиральником готував його до відкриття. «Я не вважав, що соромно мити підлогу шваброю або чистити туалети, навіть якщо на мені гарний костюм», – говорив Крок.

-Формула «ЯКЧД»: Якість, Культура обслуговування, Чистота, Доступність

Отже, стандарт якості був однаковим для всіх закладів McDonald’s. Це суворо контролювали. Людина могла бути впевненою, що, де б він не відвідав ресторан McDonald’s, він отримає їжу однаково гарної якості за демократичну вартість. Крок впровадив правила щодо методів приготування, розмірів порцій, подачі страв. Такі суворі правила гарантували, що продукти McDonald’s будуть на вигляд і смак однаковими в усіх закладах франшизи. Такі нововведення сприяли успіху бренду McDonald’s у світовому масштабі. Також був стандарт обслуговування, що також не залежав від розташування закладу. А до чистоти у Крока було особливо уважне ставлення. У ресторані в обов’язковому порядку були заплановані прибирання, а кожен співробітник повинен був мати при собі ганчірку для прибирання. Крок був схиблений на чистоті настільки, що слідкував за гігієною та охайністю співробітників.

-Суворе дотримання корпоративних стандартів не заперечувало вияв особистих здібностей співробітників

Співробітники працювали на рівних, де у кожного були свої певні функції, але при цьому у кожного була можливість проявити себе, й у корпорації було місце перспективі кар’єрного зростання. Приклад тому – Фред Тернер – один зі співробітників, що в 50-их влаштувався у McDonald’s й пройшов шлях від простого працівника до президента корпорації й голови Ради директорів.

-Талант оратора й вміння мотивувати команду

Реймонд мав справжній талант імпровізовано виголошувати промови – він міг цікаво розповідати про деталі роботи свого дітища – McDonald’s й умів особливим чином надихати співробітників, зарядивши їх енергією й пристрастю до своєї справи.

Отже, Рей Крок володів трьома головними талантами – продавати, заробляти гроші, розповідати історії, – які допомогли йому реалізуватися й стати успішним.


                                                         Філософія McDonald’s


Сьогодні McDonald’s – один з найуспішніших й найвідоміших брендів у всьому світі. За кількістю ресторанів McDonald’s поступається тільки мережі Subway. Справу Рея Крока продовжують Джеймс Скіннер та Дон Томпсон, які є головним керівником й президентом компанії відповідно. Крок також відкрив Університет гамбургерології – навчальні класи для нових ліцензіатів та директорів ресторанів, – який перетворився у міжнародний навчальний центр для підготовки менеджерів вищої ланки, що використовує вдосконалені методи навчання.

Крок створив справжню філософію McDonald’s й задав високу планку стандартів ресторанів громадського харчування, яких дотримуються й до сьогодні. Якість, доступність, швидке та доброзичливе обслуговування, чистота – головні принципи, що закладені Кроком. Стиль Крока – це піклування про споживача, помножена на напружену роботу.

Крок зумів зрозуміти, що потрібно споживачу й створив зручний й доступний для будь-якої людини заклад, в якому відвідувач міг бути впевненим, що оперативно отримає смачний та свіжий продукт.

Працелюбність, клієнт-орієнтованість, удосконалення того, що вже є, цілеспрямованість, вміння не здаватися – ось ті якості, які допомогли Реймонду Кроку стати одним з найуспішніших підприємців у світі.


 

пʼятниця, 12 листопада 2021 р.

Огляд книг видавництва "Наш формат"


Шановні читачі! Хочу привернути вашу увагу до книг видавництва "Наш формат", присвячених питанню успішного  заснування та ведення свого бізнесу. Автори відомі американські підприємці, бізнес-консультанти, письменники поділяться своїм досвідом  організації власного бізнесу, реалізації своїх бізнес-проектів, вмінню стратегічного мислення. Якщо ви власник малого бізнесу або ж хотіли б його розпочати, ці книги для вас. 

«Наш формат» — українське видавництво, засноване у 2006 році, що спеціалізується на нехудожній літературі (нон-фікшн). Видавництво заснував  громадський діяч, підприємець та меценат Владислав Кириченко як мистецьку агенцію, що займалася випуском аудіокниг, значків, плакатів, футболок.


 У 2012 році «Наш формат» очолив Антон Мартинов, який став співвласником видавництва.  

З 2014 року видавництво почало спеціалізуватися на українських перекладах нехудожньої літератури, зокрема світових бестселерів про бізнес, саморозвиток, економіку, психологію, а також біографій та мемуарів.
"Наш Формат" – лідер на ринку ділової та світоглядної літератури. У 2015-му році "Наш Формат" посів 7-ме місце у ТОП-20 кращих видавничих брендів за версію журналу Forbes-Україна. Пріоритетом діяльності є видання світоглядної літератури - починаючи від бізнес-бестселерів і закінчуючи художньою літературою. Серед книг, виданих "Нашим Форматом" - твори лауреатів Нобелівської та Пулітцерівської премій, бестселери New York Times та The Economist. Продукція, зазвичай доступна як в паперовому, так і в електронному форматах. Мета видавництва - формувати нову українську еліту, популяризувати читання та змінювати масштаб мислення читачів. Видавництво продає виключно україномовні книжки. 


334
В 75

Ворілоу, Джон. Бізнес під ключ. Як створити компанію, що працюватиме без вас / Джон Ворілоу ; пер. з англ. Анастасія Дудченко. - Київ : Наш формат, 2018. - 168 с. - Бібліогр.: с. 166-168.

Амбітному підприємцеві складно уявити, що колись у нього виникне бажання залишити компанію, яку він створив, докладаючи титанічних зусиль. Він готовий приділяти сто відсотків свого часу та сил, і йому здається, що так буде завжди. Однак, як стверджує автор цієї книжки, існує розумніша стратегія – створити проект, який успішно функціонуватиме без вас. Навіть більше, проект, який ви зможете вигідно продати в будь-який момент. Джон Ворілоу пропонує захопливу історію, яка навчить вас, як управляти компанією так, ніби вона існуватиме вічно, однак при цьому наділяти її новими якостями і безупинно збільшувати її ціну.
Джон Ворілоу – підприємець, письменник. Засновник компанії Value Builder System. яка допомагає бізнесам збільшити їхню вартість, та автор однойменної методики. Визнаний одним із найвпливовіших 828-маркетологів за версією американського ділового журналу Who's Who.

334
Г 37

Гербер, Майкл. Працювати на себе. Як не прогоріти в малому бізнесі / Майкл Гербер ; пер. з англ. Ірина Гнатковська. - Київ : Наш формат, 2019. - 230 с.

Започаткування власного бізнесу оповите міфами. Підприємець, немов Геракл, хоробро долає перешкоди та досягає мети. Та що як для відкриття успішної музичної крамниці не достатньо бути музикантом? Що як для розвитку своєї справи потрібно щось більше, ніж просто підприємницький хист? Кваліфікований бізнес-консультант Майкл Ґербер і його команда впродовж багатьох років аналізують тисячі бізнес-сценаріїв та виводять постійно дієві закони розвитку малих підприємств. У цій книжці автор проведе вас етапами становлення, розповість про найуспішніший малий бізнес і найголовніше – допоможе створити цікаву та рентабельну власну справу.
Майкл Ґербер – гуру малого бізнесу № 1 у світі.

336
Г 47
Гільбо, Кріс. Пасивний заробіток. Як перетворити ідею на гроші за 27 днів / Кріс Гільбо ; пер. з англ. Олександра Асташова. - Київ : Наш формат, 2019. - 240 с.

Підприємець Кріс Ґільбо все життя міняв підробітки як рукавички. Він спробував себе в усьому – від імпорту кави до розробки веб-сайтів. Кожна нова справа давала йому досить пристойний заробіток, а також навчила простої істини: реалізувати свої ідеї не так складно. Не має значення, ким ви працюєтеі чи плануєте звільнитися з основної роботи. Ви можете почати реалізувати проект, навіть не маючи багато грошей, купи вільного часу чи спеціальної освіти. Автор пропонує місячний план, який допоможе вам структурувати ваші дії, почати якнайшвидше реалізовувати ідеї та отримувати додатковий заробіток.
Кріс Ґільбо – американський письменник, підприємець і мандрівник. Усе життя працює на себе. Він займається різноманітними проектами: від написання статей до волонтерства в Західній Африці. Ґільбо заснував World Domination Sumnmit – міжнародну спільноту творчих людей. Допомагає іншим знайти своє покликання та поділитися досвідом. Кріс відвідав 193 країни до свого 35-річчя. Автор книжки "Стартап на $100".

330
К 34
Келлі, Кевін. Невідворотне  : 12 технологій, що формують наше майбутнє / Кевін Келлі ; пер. з англ. Наталія Валевська. - Київ : Наш формат, 2018. - 304, [1] с. - Пер. вид.:The inevitable / Kevin Kelly.

Технологічна галузь не лише найдинамічніша в сучасному світі – вона здатна суттєво змінити наше життя в недалекому майбутньому. Які професії зникнуть, а які набиратимуть обертів? Які нові джерела прибутку з'являться в підприємців, а які бізнес-моделі перестануть працювати? Чого варто навчатися та в що інвестувати? Ви можете отримати максимум від цих змін, дізнавшись, якими будуть наслідки безперервного технологічного потоку через 30 років. Аналізуючи тренди, що проявляються вже сьогодні. Кевін Келлі окреслює напрямки, у яких неминуче рухатиметься світ. Він виокремлює 12 невідворотних технологій, які, тісно переплітаючись, визначатимуть глобальні тенденції розвитку.
Кевін Келлі – американський журналіст, футуролог, письменник. Автор книжок про технологічні тренди та нову інформаційну економіку.


005.3
П 60
Портер, Майкл. Конкурентна стратегія  : техніки аналізу галузей і конкурентів / Майкл Портер ; пер. з англ. Наталія Кошманенко. - Київ : Наш формат, 2020. - 416, [2] с. : іл. - Бібліогр.: с. 415-418.

У сучасному бізнесі конкуренція стає дедалі інтенсивнішою та охоплює щораз більше країн. Майкл Портер, гуру бізнес-стратегії, запевняє, що успішні компанії ніколи не припиняють вивчати суперників і зміцнювати конкурентні переваги. Чому затратніша стратегія General Motors перемогла багаторічну впевнену тактику Ford? Як компанія Xerox запатентувала свою технологію й надовго стала лідером галузі? У цій книжці визнаний бізнес-експерт пояснює, як аналізувати конкурентів, навчитися стратегічно планувати та позиціювати компанію. Автор розповідає про базові стратегії, а також на прикладах показує, які інструменти використовують світові компанії, щоб підвищити конкурентоспроможність.
Майкл Портер – професор кафедри ділового адміністрування Гарвардської школи бізнесу, засновник Інституту стратегії і конкурентоспроможності в цьому закладі. Отримав премії імені Девіда Веллса й Адама Сміта та кілька відзнак McKinsey. У книжці описано три комплексних плани гри, які послідовно працюють у кожній галузі.
Із цієї книжки ві дізнаєтеся, як тисячі гравців ринку опиняються на вершині.

330
Р 18
Райх, Роберт. Врятувати капіталізм. Як змусити вільний ринок працювати на людей / Роберт Райх ; пер. з англ. Роман Корнута. - Київ : Наш формат, 2018. - 288 с. - Бібліогр.: с. 261-288.

Фундаментом економіки розвинених країн завжди був середній клас. Та навіть у найпотужніших із них, наприклад США, він може опинятися під загрозою. Що заважає розвитку середнього класу? Чому 1 відсоток отримує в десятки разів більше, ніж 99 інших? Невже американська мрія – це лише химера?
У цій книжці Роберт Райх указує на причину: прихований вплив найбагатших еліт на вільний ринок. Автор критикує монополії, корпоративний лобізм, нерівний розподіл капіталу, династичне багатство. Райх шукає формулу, як зміцнити середній клас та перетворити капіталізм на систему, однаково вигідну для всіх.
Роберт Райх – американський політичний аналітик, професор Школи державної політики Річарда та Роди Ґолдманів Каліфорнійського університету (Берклі), колишній міністр праці США. Працював в адміністраціях президентів Джиммі Картера та Біллі Клінтона. Журнал Time визнав його одним із найкращих урядовців століття, а Wall Street Journal внесла в рейтинг найвпливовіших бізнес-мислителів.


005
Т 56
Томчук, Дмитро. Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена / Дмитро Томчук. - Київ : Наш формат, 2019. - 383 с.

Український бізнес – це не проста прогулянка. Він формувався у жорстких умовах: коли розвалювалися старі економічні зв'язки та створювалися нові.Тому й уроки, які він дає, – безжальні та унікальні. Уцій книжці інвестор Дмитро Томчук ділиться власними спостереженнями, які він накопичив протягом десятків років підприємництва – від 1990-х до сьогодні. Як зробити так, щоб гроші працювали на вас? Чи можна довіряти партнерам? Коли потрібна дискусія, а коли – одноосібні рішення? І, зрештою, чому попри всі труднощі варто розбудовувати власну справу в Україні? Наповнена гумором, самоіронією і складними реаліями, ця книжка розповість не лише про те, як вести бізнес у нашій країні, а й про життя навколо нас.

Уміння розповісти історію того, як ти зміг досягнути успіху, – по-справжньому, без зайвих прикрас – дорого коштує. У книжці немає рецептів, як заробити великі гроші, але вона дає ключі до того, як це зробити. Це найкращий посібник для тих, хто хоче побудувати власний бізнес в Україні. 
                                                            (Владислав Ващук, заслужений майстер спорту України з футболу).

316
Ф 74
Фовлер, Сьюзен. Націлені на результат. Що насправді мотивує людей  / Сьюзен Фовлер ; пер. з англ. Юлія Кузьменко. - Київ : Наш формат, 2018. - 166, [1] с. - Бібліогр.: с. 161-167, бібліогр. в прим.

Традиційна системамотивування працівників не діє – у цьому переконана бізнес-коуч Сьюзен Фовлер. Система нагород і покарань може давати лише тимчасові результати. Потрібне щось більше, щоб зарядити працівників позитивною енергією та налаштувати на стабільну роботу й найкращі результати. Чому мотивація грошима не дає бажаного результату? Чому цінності компанії не стають цінностями працівника? Чи можна навчитися мотивувати? Авторка встановлює мотиваційні орієнтири, які допоможуть знайти дієві й водночас справедливі шляхи до ефективної роботи та створити середовище, що сприятиме розкриттю потенціалу вашої команди.
Сьюзен Фовлер – міжнародна бізнес-консультантка з питань лідерства.