Історія бренду

    Історія створення LEGO: від маленької майстерні до міжнародного бренду іграшок

Сьогодні LEGO — це забавка для дітей і дорослих, а також колекційна річ, оскільки окремі набори коштують декілька тисяч євро. Сьогодні, здається, усі на планеті знають про цей бренд.
За створенням глобальної компанії, яка сьогодні співпрацює з Голлівудом, стоїть тесля з Данії — Оле Кірк Крістіансен.                            

                            Крістіансен — людина, що створила конструктор

                                            Молодий Оле Кірк Крістіансен

Оле Кірк Крістіансен народився 7 квітня 1891 року в Омвраа Марк, Данія. Він був 10 дитиною з 13 у  cім'і  сільськогосподарських робітників. Хоч родина була бідною, хлопчик зміг отримати базову середню освіту.
З шести років він працював як батрак (найманий працівник на сільському господарстві), тоді ж і захопився струганням деревини. Після закінчення школи Крістіансен вчився у свого брата теслярству, згодом пішов у військо, навчався в Гаслевській технічній школі, виїхав спочатку до Німеччини, а потім до Норвегії, щоб працювати теслею.
У 1916 році, з поверненням у Данію, Крістіансен вирішив розпочати свою справу. Він придбав столярну майстерню у Біллунді та займався відновленням будівель й створенням промислових товарів. Того ж року Оле одружився, згодом у його сім’ї народилося четверо синів.
Справи йшли добре, допоки у 1924 році майстерню Крістіансена не знищила пожежа. Її спричинили його сини Карл Георг і Годтфред, підпаливши випадково дерев’яну стружку в майстерні. Полум’я знищило не тільки майстерню, а й дім родини.
Проте Оле мав заощадження й вирішив побудувати ще більшу майстерню та новий будинок. Будівництво завершилося у 1924 році, згодом підприємець найняв нову робочу силу для свого бізнесу, щоб розпочати все спочатку.

                                    Значення LEGO та створення логотипу

На початку 1930-х років почалася Велика депресія і деревообробна майстерня Оле сильно постраждала. Попит на будівництво будинків і виготовлення меблів на замовлення зупинився. Йому довелося звільнити всіх своїх працівників, а в 1932 році померла його дружина, залишивши його наодинці з чотирма синами.
Оле зосередився на більш практичних предметах меблів, виготовляючи драбини, прасувальні дошки та табурети для доїння корів, але й тут продажі йшли погано. Він також почав виготовляти різноманітні дерев’яні іграшки, спочатку обмінюючи їх на їжу.
Попри скрутне становище Оле наполягав на створенні дитячих іграшок. У 1932 році він заснував безіменну компанію, яка згодом стане всесвітньо відомою.                                                               

LEGO — це скорочена форма данського слова Leg godt, що означає «грати добре». Назва зʼявилася у 1934 році, вона відображає головну філософію компанії, яка зосереджена на розвивальних іграшках для дітей.

Перші іграшки у майстерні Крістіансена робили з деревини берези. Перед обробкою її сушили два роки, а потім три тижні сушили в печі. Згодом компоненти іграшок збирали, герметизували, шліфували, ґрунтували та покривали трьома шарами лаку.
                 
До 1935 року асортимент іграшок бренду складали різні тварини. До прикладу, дерев’яна качка, яку можна було тягати за собою.
Перший логотип LEGO був створений у 1934 році і пройшов через кілька значущих змін, перш ніж отримати сучасний вигляд.
                              
Кожен етап редизайну логотипу відображав стратегічні зміни в компанії та її спроби відповідати зростаючим очікуванням споживачів.

                                            
                              

                                Варіанти логотипів бренду від 1946 до 1998 років.

                            Перехід до пластику та патент «цеглинки LEGO»

Під час Другої світової війни та окупації Данії Німеччиною, Оле підтримував бізнес як міг. Проте у 1942 році, через несправну електромережу, його майстерню знов знищила пожежа. Відчуваючи відповідальність за найманих працівників, Крістіансен знову відбудував майстерню. Проте тепер вирішив працювати з новим дешевшим матеріалом — пластиком.
Оле не був першим, хто вигадав робити цеглинки з пластику. Його надихнув Гаррі Фішер Пейдж, який розробив модель зʼєднуваного блоку Kiddicraft із пластику. Створивши свою версію блоку Automatic Binding Brick, він викупив залишкові права на конструкцію цегли Kiddicraft.

А в 1958 році компанія запатентувала власну конструкцію «цеглинки LEGO»

                                              Поширення LEGO у світі

Після смерті Оле у 1958 році, віцепрезидентом LEGO Group став його син Годтфред. Він додав до цеглинок нову ідею — можливість поєднувати їх між собою, незалежно від розміру чи виду.
На той час компанія розширилася до 140 співробітників і перейшла на виробництво пластикових іграшок після того, як у 1960 році велика пожежа знищила їхній склад дерев’яних іграшок.      

В 1960-х роках компанія здійснила свої перші кроки за межами Європи, входячи на американський ринок. Цей стратегічний хід вимагав не тільки адаптації до нових культурних контекстів, але й введення продуктів, які відповідали б різним вимогам та очікуванням місцевих споживачів. Популярність LEGO в США та інших країнах постійно зростала, завдяки адаптованості іграшок.
На той час вони вже випускалися з інструкціями, які допомагали збирати різні фігурки.
                                Відкриття LEGOLAND та вплив на бренд

 Перший парк LEGOLAND відкрили у 1968 році, у місті заснування бренду — Біллунді, Данія. Це була відповідь на зростаючий інтерес відвідувачів до місця народження конструктора.
LEGOLAND став не просто місце для розваг, а втіленням філософії LEGO, надаючи дітям і дорослим можливість досліджувати та створювати свій власний світ. З часом було відкрито декілька нових парків у різних країнах, кожен з яких привертає мільйони відвідувачів щороку, стаючи важливою частиною маркетингової стратегії бренду.
 

Компанія не припиняли розвиток і постійно переймали тенденції сучасного світу. Це забезпечило бренду не тільки збереження, але й посилення його позицій на світовому ринку.
Окремо від складніших моделей розвився бренд LEGO Duplo, призначений для молодших дітей. У ньому моделі кубиків розроблялися таким чином, щоб бути безпечними для дітей молодшого віку.
Поступово компанія розширила свій вплив за межі іграшкової індустрії, увійшовши в світ кіно та телебачення.
                                  Освітні та соціальні ініціативи LEGO

У компанії є декілька соціально-освітніх ініціатив, які сприяють розвитку дітей та інклюзивності.
Освітньою ініціативою є програма LEGO Education, започаткована у 1980 році, у ній можна знайти ресурси для вчителів та учнів: навчальні плани, розвивальні набори конструкторів та програмне забезпечення. LEGO Education спрямована на розвиток навичок STEAM (Science, Technology, Engineering, Mathematics) у дітей.                                  
Компанія розробляє спеціальні набори з фігурками різних культурних та соціальних середовищ, що сприяє інклюзивності.
Також заснований фонд LEGO Foundation. Він фінансує дослідження та проєкти, які вивчають вплив гри на навчання дітей та їх розвиток. Одним з прикладів є програма «Build the Change», яка дозволяє дітям використовувати конструктори для моделювання рішень на глобальні виклики, такі як зміна клімату.

Для того, щоб ділитися своїми ідеями, компанія створила LEGO Ideas. Платформа дозволяє запропонувати ідеї для виготовлення нових наборів. Якщо за ідею проголосує багато людей — компанія може випустити такий набір.
Щодо України, компанія чітко висловила свою солідарність з українцями та підтримала українських дітей донатом 16,5 мільйона доларів та повторним донатом 13,6 мільйона доларів. Гроші спрямували на благодійні фонди, для відбудови інфраструктури шкіл та навчальних закладів.

                                           Годфред Кірк Крістіансен, 1979.

LEGO — це символ творчості та світовий феномен. А історія компанії доводить те, що мрії та наполеглива праця можуть змінити світ, якщо вірити у свої сили та рухатися до мети.

Презентація однієї книги

Лазебник В. І. Європейський слід у становленні української промисловості. Кінець ХІХ – початок ХХІ столітті / Валентина Лазебник. – Київ : Мазур А. В., 2021. – 271 с. : іл. , фот. кольор. – Бібліогр.: с. 264-269.
    Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України.

Цю книгу можна сміливо віднести до серії «Україна. Повернення своєї історії, яка відкриває приховану за радянських часів сторінку - діяльність європейських промислових інвестицій та підприємництва в Україні наприкінці XIX - на початку ХХ ст. Це конкретно-історичне та статистичне дослідження акцентує увагу на європейському періоді в історії українського регіону та дає відповідь на питання «Чи є в історії Європи місце Україні?». Сама історія через унікальні історичні джерела вiдповiла на це питання. Завдяки европейським інвестиціям відбувся дивовижний індустріальний зліт в українському регіоні, який є відомим до  сьогодні - Криворiзько-Придніпровсько-Донецький.

Південно-східний регіон із традиційною сільськогосподарською економікою став урбанізованим краєм з сучасними залізницями, портами, банками та заводами.
Буремні часи, які розпочались на українських землях з самого початку двадцятого сторіччя, мають багато паралелей  з трагічними подіями, що тривають сьогодні. Соціальна та національна революції 1917 – 1921 рр., на жаль, закінчилася окупацією молодої Української Народної Республіки більшовицькою росією.

Перші промисловці, які створювали індустріальну культуру та дух південно-східного регіону України, генерували ідеї та формували капіталістичний устрій нашої держави, зазналиутисків з боку радянського режиму. Власники втратили контроль над своїм бізнесом, радянська влада націоналізувала, у тому числі, європейські активи на українських теренах.
Із відновленням Незалежності України у 1991 році розвиток індустріального потенціалу південного сходу мав би набрати нових обертів. Однак російська федерація не залишила свої імперські амбіції.

У підсумку у 2014 році це призвело до збройної агресії та тимчасової окупації територій нашої держави, які формували значну частку найіонального добробуту.
Трансформація цього регіону в умовах війни – процес довгий і непростий. Але ми маємо міцне підґрунтя: кваліфіковані та працовиті люди, природні ресурси, родючі землі та головне – бажання змінювати життя.

Дане видання задумано з метою популяризації в Україні ідеї збереження індустріальної спадщини: створення на базі промислових підприємств, що підлягають закриттю, мережі технічних музеїв з перспективою їх включення до Європейського маршруту індустріальної спадщини.

Історія бренду

 Як показала практика, більшість світових автомобільних підприємств нашого часу на початку свого існування, займалися далеко не автопромисловістю. Компанія «Bayerisch Motoren Werke AG» (BMW) виключенням теж не стала.

Основоположним початком історії стало створення, в 1913 році, двох невеликих авіамоторних підприємств, творцями яких були Карл Рапп і Густав Отто. А сталося це в Мюнхені. Але ось, з початком Першої світової війни, попит на авіаційні двигуни помітно зріс. Тоді обидва німця прийняли рішення об’єднатися в одне підприємство. Таким чином 20 липня 1917 року була зареєстрована торгова марка «Bayerisch Motoren Werke AG». Відповідно цей день є датою заснування бренду, а Рапп і Отто її засновниками.

 Наступним кроком на шляху до продуктивного виробництва стало створення логотипу. Тут вже існує дві версії. Згідно з першою, коло з чотирма секторами сріблястого і синього кольорів означає пропелер. Мабуть данина минулому. А ось друга версія стверджує, що в емблемі відображений національний біло-синій прапор Баварії. Тут вже, звичайно, кому який варіант більше до душі.

З першого погляду BMW лого здається майже лякаюче простим. Коло, чотири колірні сектори, чорна рамка, три літери. Коли дизайнери почали розробляти першу БМВ емблему, вони не мали на меті створити шедевр авангарду. Час був інший. Все мало бути практичним, зрозумілим та доречним на технічних кресленнях, деталях, капотах.

Що вклали в основу лого BMW у ті роки:

  —  прагнення відобразити технічну точність через симетрію кола;
  —   зв'язок з авіацією і рухом через образ пропелера, що обертається;
  —   повага до рідного баварського коріння через кольори.

Але саме ця стриманість, підкріплена точними пропорціями, дала емблемі шанс залишитись актуальною навіть через сто років.

І як ми зазначали раніше, значок машини BMW майже не змінювався. На відміну від брендів, котрі переосмислюють себе кожні 5–10 років, BMW робила це вкрай обережно. Навіть новий знак БМВ, представлений у 2020 році, зберіг структуру до міліметра.

Досліджуючи всю історію існування «Bayerisch Motoren Werke AG» від початку і до наших днів, чітко проглядаються спади виробництва, за якими одразу йшов явний успіх. Так, наприклад, після Першої світової війни німецькому виробництву, згідно Версальського договору, було категорично заборонено займатися випуском авіадвигунів. У цей період і почалися перші проблеми компанії – з’явилося питання чим займатися далі. Але німці народ винахідливий. Завод перепрофілювали і зайнялися виробництвом мотоциклетних двигунів, а надалі і самими мотоциклами. Таким чином, в 20-х роках спостерігався значний підйом компанії, а випущені ними мотоцикли прославилися своїми швидкісними перевагами.

Відомий факт, що після поновлення виробництва авіадвигунів, на одному з літаків з двигуном компанії «Bayerisch Motoren Werke AG», був встановлений світовий рекорд – досягнення висоти в 9760 метрів.

Крім того, «BMW» співпрацювало з СРСР по секретному договору, згідно якого другі отримували новенькі авіадвигуни. Саме завдяки авіаційним запчастинам «BMW» було здійснено більшість перельотів в 30-х роках ХХ століття.

1923 став ще одним вдалим етапом в історії «BMW». Був випущений перший мотоцикл R32. Але головне не це. Знаменною подією стала перемога цього агрегату в міжнародних мотогонках, завоювання довіри та визнання.

Свій перший автомобіль компанія випустила тільки аж в 1932 році – модель називалася «BMW 3/15 PS». Головною перевагою автомобіля була чотирьохступенева коробка передач, маючи яку, модель випереджала своїх конкурентів на два роки вперед.

У 1936 році була випущена легендарна спортивна модель «BMW 328». З цього моменту, «BMW» починає активно конкурувати з «Mercedes-Benz». Адже мерседес випускався під гаслом «Автомобіль для пасажира», «BMW» ж вирішило акцентувати увагу на зручність водія.

Значний спадок у виробництві, компанія зазнала в часи Другої світової війни, коли промисловість всієї Німеччини була близька до банкрутства. Втративши все, що було створено за чверть століття, довелося важко відновлювати практично з нуля. Однак не встигнувши порадіти новим починанням, компанія знову опинилася у фінансовій кризі.

Порятунком компанії послужили рішучі дії керівництва. Спільними зусиллями була зібрана необхідна сума коштів для випуску нової моделі автомобіля середнього класу. Головною споживчою аудиторією повинен був стати «середньостатичний європеєць». Саме на Франкфуртському автошоу було вирішено представити експериментальну модель – «BMW 1500». Автомобіль мав успіх, а компанія була врятована, адже за пару тижнів було більше 20 тисяч замовлень.

                                             У чому полягає секрет успіху BMW?

Вони створюють автомобілі, що змінюють хід подій і надихають на звершення. Як це вдається команді Bayerische Motoren Werke AG, розповідає дизайнер корпорації Адріан ван Хойдонк:

    Розкіш - це щось само собою зрозуміле. Ми ніколи не будемо нав'язувати нашим клієнтам своє розуміння вишуканості, амбітності та переваги. Ми враховуємо, що в кожному куточку світу власне сприйняття розкішного.

    • Швидкість. БМВ прагне бути швидшим за конкурентів: 9 з 10 інновацій, що тут впроваджуються, незмінно пов'язані з найсучаснішими електронними розробками.

    •У дизайні немає другорядних деталей. Наше прагнення до вишуканості та досконалості абсолютно. І ніяк не відбивається на мобільності автомобілів: в них все повинно залишатися ідеальним за всіма параметрами.

   • Крос-функціональні підрозділи. У Баварській компанії різної спрямованості фахівці не працюють в різних відділах — у нас практикуються міжфункціональні підрозділи. Це дозволяє вирішувати виниклу проблему тут і зараз, не чекаючи схвалення всіх керівників.

   • Бажання клієнта є першорядним. Наші покупці бажають оточити себе незмінно якісними речами-і ми втілюємо їх бажання в життя. Ми робимо свої автомобілі саме такими, щоб ви відчували себе в них як вдома!

  •  Ми любимо і вміємо ризикувати. У 2001 році ми вклали 25 млн доларів в ролики, де було всього два головних героя – автомобіль і водій. Ці відео не були ні освітніми, ні рекламними. Але ми вирішили ризикнути – і вони стали вірусними в мережі, що яскраво відбилося на нашому позитивному іміджі.

   • Сильні емоції. Це перше, що повинен викликати дизайн: якщо кожен елемент авто наповнений естетикою і красою, то весь образ укупі буде сприйматися яскраво. Але краса ніколи не повинна бути на шкоду надійності і високій якості.

   • Ідеї керують балом. Кожен з нашої команди може висловити свіжі ідеї, яку б посаду він не займав. У нас немає формальностей і нескінченних нарад — інноваційні пропозиції ми відразу беремо в роботу.

    •Тенденція до мінімалізму. Розкіш не повинна кидатися в очі — вона цінна і приваблива, лише будучі ледь помітною. Ми за емоційний сучасний дизайн: достатньо лише пару легких ліній, щоб акцентувати увагу на потужності, динаміці або вишуканості авто.

   • Ми знаємо, хто ви. У БМВ пишаються тим, що розуміють свою аудиторію — саме тому всі наші PR-ролики потрапляють чітко в ціль: як іронічні, несподівані, так гостросюжетні і нестандартні.

BMW будує «екосистему розкоші»: величезний штат з 700 співробітників щодня зайнятий пошуком нових ідей для її створення в різноманітних формах від седанів до спорткарів. Баварські автомобілі-зразок для наслідування, що і пояснює їх популярність і навіть культ у всьому світі.

                                  

                                  15 цікавих фактів про BMW, які повинен знати кожен

Незважаючи на те, що «Біммери» — одні з найпопулярніших автомобілів в світі, однак  є кілька фактів,  про які не знають навіть віддані фанати:

   • Назва «баварські моторні заводи» з'явилося недарма, адже спочатку вони виробляли двигуни.

   • Першим позашляховиком баварського виробника був не легендарний Х5, а середньорозмірний КЮБЕЛЬВАГЕН BMW 325, який розробили в середині 1930-х на замовлення вермахту.

   • У 1945-1947 BMW поставила на ринок 30 000 сковорідок і каструль, що забезпечило 25% доходу компанії в непрості післявоєнні роки.

   • Найрідкісніший автомобіль німецького виробника — легке дводверне купе з 600-кубовим мотоциклетним двигуном BMW 331. "Малятко" так і не випустили на ринок, побоявшись, що її відверто бюджетна ціна зашкодить іміджу фірми.

   • Дизайн решіток радіаторів БМВ автолюбителі світу жартома називають «ніздрями». Однак на батьківщині в Німеччині у елемента інша назва-Nieren, нирки.

   • А ось перші «ніздрі» на баварських авто з'явилися в 1933 році на моделі BMW 303.

   • Перший мотоцикл німецького виробника BMW R32 настільки полюбився публіці, що не раз визнавався кращим на міжнародних виставках.

   • Якщо подивитися на штаб-офіс автоконцерну BMW-Vierzylinder з висоти пташиного польоту, то ви побачите, як обриси чотирьох його веж складаються в образ чотирициліндрового двигуна.

   • БМВ третьої серії — абсолютні рекордсмени з продажу: з 1975 реалізовано близько 15 млн моделей.

   • Свій перший електрокар баварці представили ще в 1972 — ним став BMW 1602 тягою в 12 кВатт. Однак він так і не став популярним через відсутність потужних акумуляторів в ті часи — з наявними батареями машина могла проїхати не довше 20 хвилин.

  

• На мотоцикли тут встановлювали движки з двома циліндрами, до того ж не по напрямку руху, як у конкурентів, а поперек йому, щоб забезпечити більше охолодження зустрічними повітряними потоками.

   • BMW-улюблені машини Джеймса Бонда. Великий шпигун керує у фільмах моделями Z3, Z8, V12. Також німецькі машини встигли засвітитися в таких кінострічках, як «Викрасти за 60 секунд», «Перевізник» та ін.

   • Один з напрямків діяльності компанії — розробка інтер'єрів салонів літаків першого класу для авіаперевізника Singapore Airlines.

   • BMW M5 в режимі безперервного дріфту (керованого заносу) зміг проїхати 374,2 км поспіль, що увійшло в Книгу рекордів Гіннесса.

   • Тут для назв конкретних моделей використовуються не букви, а цифри. У кожної моделі трисимвольний номер, доповнений 1-2 літерами. На серію вказує традиційно перша цифра-чим вона більша, чим вище клас транспортного засобу. Решта цифри-це максимальний обсяг паливного бака, помножений на десять (х10).

На закінчення можна додати лише одне. Тільки щиро люблячи свою справу, можна отримати успіх і визнання народом. Яскравим прикладом є історія компанії «BMW», яка триває і наразі. А німці вкотре підтвердили світову думку з приводу якісного виробництва в сфері автомобільної промисловості.

Видатні люди з обмеженими можливостями - Кім Пік (Kim Peek)— (1951-2009)

        

   Кім Пік (Kim Peek)— (1951-2009) відомий американський савант, що став прототипом головного героя оскароносного фільму 1988 року "Людина дощу".

(Савант (синдром саванта) (від фр. savant — «вчений») — це рідкісний стан, при якому людина з порушеннями розвитку (часто аутизмом) або черепно-мозковими травмами має «острівці геніальності» — надзвичайні здібності в одній або кількох вузьких галузях. Вони можуть володіти феноменальною пам'яттю, арифметичними обчисленнями, музичним талантом чи художніми здібностями.

Відомий як «мегасавант», Пік мав виняткову пам'ять, знав напам'ять 9 тис. книжок та масу інших фактів. Але також відчував соціальні труднощі, які, ймовірно, були наслідком вади розвитку, пов'язаної з вродженими аномаліями мозку. Хоча раніше у Піка був діагностований аутизм, тепер вважається, що він мав синдром FG. Премія Піка від Кіноцентру Юти вшановує його спадщину.            

                                                            Раннє життя

Лоренс Кім Пік народився в Солт-Лейк-Сіті, штаті Юта, з макроцефалією, пошкодженням мозочка та агенезією мозолистого тіла, станом, при якому пучок нервів, що з'єднує дві півкулі мозку відсутній; у випадку Піка також були відсутні вторинні з'єднувачі, такі як передня спайка. Є припущення, що його нейрони створили незвичні зв'язки через відсутність мозолистого тіла, що призвело до збільшення пам'яті. За словами батька Піка, Френа (Френсіса) Піка, Кім міг запам'ятовувати речі у віці 16–20 місяців. Пік читав книжки, запам'ятовував їх, а потім клав їх догори дном на полицю, щоб показати, що він закінчив їх читати, і цієї практики він дотримувався все своє життя. Він міг швидко прочитати книгу приблизно за годину та запам'ятати майже все, що прочитав, запам'ятовуючи величезну кількість інформації з предметів, починаючи від історії та літератури, географії та чисел до спорту, музики та дат. Пік читав, скануючи ліву сторінку лівим оком, а праву сторінку читаючи правим оком. Згідно зі статтею в газеті «Таймс», він міг точно згадати зміст щонайменше 12 000 книг. Пік жив у Мюрреї, штат Юта, і проводив значну частину свого часу, читаючи в бібліотеці Солт-Лейк-Сіті та демонструючи свої здібності в школах, за підтримки свого батька.

Пік не ходив до чотирьох років. Він не міг застібнути сорочку та мав труднощі з іншими звичайними руховими навичками, ймовірно, через пошкоджений мозочок, який зазвичай координує рухову діяльність. Під час психологічного тестування Пік показав високі здібності в підтестах продуктивності та обмежені здібності у вербальних підтестах, що призвело до того, що його загальний IQ 87 не можна було вважати дійсним показником його когнітивних здібностей.

В 1984р. Кім випадково зустрівся з письменником Баррі Морроу, який був дуже вражений здібностями Піка, і він написав сценарій відомого фільму. Успіх «Людини дощу» перевернули життя Кіма Піка, який вів усамітнений спосіб життя, поспішав сховатись в своїй кімнаті, коли в будинок приходили люди. Але спілкування зі знімальною групою та популярність надали йому впевненість у собі та надихнули розповісти людям про свої таланти.

Кім пройшов тестування на IQ. Експерти прийшли до висновку, що результати не дають дійсної картини його інтелектуальних здібностей, адже в деяких частинах тесту спостерігався дуже високий рівень інтелекту, а в інших – розумова недостатність.

За останні роки свого життя він розповів свою історію більше 2,6 млн. людям та подарував надію багатьом інвалідам.

 Пік помер від серцевого нападу у своєму будинку 19 грудня 2009 року у віці 58 років.

Баррі Морроу передав свою власну статуетку «Оскар» на постійну позику в Солт-Лейк-Сіті на згадку про Кіма Піка і виділив гроші на премію «Пік», яка «віддає данину поваги митцям, виробникам засобів масової інформації та фільмам, які позитивно впливають на сприйняття нашого суспільства про людей з обмеженими можливостями» і видається Кіноцентром Юти.

Що святкуємо?

                                      13 лютого – День народження кінокамери

                                  

Кожного року 13 лютого увесь світ відзначає День народження кінокамери, яку запатентували брати Огюст та Луї Люм’єр у 1895 році. Першу кінокамеру винахідники назвали сінематографом.

                                            Сінематограф братів Люм’єр

Сінематограф брати Люм’єр створили на основі кінескопу (виріб Томаса Едісона), який дозволяв дивитись кіно через маленьке віконце. Користуватись кінескопом могла лише одна людина, брати ж прагнули зробити прилад для масового споглядання фільмів. Крім проєкції, сінематограф спроможний знімати та копіювати.

До речі, Луї та Огюст Люм’єр платили відкупні Томасу Едісону та вважали саме його родоначальником кіно, тому що створенню першої кінокамери допоміг кінескоп.

                                           Перші корометражні фільми

Першим в історії фільмом, який показано на великому екрані, вважають «Вихід робітників з фабрики». Прем’єра відбулася 28 грудня 1895 року в Парижі. Незважаючи на те, що перші фільми були німими та короткометражними (близько 15 хвилин), вони викликали неймовірний захват у публіки.

Перші фільми були німими і зазвичай супроводжувалися живою музикою, щоб покращити враження від перегляду. Панорамна зйомка, основна в сучасному кінематографі, була розроблена в 1987 році, зробивши революцію в кіновиробництві, уможлививши динамічний рух камери. Спочатку камери знімали зі швидкістю 16 кадрів на секунду (FPS), що різко контрастує з сьогоднішніми стандартами 25 FPS для 35-мм камер, а в цифрових форматах (Legacybox) навіть вище.

                                             10 цікавих фактів про кіно

 

 1. У двадцяті роки XX століття багато прихильників німого кіно вважали зайвою появу звуку. У якості аргументу вони використовували той факт, що мовний бар’єр не дозволить розповсюджувати фільми по всьому світу. Також зірки кіно тепер повинні були мати приємний тембр голосу, розмовляти без акценту й інших недоліків. Вважалось також, що звук порушить нарратив фільму.

 2.Днем народження звукового кіно вважається 6 жовтня 1927 року, коли на екрані з’явилася кінострічка «Співак джазу». У ній глядачі вперше почули репліки головного героя. До цього компанія Warner Brothers вже випустила декілька звукових фільмів. Але вони містили тільки музичні номери, а герої, як раніше, залишалися «німими».

 3.У США номери телефонів, які знаходиться у діапазоні від 555-0100 до 555-0199, використовуються тільки у серіалах, кінострічках та інших художніх творах. Насправді цих номерів не існує, щоб глядачі не мали спокуси зателефонувати улюбленим героям або висловити негатив на адресу кінозлодія.

 4.На сьогодні країною, яка випускає найбільше кіно контенту – по 2 фільми на добу, вважається Індія. Тобто за рік на екрани виходить понад 750 художніх фільмів. І хоча серед них рідко зустрічаються шедеври, вони знаходять своїх прихильників не тільки на батьківщині, але й далеко за її межами.

 5.Термін «кіно» народився у Німеччині. До цього кінострічки у різних країнах мали різні назви, включаючи «ілюзіон», «хромо» й навіть «кікі».

 6.Рекордсменом з відсіювання претенденток на головну роль стала стрічка «Віднесені вітром». Перед тим як ствердити на роль Скарлетт Вів’єн Лі, режисерській групі довелось передивитися понад 60 претенденток. А ось сценарій фільму «Вбити Білла», навпаки, був написаний Квентіном Тарантіно спеціально під актрису Уму Турман.

 7.Макет гігантської мавпи у кінострічці «Кінг Конг», знятої у 1933 році, був на зріст лише 45 сантиметрів. Але завдяки геніальності оператора він став прабатьком усіх наступних кіномонстрів.

 8.Більшість любителів кіно вважає, що першою стрічкою була картина, у якій показано прибуття на перон вокзалу пасажирського потягу. Але це не так. Першим фільмом став у 1895 році «Вихід робітників з фабрики». Хоча обидві стрічки побачили світ завдяки братам Люм’єр.

 9.Після зйомок фільму про Франкенштайна актор Борис Карлофф, який зіграв монстра, переніс 3 операції на хребті, а також до кінця життя страждав від болю у стопах. Це стало наслідком носіння важкого костюма. Також на актора щодня наносили дуже складний грим. На це уходило майже три години, а після знімального дня – ще стільки ж часу для його зняття.

 10.Знак Голлівуду було вигадано у 1923 році. Але спочатку його повна назва виглядала як HOLLYWOODLAND і позначала новий квартал Лос-Анджелеса. Але завдяки швидкому розвитку кіноіндустрії назва прижилася, скоротилася та стала відомою у усьому світі.

                           14 лютого – Міжнародний день дарування книг

14 лютого кожного року світ відзначає цікаву та молоду подію під назвою Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day), яка з’явилась в США у 2012 році. Власниця сайту з дитячими книгами Еммі Бродмур поділилась ідеєю, котра полягає у добровільному обміні книгами.

Міжнародний день дарування книг з’явився завдяки підтримці групи пристрасних людей, які хотіли, щоб читання святкувалося. Свято стрімко набуло популярності у всьому світі. Зараз це свято визнане в усьому світі, і люди відзначають його по-різному.

Це чудове свято книги співпадає з Днем Святого Валентина. Тож ви можете поєднати свою любов до когось або до себе із подарунком книги – це, мабуть, набагато краще, ніж банальна сувенірна продукція з червоними серденьками та трояндами, які вже багатьом набили оскомину та знецінилися як спосіб висловлення почуттів. Діляться книгами в цей день та почуттями!

                                        Мета Міжнародного дня дарування книг

День дарування книг має за мету збільшення зацікавленості суспільства у читанні книг і посилення інтересу до бібліотек. Найголовніше – це ділитися любовʼю до читання! Подарунок – це приємно, а книга – це подарунок з користю.

                                   Як  відзначити Міжнародний день дарування книг

  •Купити улюблену книгу та подарувати її комусь іншому.

  •Ви можете пожертвувати кілька книжок до благодійної крамниці або місцевої бібліотеки.

  •Ви можете залишити книгу (книги) в таємних місцях вашого міста. Напишіть про це в соцмережах, щоб викликати більший інтерес. Подарунок буде для того, хто знайде!

  •Просто даруйте книги у цей день!

                                                 Цікаві факти про книжки

 •Найбільша книга на планеті має назву «Суперкнига», вона важить майже 253 кг, а її довжина перевищує три метри.

 •Рекорд з товщини б’є англійський словник, котрий складається аж з 8600 сторінок.

 •Що стосовно найменшої книги, то такий статус має друкований лист Галілея – книга дорівнює розмірам нігтя на великому пальці.

                                         14 лютого – День комп’ютерника

14 лютого відзначається безліч свят, одним з них є День комп’ютерника.

                                   Історія заснування Дня комп’ютерника

Саме ця дата вважається днем народження у 1946 році першого у світі електронного комп’ютера ENIAC, який мав змогу виконувати складні розрахунки та видавати відповіді на практичні задачі. Саме від цього прототипу сучасна техніка успадкувала двійкову систему числення. Тож саме до річниці створення електронного приладу було присвячено День комп’ютерника.

                                               Кого привітати?

Вітають із професійним святом зазвичай працівників, які так чи інакше пов’язані зі сферою інформаційних технологій, створенням програмного забезпечення, розробкою комп’ютерної архітектури тощо. В Україні свято вперше відзначили в 2009 році. Святкувати дату полюбляють не лише чинні комп’ютерники, але й студенти, які навчаються за цією та суміжними спеціальностями.

                                       Цікаві факти про комп'ютери

1. У сучасного персонального комп’ютера в десять разів більше потужності, ніж свого часу було потрібно, щоб запустити і посадити людину на Місяць.

2. Обсягу CD-диска вистачає на 72 хвилини звучання музики. Саме таку тривалість має дев’ята симфонія Бетховена, на яку орієнтувалися творці нового продукту.

3. Нам достатньо долі секунди, щоби оцінити якість сайту, на який ми зайшли.

4. Китайським геймерам заборонено грати в ігри, які пропагують вбивства, – наприклад, в «GTA» або «Postal». Не шанують в Піднебесній і хакерів: їм загрожують серйозні тюремні терміни, а в 1998 році парочка зломщиків навіть була засуджена до вищої міри покарання.

5. Хакерів, звичайно, не варто захищати – злочинці інформаційного простору. Але також не забуваймо про себе коханих. Деякі акаунти, електронні адреси та інші особисті сторінки інтернет-простору так і просяться, щоб їх зламали! Найпопулярнішими паролями вважаються цифри в зростаючому або спадаючому порядку, а також дата, місяць і рік народження. Багато користувачів настільки безтурботні, що навіть вводять у вікнах «логін» і «пароль» один і той же набір символів.

6. Якщо ви часто й подовгу сидите за комп’ютером, то моргаєте не менше семи разів на хвилину. Так наші очі намагаються попереджати синдром «офісного зору».

7. Про те, чи зможе комп’ютер наздогнати і перегнати нас за здібностями, ведеться чимало суперечок. Але «людиною року» його вже визнавали: у 1982 році це зробили працівники журналу “Time”.

8. Люди, що бояться комп’ютерів і всього, що з ними пов’язано, називаються кіберофобами.

9. Свято сисадміна відзначають у багатьох країнах. Але тільки в Штатах він носить назву «День подяки системному адміністраторові».

10. Всупереч поширеній думці, комп’ютери найчастіше ламаються не від проблем в електричній мережі і не від шкідливих вірусів. Вони повинні «сказати спасибі» своїм господарям, які проливають на клавіатуру чай, каву, газовану воду та інші напої.

11. Якщо прийняти всі email-повідомлення, передані в світі, за 100%, то 94% з них припадає на спам. 

12. Перший електронний лист відправив у 1971 році Рей Томлінсон – автор програми для обміну повідомленнями між комп’ютерами. Він же запропонував використовувати значок @ для розділення імені користувача і комп’ютера.

13. Інтернет і комп’ютерні ігри вважаються самою нищівною загрозою працездатності співробітників. Яку кількість часу працівники середньостатистичного американського офісу сидять у Мережі, поки невідомо, а от за комп’ютерними іграми вони проводять близько півмільярда годин на рік.

14. Комп’ютерник – таки не жіноча професія. У найбільшій світовій IT-корпорації – Microsoft – працюють 75% чоловіків і лише 25% жінок.

Місія космонавта Каденюка

До дня народження видатного українця-космонавта Леоніда Каденюка (28 січня 1951 – 31 січня 2018) презентуємо вам книжку:

Перервана місія. Пам'яті Леоніда Каденюка / [упоряд. Юрій Туниця та ін.]. – Львів : Піраміда, 2023. – 211 с. : іл., фот. – Укр., англ.

Ця книга – скромна посмертна данина пам'яті Герою України, її першому космонавту Леоніду Каденюку, кандидату технічних наук, Народному послу України, космонавту-випробувачу, військовому льотчику-випробувачу, генерал-майору Збройних Сил України. Книга про його земну місію, здійснення якої перервала невблаганна смерть. ЇЇ зміст стосується двох взаємопов'язаних граней багатогранної діяльності Леоніда Каденюка:

а) засудження безглуздих воєн і рішучої боротьби за мир;

б) екологічної безпеки, як ключового фактора збереження життя на Землі і сталого розвитку цивілізації.

Метою книги є не лише данина пам'яті єдиному поки що в Україні астронавту, високодостойній Людині і Громадянину, але й спробою надати нового імпульсу імплементації його земної екологічної місії, яка сьогодні в умовах злочинної російської агресії, набуває особливої актуальності і гостроти.
На жаль, ще дуже мало написано про подвижницьку працю в Космосі і на Землі першого космонавта України Леоніда Каденюка. Ми переконані, що в майбутньому дослідники звернуть увагу й на інші аспекти різнобічної діяльнсті цієї унікальної людини. Адже результати його титанічної праці мають велике патріотично-виховне значення для широкого кола громадян України, особливо молоді, а сьогодні – для осмислення всіма нами уроків брутальної російської війни проти України, яка спричинила геноцид українського народу та екоцид української природи.
Блискуче виконавши свою місію в Космосі, побачивши звідти, що планета Земля  "надзвичайно вразлива та фактично незахищена", осмсливши побачене своїм непересічним розумом та щиро перейнявшись відповідальністю за долю людства, українець Леонід Каденюк до останніх днів свого життя працював над тим, щоб змінити наше антиекологічне мислення і природоруйнівний спосіб господарювання та припинити безглузді війни.

Леонід Каденюк  народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці (Хотинський район, Чернівецька область). З 10-річного віку Каденюк мріяв про космос.

 1967 року після закінчення середньої школи зі срібною медаллю він вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ЧВВАУЛ), де здобув диплом льотчика-інженера за спеціальністю "Пілотування та експлуатація літальних апаратів".

Згодом він працював льотчиком-інструктором ЧВВАУЛ. Вже у серпні 1976 року його відібрали до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи "Буран". Витримавши тривалі фізичні та психологічні тренування, серед 9000 претендентів було відібрано дев'ятьох – серед них був Каденюк.

Після тривалої підготовки Леонід Каденюк отримав можливість вирушити у свій перший і, на жаль, єдиний космічний політ. У травні 1997 року Каденюк разом з іншими членами екіпажу шаттла "Коламбія" здійснив польот у космос.

Каденюк з іншими астронавтами місії "STS-87" у Космічному центрі імені Ліндона Джонсона, NASA, вересень 1997 року.

Під час цієї місії він виконав ряд наукових досліджень і експериментів. Його місія тривала 16 діб, 21 годину і 48 хвилин, після чого Каденюк повернувся на Землю разом зі своїм екіпажем.

Після космічної місії Каденюк активно працював в Україні у сфері космічних досліджень та розвитку космічної програми країни. Він був одним із засновників Національного космічного агентства України та займав ряд керівних посад в цій організації.

Леонід Каденюк визнаний не лише як перший український космонавт, а і як видатна постать української науки та техніки. Його досягнення в космосі та його внесок у розвиток космічної програми України є невід'ємною частиною національної історії.

Каденюк раптово помер 31 січня 2018 року у Києві на 65-му році. Це сталося після того, як йому стало зле під час ранкової пробіжки. Причина смерті – проблеми із серцем. Церемонія прощання відбулася 2 лютого 2018 року в Києві у приміщенні Клубу Кабінету міністрів України.

Факти про Леоніда Каденюка, які мало хто знає:

  • Перед смертю, Леонід Каденюк майже отримав шанс здійснити свій другий космічний політ. Йому було запропоновано вступити до складу екіпажу місії на приватній космічній станції у 2021 році, і його кандидатуру розглядало НАСА на роль командира Шаттла.

 • У своєму житті Каденюк відзначався надзвичайною скромністю. Він завжди ходив пішки без охорони, а також користувався метро та громадським транспортом. Крім того, він був великим шанувальником собак і активно допомагав безпритульним тваринам.

 • Каденюк мав брата-двійника Сергія, який помер у 2015 році від ішемічної хвороби серця, під час ранкової пробіжки. Ця втрата стала великим ударом для Леоніда.

  • У 2006 році Леонід Каденюк успішно захистив свою дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Він також був автором п'яти наукових праць і написав художньо-публіцистичну книгу під назвою "Місія – Космос".

 • Після свого космічного польоту Каденюк активно зацікавився екологічними питаннями і очолив Громадську Організацію "Рада з екологічної безпеки". Він виступав за прийняття Екологічної Конституції Землі та ініціював збір підписів від відомих астронавтів з усього світу для підтримки цієї ідеї.

7 січня — День програміста

        

  Офіційне встановлення Дня програміста 7 січня — це заява для всього світу, що Україна будує власну технологічну культуру. Це визнання того, що «люди коду» є стратегічним ресурсом держави.

Сьогодні бути програмістом в Україні — це означає бути частиною великого механізму, що наближає перемогу та будує майбутнє, де технології служать людині та її безпеці.

Професійне свято програмістів Міжнародний день програмістів (International Programmers Day) відзначають 7 січня щорічно. В міжнародному просторі — це неофіційна подія календаря. Це свято пов’язане з надзвичайно важливою на сьогодні професією. Люди, що займаються програмуванням, суттєво полегшують наше життя, даючи команди автоматизованим машинам.
  
Ми живемо в епоху, де рядки коду керують літаками, рятують життя в операційних та з’єднують людей через океани. Програмісти — це сучасні алхіміки, які перетворюють абстрактні ідеї на працюючи алгоритми. Проте історія їхнього професійного свята настільки ж заплутана та цікава, як і пошук «бага» у складному проєкті.

                          Походження свята Міжнародний день програмістів

Дата 7 січня вважається днем міжнародного святкування, який виник як громадська ініціатива. Ця дата виникла у 2007 році як глобальна інтернет-ініціатива. Вона не була прив’язана до законодавства жодної країни, а слугувала символом єднання світової ІТ-спільноти.

Довгий час воно залишалося неформальним («днем з інтернету»), поки Україна не стала першою державою, що визнала його офіційно. Відтепер День програміста в Україні будуть відзначати офіційно 7 січня. 24 грудня 2025 року сталася історична подія — Кабінет Міністрів України погодив Указ Президента, згідно з яким 7 січня стає офіційним державним Днем програміста. Чекаємо підписання.

Свято Міжнародний день програмістів було започатковане у 2007 році через інтернет-ініціативу (зокрема через сайт programmersday.info). Воно не було прив’язане до жодної конкретної країни, а створювалося як глобальний день для англомовної ІТ-спільноти.

Логіка дати — існує кілька версій, чому саме 7 січня. Одна з найпопулярніших вказує на двійкову логіку: число 11111111 (максимальне значення восьмибітного числа) можна розбити на 1111111 та 1, що інтерпретується як 7 та 1 (сьоме число першого місяця). Також цей день символічно позначає «завершення» святкового періоду і початок робочого року для багатьох розробників.

                                                    Хто такі програмісти?

Зазвичай такі слова як «комп’ютер» та «програміст» асоціюються у нас із звичайним персональним комп’ютером або ноутбуком. Однак це не зовсім відповідає реальності. Всі складні електронні прилади, від маленького пульта управління до масивного промислового верстата мають влаштований комп’ютер, який потребує налаштування, програмування та відповідного обслуговування. Цей день ми маємо змогу вшанувати всіх програмістів та комп’ютерників, що роблять наше життя легшим та цікавішим через нові технологічні розробки.

В наші дні комп’ютерник не тільки поширена, але досить популярна професія. Спеціалісти, які займаються програмуванням, а також настройкою та ремонтом комп’ютерної техніки, потрібні всюди.

Саме 7 січня стали вперше відзначати Міжнародний день програміста. Можна зустріти й інший варіант дати – День комп’ютерника і програміста, що відзначають на 256 день року, адже саме таке число відповідає максимальній кількості чисел, які можна виразити за допомогою 1 байта. Але IT-спільнота України  відмовилась від його святкування через те, що воно мало російське коріння і основним святом став саме Міжнародний день програмістів 7 січня.

                                   Цікаві факти про програмування

    • Першим програмістом була жінка — Ада Лавлейс. У 1843 році вона написала алгоритм для обчислювальної машини Чарльза Беббіджа, хоча самої машини на той час ще навіть не існувало.
    •Термін bug (комаха) з’явився буквально. У 1947 році вчені Гарвардського університету знайшли мотиля, який застряг у реле комп’ютера Mark II і спричинив збій. Комаху вклеїли в технічний щоденник із приміткою: «Перший випадок знайденого бага».
   • Сучасний автомобіль преміумкласу містить понад 100 мільйонів рядків коду. Це більше, ніж у програмному забезпеченні винищувача F-35.

                                                 Перший комп’ютер

Цікаво, що перший комп’ютер у світі з’явився в 1946 році в армії США. Його сконструювали американські вчені, щоб обчислювати балістичні таблиці, дуже важливі в авіаційних та артилерійських військах. Перший комп’ютер мав також свою назву – Енік. В ньому було запроваджено двійкову систему і він дозволяв здійснювати досить складні розрахунки. Пристрій ефективно працював аж 9 років. Потім його розібрали як морально застарілий.

В наші дні, коли фах комп’ютерника став досить популярним, а спеціальність має велику градацію від простих користувачів до програмістів високого рівня, було запроваджено свято, яке швидко стало відомим серед широкого кола користувачів і фахівців. 

                                       Цікаві факти про комп’ютери

   • У 1982 році редактори та читачі журналу «Time» проголосили ЕОМ (електронну обчислювальну машину) «людиною року».
   • Крім Дня комп’ютерника та програміста у фахівців IT-сфери існує ще декілька неофіційних свят. Це День системного адміністратора, що святкується в останню липневу п’ятницю, День тестувальника, який припадає на 9 вересня.
   • У період з 1985 по 2000 роки в Сполучених Штатах Америки спостерігався справжній бум продаж комп’ютерної техніки. Тоді ПК, розходилися як «гарячі пиріжки» і продавалися краще, ніж автомобілі.
   • Знак @ українською мовою називається «собачка», на інших мовах  це «мавпа» чи «равлик».
   • У 1998 році на смерть було засуджено 2-х китайських хакерів, що вкрали 31 000 доларів, зламавши систему захисту банку.
  • Вага першого у світі комп’ютера сягала понад 27 тонн, агрегат займав місце на довжині 16 000 метрів.

                             Як відзначати Міжнародний день програмістів?

Особливих традицій святкування цього дня не існує. Зазвичай компанії, робота яких пов’язана з програмуванням та комп’ютерною технікою, збирають своїх працівників на святкові заходи, влаштовують гучні корпоративи.

Деякі компанії проводять для своїх працівників семінари, конференції, симпозіуми за участю провідних фахівців галузі. На таких заходах представляються нові підходи, технології, методи тощо. Мета таких заходів спонукати комп’ютерників та програмістів на відкриття нових ідей.

Комп’ютерників може зацікавити британський серіал з однойменною назвою «Комп’ютерники», що виходив на екрани в період з 2006-го по 2013-го роки. В ньому йдеться про пригоди працівників служби підтримки IT.

                               ІТ-сектор як цифровий щит України

День програміста в Україні — це не лише про написання коду. Це свято людей, які змінили сприйняття держави громадянами.

    Держава в смартфоні — завдяки українським розробникам Україна стала світовим лідером у цифровізації державних послуг. «Дія» стала брендом, який експортується в інші країни.
    DefenseTech та Brave1 — сьогодні українські програмісти створюють алгоритми для розпізнавання цілей, керування дронами та захисту критичної інфраструктури від кібератак.
    Економічний фронт — навіть у найважчі часи ІТ-галузь залишається однією з небагатьох, що забезпечує стабільний приплив валюти в країну та підтримує економіку.

                               Як святкують День програміста в Україні?

Традиції свята в Україні мають свій особливий колорит:

   —  Благодійність замість гучних вечірок
    Останніми роками головною традицією став «Донат замість вітання». Компанії та окремі розробники влаштовують збори на дрони, РЕБ або протезування для поранених колег.

   — Технологічні марафони
    На 7 січня (або напередодні) часто призначають хакатони, де за 24-48 годин створюються рішення для волонтерських потреб.

    — Освітні ініціативи
    Провідні ІТ-школи та університети проводять дні відкритих дверей, популяризуючи професію серед молоді.

                               Вибираємо подарунок для програміста

  —  Техніка. В першу чергу людину, діяльність якої пов’язана з комп’ютерами, можуть зацікавити предмети, що відносяться до її професії. Це може бути клавіатура, гарнітура, якась деталь до ПК чи ноутбука, наприклад хороша відеокарта чи материнська плата. Проте до вибору таких подарунків треба підходити з особливою ретельністю, адже комп’ютерна деталь має підходити до всієї зборки комп’ютера. Тому напередодні варто дізнатися, яким комп’ютером користується винуватець свята. Також у виборі технічних подарунків варто скористатися допомогою людини, що розуміється на комп’ютерній техніці.
  —  Гумористичні презенти. Сьогодні у міжнародній павутині представлено безліч подарунків, пов’язаних з темою комп’ютерів, що виконані у гумористичному підтексті. Це може бути чашка з цікавим надписом чи будь-який потрібний предмет у формі клавіатури, мишки тощо.
  —  Особисті подарунки. Підбираючи подарунок для комп’ютерника спробуйте абстрагуватися від його професійної діяльності та подарувати щось цінне для його особистості. Наприклад, жінці програмісту можна презентувати дамську сумку, а чоловікові – стильну краватку.
 —   Комфорт для роботи. До цієї категорії належать подарунки, які додадуть комфорту на робочому місці. Адже комп’ютернику та програмістові доводиться довго сидіти, не змінюючи положення тіла. Це має поганий вплив на здоров’я. Це може бути подушка під шию, хороше робоче крісло, масажер для ніг тощо.