Наука дивує

                                                 

                                     Алхімія можлива, але є один нюанс

Мистецтво та наука алхімії протягом тисячоліть захоплювали філософів, окультистів і вчених. Згадки про цю практику зустрічаються в давніх текстах Китаю, Європи, Індії та мусульманського світу, де кожна культура розробляла власні унікальні підходи. Хоча алхімію часто пов’язують із містикою, вона заклала фундамент сучасної хімії та продовжує утримувати увагу людства навіть у добу високих технологій.

Етимологія слова «алхімія» походить від арабського терміна al-kīmiyā, що, своєю чергою, бере початок від єгипетської назви «чорна земля». Цей термін символізував трансформацію темного, безплідного ґрунту в пишну рослинність. До часів Середньовіччя алхімія перетворилася на широке поєднання філософії та науки, що вивчала склад матеріалів та можливості їхнього взаємного перетворення. Серед головних цілей тогочасних дослідників був пошук еліксиру безсмертя та способу перетворення неблагородних металів на золото. Хоча ключ до вічного життя залишається не знайденим, сучасна наука довела: перетворення речовин на золото — цілком реальний процес… якщо мати доступ до ядерного реактора.

                          Від філософського каменя до розщеплення атома

На початку XX століття наукова спільнота дійшла висновку, що неблагородні метали та золото настільки фундаментально відрізняються на атомному рівні, що жоден хімічний процес не здатний перетворити один елемент на інший. Здавалося, мрія про Філософський камінь остаточно відійшла в минуле. Проте дослідження групи під керівництвом Ернеста Резерфорда відкрили нову сторінку в історії матерії.

Вчені виявили, що радіоактивний розпад може змінювати природу субстанції. У 1917 році команді Резерфорда вдалося за допомогою ядерного бомбардування перетворити азот на кисень. Це стало першим випадком успішної штучної трансмутації. У процесі експерименту було ідентифіковано протон і встановлено ключовий механізм: саме зміна кількості протонів у ядрі атома перетворює одну речовину на іншу.

Протягом наступного століття було здійснено кілька знакових спроб синтезувати золото. У 1924 році японський фізик Хантаро Нагаока заявив про можливість отримання золота з ртуті шляхом нейтронного бомбардування. Подальші експерименти підтвердили, що ядерні реактори можуть видаляти протони з атомів ртуті, в результаті чого утворюється золото. У 1980 році американський учений Гленн Сіборг за допомогою прискорювача частинок успішно перетворив бісмут на золото, видаливши необхідну кількість протонів і нейтронів. Попри науковий успіх, такі методи залишаються непрактичними: кількість витраченої енергії та мізерний обсяг отриманого металу роблять процес економічно недоцільним порівняно з традиційним видобутком.

                           Ядерна енергетика та фінансування майбутнього

Попри високу вартість, експерименти з ядерною алхімією тривають. У 2025 році за допомогою Великого адронного колайдера — найпотужнішого у світі прискорювача частинок — було успішно перетворено свинець на золото. Водночас сан-франциський стартап Marathon оголосив про плани використовувати ядерний синтез для створення золота. Метою компанії є не пряме збагачення, а пошук коштів для фінансування розробок у сфері термоядерної енергетики.

                            Великий адронний колайдер в Женеві, Швейцарія

Ядерний синтез розглядається як перспективне джерело енергії, здатне допомогти людству відмовитися від викопного палива, що спричиняє кліматичні зміни. На відміну від ядерного поділу, який використовується в сучасних реакторах і несе ризики катастроф на кшталт Чорнобиля чи Фукусіми, синтез виробляє менше відходів і є безпечнішим. Проте для його здійснення потрібні екстремально високі температури, а самі розробки є надзвичайно дорогими.

Виробництво золота як побічного продукту могло б стати механізмом компенсації цих витрат. Хоча в останні роки компанії, що займаються термоядерним синтезом, залучили мільярдні інвестиції, перехід на цей вид енергії у великих масштабах залишається віддаленою та дискусійною перспективою. Проте вбачається певний символізм у тому, що давня алхімічна мрія може стати інструментом не для накопичення багатства, а для порятунку людської цивілізації та переходу до екологічно чистого майбутнього.

Просто про складне

 
                                                

                                          Як насправді працюють гумки? 

Задовго до того, як людство отримало змогу одним натисканням клавіші видаляти невдалі слова з екранів, виправлення помилок у письмовому тексті відбувалося за допомогою механічного тертя.
Класична гумка для стирання стала невіддільною частиною шкільних пеналів та офісних столів. Проте за цим простим побутовим предметом стоїть напрочуд складна взаємодія хімічних та фізичних процесів.

                               Від черствого хліба до синтетичних полімерів

Історія інструментів для письма та їхнього стирання розвивалася нерівномірно. Графіт використовувався для створення міток протягом тисячоліть, а звичні дерев’яні олівці, у яких
графіт або його суміш із глиною ховалися в дерев’яну оболонку, з’явилися в XVII столітті.
Засоби для видалення графітових слідів виникли значно пізніше. Першими попередниками сучасних гумок були шматочки черствого хліба та віск. Лише у XVIII столітті для очищення паперу почали застосовувати натуральний каучук. У XIX столітті цей матеріал став витривалішим завдяки винайденню процесу вулканізації — термічної обробки сіркою. Наступний етап еволюції відбувся у XX столітті з появою пластикових гумок, зокрема на основі полівінілхлориду.

У 1932 році Альбертом Дж. Дремелем був винайдений електричний ластик. У ньому використовувався змінний циліндр із гумовим матеріалом, закріплений у патроні, що обертався на осі двигуна. Швидкість обертання дозволяла застосовувати менший тиск, що мінімізувало пошкодження паперу.
Спочатку використовувалася стандартна гумка для олівців, яку згодом замінили на більш ефективний вініл. Примітно, що інтеграція гумки та олівця в один інструмент, яка сьогодні здається природною, відбулася не одразу. Патент на олівець із вбудованою гумкою був зареєстрований у Філадельфії лише 1868 року. Наприклад, японський виробник канцелярії Tombow випустив свій перший олівець у 1913 році, а власну гумку під назвою «Залізний шолом» (Tetsu-kabuto Jikeshi) представив лише через 26 років. Через економічні блокади воєнного часу її виготовляли з жирів та олій замість дефіцитного натурального каучуку, що згодом і підштовхнуло індустрію до переходу на пластик.

                                          Тож як працює стирання?

  Принцип роботи олівця та гумки базується на силах притягання та тертя. Коли олівець рухається по паперу, мікроскопічні лусочки вуглецю відшаровуються від грифеля і залишаються на поверхні.
Графіт не просто застрягає між волокнами целюлози, він утримується на папері завдяки міжмолекулярній взаємодії.

Процес стирання — це хімічне суперництво за графітові частинки. Адгезія (зчеплення) між
мікрочастинками графіту та каучуком або пластиком є сильнішою, ніж між графітом і папером. Коли гумка рухається по поверхні, виникає тертя, яке порушує зв’язок графіту з папером, і вуглецеві частинки переходить на матеріал гумки.
Додатково діє ефект легкої абразивності. Тертя дещо зношує верхній шар паперу, звільняючи
затиснуті частинки. Саме тому існує велика кількість різновидів гумок: м’якші варіанти діють
делікатніше і менше пошкоджують структуру паперового полотна, тоді як тверді є точнішими та
довговічнішими, але агресивнішими до поверхні.
Простими словами. Гумка відриває частинки графіту від паперу й забирає їх на себе. Коли ми пишемо олівцем, на папері залишаються дуже дрібні частинки графіту, які слабко прилипають до волокон паперу. Коли ми тремо гумкою, тертя послаблює цей зв’язок, і графіт легше відривається. А до гумки ці частинки прилипають краще, ніж до паперу, тому переходять на її поверхню або змішуються з крихтами гумки.

                                     Сили Ван-дер-Ваальса на мікрорівні

В основі утримання та видалення графіту лежать слабкі міжмолекулярні зв’язки, відомі як сили
Ван-дер-Ваальса. Молекули мають нерівномірний розподіл електричного заряду на атомах, внаслідок чого позитивно заряджені ділянки однієї структури притягують негативно заряджені ділянки іншої.

Папір має молекули з локальними негативними зарядами, які взаємодіють із позитивними поверхнями графіту. Сам графіт на молекулярному рівні складається з безлічі двовимірних шарів вуглецю (графену), які накладені один на один і утримуються разом цими ж силами. Електронні хмари на сусідніх шарах графену перебувають у стані постійних випадкових коливань. Навіть попри те, що окремі шари є нейтральними й не мають постійного диполя (чітко виражених полюсів), випадкові флуктуації електронів створюють миттєві мікрозаряди, які зв’язують структуру докупи.

Оскільки зв’язок між графітом і папером є відносно слабким, механічного впливу гумки достатньо, щоб зруйнувати його і переорієнтувати частинки вуглецю на роботу з полімером чи каучуком.

               Термохромія та камуфляж: альтернативні методи виправлення

Робота з іншими матеріалами для письма вимагає інших фізико-хімічних механізмів. Маркери для білих дощок використовують схожий принцип, але потребують спеціальної гладкої поверхні, що запобігає увібранню чорнила, та масляного роздільного агента, який утримує пігмент у підвішеному стані. Звичайне проведення сухою гумкою легко руйнує цей слабкий зв’язок.
Зовсім інакше працюють ручки з термохромним чорнилом – «Пиши-стирай». Таке чорнило містить хімічний регулятор, який реагує на зміну температури. Під час тертя спеціальним наконечником поверхня нагрівається до температури понад 60 градусів за Цельсієм. Це призводить до тимчасового розриву зв’язку між компонентом, що формує колір, та проявником, через що напис стає прозорим.

Фізично пігмент залишається у структурі паперу. Якщо такий аркуш охолодити приблизно до мінус 20 градусів за Цельсієм, компоненти знову з’єднаються, і текст повернеться.
Звичайне чорнило не реагує на температуру і проникає глибоко всередину молекулярної сітки
паперових волокон разом із рідким розчинником. Коли рідина висихає, пігмент стає частиною
структури паперу, тому видалити його без суттєвого руйнування поверхні неможливо.
Для усунення таких помилок у середині XX століття з’явилися коректуючі рідини, стрічки та ручки, що маскували написане. Проте концепція зафарбовування помилок є значно давнішою. Дослідження ремесел Стародавнього Єгипту, проведені в Музеї Фітцвільяма в Кембриджі, виявили використання білої фарби для виправлення помилок на папірусах. Зокрема, у такий спосіб коригувалися контури ілюстрацій у Книзі мертвих.

Що святкуємо наприкінці травня

                                              22 травня – День біткоїн-піци

22 травня святкуємо День біткоїн-піци (Bitcoin Pizza Day) – це свято про смачний шматочок історії криптовалюти. День біткоїн-піци відзначається щорічно 22 травня, присвячений знаковому моменту в історії цифрових валют. Це день, коли в 2010 році Ласло Ханеч здійснив першу в історії реальну транзакцію з використанням біткоїна, купивши дві великі піци. Цей день відзначається ентузіастами криптовалют по всьому світу як данина поваги до перших днів існування біткоїна та його потенціалу як практичної валюти.

                                                    Історична покупка

22 травня 2010 року Ласло Ханеч, програміст, запропонував заплатити 10 000 біткоїнів за пару піц на форумі BitcoinTalk. Один з користувачів форуму прийняв пропозицію і купив дві піци для Ганеча, які коштували близько $25. На той час 10 000 біткоїнів оцінювалися приблизно в $41. А тепер замисліться, і уявіть скільки втратив через ту піцу той програміст. Максимальна ціна біткоїну становила $73 737 у березні 2024 року.
Ця транзакція є історично важливою, оскільки вона стала першою задокументованою покупкою
матеріального товару або послуги за допомогою біткоїнів, створивши прецедент для майбутніх
реальних транзакцій з використанням цифрової валюти.

                                              Значення Дня біткоїн-піци

День біткоїн-піци – це не просто святкування цієї дивної транзакції, але й символ життєздатності криптовалют як повсякденних платіжних засобів. Цей день нагадує про шлях біткоїна від маловідомого цифрового токену до потужного фінансового активу. Він підкреслює важливість застосування криптовалют у реальному світі та їхній трансформаційний потенціал.

                                           Святкування Дня біткоїн-піци

Щоб відзначити День біткоїн-піци, по всьому світу проходять різноманітні заходи та святкування. Ці святкування часто включають рекламні акції, конкурси та освітні заходи, які сприяють кращому розумінню і прийняттю біткоїна та інших цифрових валют.
З експерименту в сфері цифрових транзакцій біткойн перетворився на важливу частину фінансового світового простору. Історія Дня біткоїн-піци ілюструє, наскільки далеко біткоїн зайшов з точки зору визнання і цінності. Сьогодні біткойн використовується не лише для купівлі піци, а є частиною великої екосистеми, яка включає торгівлю, інвестиції і навіть оплату широкого спектру послуг і товарів по всьому світу.

День біткоїн-піци – це день, коли криптовалютна спільнота святкує прогрес цифрових валют, а також розглядає майбутні можливості. Згадуючи покупку тих двох піц, ми також спостерігаємо за еволюцією біткоїна в надійну платформу, яка продовжує впливати на світову фінансову систему.

           25 травня – День Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації

25 травня Україна відзначає День Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації
(Держспецзв’язку). Фахівці Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації
забезпечують надійний зв’язок для керівництва держави та захищають державні таємниці від ворожих зазіхань.

   Історія виникнення свята День Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації

Професійне свято було офіційно встановлене Указом Президента України 29 квітня 2021 року
№ 181/2021. 1 Це рішення стало визнанням вагомого внеску фахівців служби у справу забезпечення національної безпеки та захисту інформаційного простору держави. Сама ж Служба пройшла тривалий шлях трансформації: від підрозділів, що займалися урядовим зв’язком у минулому, до сучасної високотехнологічної структури, яка відповідає на виклики гібридних війн та масштабних кібератак.

Вибір дати пов’язаний із процесом реформування та посилення підрозділів зв’язку в структурі
безпекових органів України.
Фахівці служби щодня відбивають сотні, а іноді й тисячі кіберінцидентів, спрямованих на державні реєстри та системи критичної інфраструктури. Підрозділи служби здатні розгорнути захищений вузол зв’язку для керівництва держави навіть посеред чистого поля або в глибокому бункері за лічені хвилини.

Сьогодні Держспецзв’язку — це не просто технічний персонал, а основний елемент системи
стримування агресора. Значення цього свята полягає в усвідомленні того, що без надійного зв’язку неможливе ефективне управління військами, робота уряду чи функціонування банківської системи. У часи цифрової трансформації ці фахівці захищають приватність кожного громадянина, забезпечуючи стабільність державних цифрових сервісів. Це день вдячності людям, чия робота зазвичай залишається за лаштунками, але без якої неможлива безпечна життєдіяльність сучасної України та боротьба проти агресора.
День Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації — це свято інтелекту, технологій та відданості справі. Світ стрімко цифровізується, фахівці цієї служби залишаються надійним тилом, який оберігає державні секрети та забезпечує нерозривність комунікаційних ліній.

                                     27 травня – Міжнародний день маркетингу

Міжнародний день маркетингу (International Day of Marketing), що відзначається щорічно 27 травня, є святом, яке вшановує життєво важливу роль маркетингу у налагодженні зв’язків між бізнесом і споживачами та стимулюванні суспільних змін. У цей день також відзначається день народження Філіпа Котлера, якого часто називають “батьком сучасного маркетингу”, чиї інноваційні теорії глибоко сформували маркетинговий простір.

                                                  Витоки та значення

Європейська маркетингова конфедерація (European Marketing Confederation) заснувала Міжнародний день маркетингу, щоб визнати трансформаційну силу маркетингу в сучасну цифрову епоху. Фахівці з маркетингу не тільки сприяли зростанню нових організацій, але й відродили компанії, що існують століттями. Цей день підкреслює важливість аналізу в режимі реального часу, залучення споживачів та побудови довготривалих відносин у цифрову епоху.

                                                   Чому 27 травня?

Цю дату було обрано, щоб вона збігалася з днем народження Філіпа Котлера. Котлер народився 27 травня 1931 року в Чикаго, є автором понад 80 книг і значно вплинув на розвиток маркетингу в усьому світі. Його внесок призвів до значного прогресу в розробці та впровадженні маркетингових стратегій у всьому світі.

Міжнародний день маркетингу відзначається різноманітними заходами, серед яких церемонії нагородження та конференції.

                                 Вплив Котлера та залучення громадськості

Ініціатива Kotler Impact, заснована Філіпом Котлером, відіграє вирішальну роль у просуванні Міжнародного дня маркетингу. Ця організація співпрацює з різними маркетинговими організаціями з метою посилення впливу маркетингу на бізнес і суспільство. Вона заохочує маркетингову спільноту в усьому світі долучатися до участі, створюючи національні заходи та ділячись своїми ініціативами в соціальних мережах.

                                                           Як святкувати

Святкування Міжнародного дня маркетингу включає в себе різні заходи, які визнають зусилля професіоналів у сфері маркетингу:

   – Подякуйте фахівцю з маркетингу. Це може бути простий жест вдячності маркетологам, які відіграють вирішальну роль у вашому бізнесі або на робочому місці.
   – Професіоналам рекомендується будувати і зміцнювати відносини всередині маркетингової спільноти, щоб сприяти співпраці та обміну знаннями.
   – Відвідування або організація воркшопів і семінарів, присвячених останнім маркетинговим тенденціям і стратегіям, може стати чудовим способом відсвяткувати.

Міжнародний день маркетингу не лише відзначає досягнення та інновації фахівців з маркетингу по всьому світу, але й підкреслює постійну еволюцію цієї галузі в цифрову епоху. Це день для роздумів про динамічну природу маркетингу та його здатність стимулювати зміни і створювати значущі зв’язки у світі, що дедалі більше оцифровується.

Історія бренду

    Історія створення LEGO: від маленької майстерні до міжнародного бренду іграшок

Сьогодні LEGO — це забавка для дітей і дорослих, а також колекційна річ, оскільки окремі набори коштують декілька тисяч євро. Сьогодні, здається, усі на планеті знають про цей бренд.
За створенням глобальної компанії, яка сьогодні співпрацює з Голлівудом, стоїть тесля з Данії — Оле Кірк Крістіансен.                            

                            Крістіансен — людина, що створила конструктор

                                            Молодий Оле Кірк Крістіансен

Оле Кірк Крістіансен народився 7 квітня 1891 року в Омвраа Марк, Данія. Він був 10 дитиною з 13 у  cім'і  сільськогосподарських робітників. Хоч родина була бідною, хлопчик зміг отримати базову середню освіту.
З шести років він працював як батрак (найманий працівник на сільському господарстві), тоді ж і захопився струганням деревини. Після закінчення школи Крістіансен вчився у свого брата теслярству, згодом пішов у військо, навчався в Гаслевській технічній школі, виїхав спочатку до Німеччини, а потім до Норвегії, щоб працювати теслею.
У 1916 році, з поверненням у Данію, Крістіансен вирішив розпочати свою справу. Він придбав столярну майстерню у Біллунді та займався відновленням будівель й створенням промислових товарів. Того ж року Оле одружився, згодом у його сім’ї народилося четверо синів.
Справи йшли добре, допоки у 1924 році майстерню Крістіансена не знищила пожежа. Її спричинили його сини Карл Георг і Годтфред, підпаливши випадково дерев’яну стружку в майстерні. Полум’я знищило не тільки майстерню, а й дім родини.
Проте Оле мав заощадження й вирішив побудувати ще більшу майстерню та новий будинок. Будівництво завершилося у 1924 році, згодом підприємець найняв нову робочу силу для свого бізнесу, щоб розпочати все спочатку.

                                    Значення LEGO та створення логотипу

На початку 1930-х років почалася Велика депресія і деревообробна майстерня Оле сильно постраждала. Попит на будівництво будинків і виготовлення меблів на замовлення зупинився. Йому довелося звільнити всіх своїх працівників, а в 1932 році померла його дружина, залишивши його наодинці з чотирма синами.
Оле зосередився на більш практичних предметах меблів, виготовляючи драбини, прасувальні дошки та табурети для доїння корів, але й тут продажі йшли погано. Він також почав виготовляти різноманітні дерев’яні іграшки, спочатку обмінюючи їх на їжу.
Попри скрутне становище Оле наполягав на створенні дитячих іграшок. У 1932 році він заснував безіменну компанію, яка згодом стане всесвітньо відомою.                                                               

LEGO — це скорочена форма данського слова Leg godt, що означає «грати добре». Назва зʼявилася у 1934 році, вона відображає головну філософію компанії, яка зосереджена на розвивальних іграшках для дітей.

Перші іграшки у майстерні Крістіансена робили з деревини берези. Перед обробкою її сушили два роки, а потім три тижні сушили в печі. Згодом компоненти іграшок збирали, герметизували, шліфували, ґрунтували та покривали трьома шарами лаку.
                 
До 1935 року асортимент іграшок бренду складали різні тварини. До прикладу, дерев’яна качка, яку можна було тягати за собою.
Перший логотип LEGO був створений у 1934 році і пройшов через кілька значущих змін, перш ніж отримати сучасний вигляд.
                              
Кожен етап редизайну логотипу відображав стратегічні зміни в компанії та її спроби відповідати зростаючим очікуванням споживачів.

                                            
                              

                                Варіанти логотипів бренду від 1946 до 1998 років.

                            Перехід до пластику та патент «цеглинки LEGO»

Під час Другої світової війни та окупації Данії Німеччиною, Оле підтримував бізнес як міг. Проте у 1942 році, через несправну електромережу, його майстерню знов знищила пожежа. Відчуваючи відповідальність за найманих працівників, Крістіансен знову відбудував майстерню. Проте тепер вирішив працювати з новим дешевшим матеріалом — пластиком.
Оле не був першим, хто вигадав робити цеглинки з пластику. Його надихнув Гаррі Фішер Пейдж, який розробив модель зʼєднуваного блоку Kiddicraft із пластику. Створивши свою версію блоку Automatic Binding Brick, він викупив залишкові права на конструкцію цегли Kiddicraft.

А в 1958 році компанія запатентувала власну конструкцію «цеглинки LEGO»

                                              Поширення LEGO у світі

Після смерті Оле у 1958 році, віцепрезидентом LEGO Group став його син Годтфред. Він додав до цеглинок нову ідею — можливість поєднувати їх між собою, незалежно від розміру чи виду.
На той час компанія розширилася до 140 співробітників і перейшла на виробництво пластикових іграшок після того, як у 1960 році велика пожежа знищила їхній склад дерев’яних іграшок.      

В 1960-х роках компанія здійснила свої перші кроки за межами Європи, входячи на американський ринок. Цей стратегічний хід вимагав не тільки адаптації до нових культурних контекстів, але й введення продуктів, які відповідали б різним вимогам та очікуванням місцевих споживачів. Популярність LEGO в США та інших країнах постійно зростала, завдяки адаптованості іграшок.
На той час вони вже випускалися з інструкціями, які допомагали збирати різні фігурки.
                                Відкриття LEGOLAND та вплив на бренд

 Перший парк LEGOLAND відкрили у 1968 році, у місті заснування бренду — Біллунді, Данія. Це була відповідь на зростаючий інтерес відвідувачів до місця народження конструктора.
LEGOLAND став не просто місце для розваг, а втіленням філософії LEGO, надаючи дітям і дорослим можливість досліджувати та створювати свій власний світ. З часом було відкрито декілька нових парків у різних країнах, кожен з яких привертає мільйони відвідувачів щороку, стаючи важливою частиною маркетингової стратегії бренду.
 

Компанія не припиняли розвиток і постійно переймали тенденції сучасного світу. Це забезпечило бренду не тільки збереження, але й посилення його позицій на світовому ринку.
Окремо від складніших моделей розвився бренд LEGO Duplo, призначений для молодших дітей. У ньому моделі кубиків розроблялися таким чином, щоб бути безпечними для дітей молодшого віку.
Поступово компанія розширила свій вплив за межі іграшкової індустрії, увійшовши в світ кіно та телебачення.
                                  Освітні та соціальні ініціативи LEGO

У компанії є декілька соціально-освітніх ініціатив, які сприяють розвитку дітей та інклюзивності.
Освітньою ініціативою є програма LEGO Education, започаткована у 1980 році, у ній можна знайти ресурси для вчителів та учнів: навчальні плани, розвивальні набори конструкторів та програмне забезпечення. LEGO Education спрямована на розвиток навичок STEAM (Science, Technology, Engineering, Mathematics) у дітей.                                  
Компанія розробляє спеціальні набори з фігурками різних культурних та соціальних середовищ, що сприяє інклюзивності.
Також заснований фонд LEGO Foundation. Він фінансує дослідження та проєкти, які вивчають вплив гри на навчання дітей та їх розвиток. Одним з прикладів є програма «Build the Change», яка дозволяє дітям використовувати конструктори для моделювання рішень на глобальні виклики, такі як зміна клімату.

Для того, щоб ділитися своїми ідеями, компанія створила LEGO Ideas. Платформа дозволяє запропонувати ідеї для виготовлення нових наборів. Якщо за ідею проголосує багато людей — компанія може випустити такий набір.
Щодо України, компанія чітко висловила свою солідарність з українцями та підтримала українських дітей донатом 16,5 мільйона доларів та повторним донатом 13,6 мільйона доларів. Гроші спрямували на благодійні фонди, для відбудови інфраструктури шкіл та навчальних закладів.

                                           Годфред Кірк Крістіансен, 1979.

LEGO — це символ творчості та світовий феномен. А історія компанії доводить те, що мрії та наполеглива праця можуть змінити світ, якщо вірити у свої сили та рухатися до мети.

Презентація однієї книги

Лазебник В. І. Європейський слід у становленні української промисловості. Кінець ХІХ – початок ХХІ столітті / Валентина Лазебник. – Київ : Мазур А. В., 2021. – 271 с. : іл. , фот. кольор. – Бібліогр.: с. 264-269.
    Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України.

Цю книгу можна сміливо віднести до серії «Україна. Повернення своєї історії, яка відкриває приховану за радянських часів сторінку - діяльність європейських промислових інвестицій та підприємництва в Україні наприкінці XIX - на початку ХХ ст. Це конкретно-історичне та статистичне дослідження акцентує увагу на європейському періоді в історії українського регіону та дає відповідь на питання «Чи є в історії Європи місце Україні?». Сама історія через унікальні історичні джерела вiдповiла на це питання. Завдяки европейським інвестиціям відбувся дивовижний індустріальний зліт в українському регіоні, який є відомим до  сьогодні - Криворiзько-Придніпровсько-Донецький.

Південно-східний регіон із традиційною сільськогосподарською економікою став урбанізованим краєм з сучасними залізницями, портами, банками та заводами.
Буремні часи, які розпочались на українських землях з самого початку двадцятого сторіччя, мають багато паралелей  з трагічними подіями, що тривають сьогодні. Соціальна та національна революції 1917 – 1921 рр., на жаль, закінчилася окупацією молодої Української Народної Республіки більшовицькою росією.

Перші промисловці, які створювали індустріальну культуру та дух південно-східного регіону України, генерували ідеї та формували капіталістичний устрій нашої держави, зазналиутисків з боку радянського режиму. Власники втратили контроль над своїм бізнесом, радянська влада націоналізувала, у тому числі, європейські активи на українських теренах.
Із відновленням Незалежності України у 1991 році розвиток індустріального потенціалу південного сходу мав би набрати нових обертів. Однак російська федерація не залишила свої імперські амбіції.

У підсумку у 2014 році це призвело до збройної агресії та тимчасової окупації територій нашої держави, які формували значну частку найіонального добробуту.
Трансформація цього регіону в умовах війни – процес довгий і непростий. Але ми маємо міцне підґрунтя: кваліфіковані та працовиті люди, природні ресурси, родючі землі та головне – бажання змінювати життя.

Дане видання задумано з метою популяризації в Україні ідеї збереження індустріальної спадщини: створення на базі промислових підприємств, що підлягають закриттю, мережі технічних музеїв з перспективою їх включення до Європейського маршруту індустріальної спадщини.

Історія бренду

 Як показала практика, більшість світових автомобільних підприємств нашого часу на початку свого існування, займалися далеко не автопромисловістю. Компанія «Bayerisch Motoren Werke AG» (BMW) виключенням теж не стала.

Основоположним початком історії стало створення, в 1913 році, двох невеликих авіамоторних підприємств, творцями яких були Карл Рапп і Густав Отто. А сталося це в Мюнхені. Але ось, з початком Першої світової війни, попит на авіаційні двигуни помітно зріс. Тоді обидва німця прийняли рішення об’єднатися в одне підприємство. Таким чином 20 липня 1917 року була зареєстрована торгова марка «Bayerisch Motoren Werke AG». Відповідно цей день є датою заснування бренду, а Рапп і Отто її засновниками.

 Наступним кроком на шляху до продуктивного виробництва стало створення логотипу. Тут вже існує дві версії. Згідно з першою, коло з чотирма секторами сріблястого і синього кольорів означає пропелер. Мабуть данина минулому. А ось друга версія стверджує, що в емблемі відображений національний біло-синій прапор Баварії. Тут вже, звичайно, кому який варіант більше до душі.

З першого погляду BMW лого здається майже лякаюче простим. Коло, чотири колірні сектори, чорна рамка, три літери. Коли дизайнери почали розробляти першу БМВ емблему, вони не мали на меті створити шедевр авангарду. Час був інший. Все мало бути практичним, зрозумілим та доречним на технічних кресленнях, деталях, капотах.

Що вклали в основу лого BMW у ті роки:

  —  прагнення відобразити технічну точність через симетрію кола;
  —   зв'язок з авіацією і рухом через образ пропелера, що обертається;
  —   повага до рідного баварського коріння через кольори.

Але саме ця стриманість, підкріплена точними пропорціями, дала емблемі шанс залишитись актуальною навіть через сто років.

І як ми зазначали раніше, значок машини BMW майже не змінювався. На відміну від брендів, котрі переосмислюють себе кожні 5–10 років, BMW робила це вкрай обережно. Навіть новий знак БМВ, представлений у 2020 році, зберіг структуру до міліметра.

Досліджуючи всю історію існування «Bayerisch Motoren Werke AG» від початку і до наших днів, чітко проглядаються спади виробництва, за якими одразу йшов явний успіх. Так, наприклад, після Першої світової війни німецькому виробництву, згідно Версальського договору, було категорично заборонено займатися випуском авіадвигунів. У цей період і почалися перші проблеми компанії – з’явилося питання чим займатися далі. Але німці народ винахідливий. Завод перепрофілювали і зайнялися виробництвом мотоциклетних двигунів, а надалі і самими мотоциклами. Таким чином, в 20-х роках спостерігався значний підйом компанії, а випущені ними мотоцикли прославилися своїми швидкісними перевагами.

Відомий факт, що після поновлення виробництва авіадвигунів, на одному з літаків з двигуном компанії «Bayerisch Motoren Werke AG», був встановлений світовий рекорд – досягнення висоти в 9760 метрів.

Крім того, «BMW» співпрацювало з СРСР по секретному договору, згідно якого другі отримували новенькі авіадвигуни. Саме завдяки авіаційним запчастинам «BMW» було здійснено більшість перельотів в 30-х роках ХХ століття.

1923 став ще одним вдалим етапом в історії «BMW». Був випущений перший мотоцикл R32. Але головне не це. Знаменною подією стала перемога цього агрегату в міжнародних мотогонках, завоювання довіри та визнання.

Свій перший автомобіль компанія випустила тільки аж в 1932 році – модель називалася «BMW 3/15 PS». Головною перевагою автомобіля була чотирьохступенева коробка передач, маючи яку, модель випереджала своїх конкурентів на два роки вперед.

У 1936 році була випущена легендарна спортивна модель «BMW 328». З цього моменту, «BMW» починає активно конкурувати з «Mercedes-Benz». Адже мерседес випускався під гаслом «Автомобіль для пасажира», «BMW» ж вирішило акцентувати увагу на зручність водія.

Значний спадок у виробництві, компанія зазнала в часи Другої світової війни, коли промисловість всієї Німеччини була близька до банкрутства. Втративши все, що було створено за чверть століття, довелося важко відновлювати практично з нуля. Однак не встигнувши порадіти новим починанням, компанія знову опинилася у фінансовій кризі.

Порятунком компанії послужили рішучі дії керівництва. Спільними зусиллями була зібрана необхідна сума коштів для випуску нової моделі автомобіля середнього класу. Головною споживчою аудиторією повинен був стати «середньостатичний європеєць». Саме на Франкфуртському автошоу було вирішено представити експериментальну модель – «BMW 1500». Автомобіль мав успіх, а компанія була врятована, адже за пару тижнів було більше 20 тисяч замовлень.

                                             У чому полягає секрет успіху BMW?

Вони створюють автомобілі, що змінюють хід подій і надихають на звершення. Як це вдається команді Bayerische Motoren Werke AG, розповідає дизайнер корпорації Адріан ван Хойдонк:

    Розкіш - це щось само собою зрозуміле. Ми ніколи не будемо нав'язувати нашим клієнтам своє розуміння вишуканості, амбітності та переваги. Ми враховуємо, що в кожному куточку світу власне сприйняття розкішного.

    • Швидкість. БМВ прагне бути швидшим за конкурентів: 9 з 10 інновацій, що тут впроваджуються, незмінно пов'язані з найсучаснішими електронними розробками.

    •У дизайні немає другорядних деталей. Наше прагнення до вишуканості та досконалості абсолютно. І ніяк не відбивається на мобільності автомобілів: в них все повинно залишатися ідеальним за всіма параметрами.

   • Крос-функціональні підрозділи. У Баварській компанії різної спрямованості фахівці не працюють в різних відділах — у нас практикуються міжфункціональні підрозділи. Це дозволяє вирішувати виниклу проблему тут і зараз, не чекаючи схвалення всіх керівників.

   • Бажання клієнта є першорядним. Наші покупці бажають оточити себе незмінно якісними речами-і ми втілюємо їх бажання в життя. Ми робимо свої автомобілі саме такими, щоб ви відчували себе в них як вдома!

  •  Ми любимо і вміємо ризикувати. У 2001 році ми вклали 25 млн доларів в ролики, де було всього два головних героя – автомобіль і водій. Ці відео не були ні освітніми, ні рекламними. Але ми вирішили ризикнути – і вони стали вірусними в мережі, що яскраво відбилося на нашому позитивному іміджі.

   • Сильні емоції. Це перше, що повинен викликати дизайн: якщо кожен елемент авто наповнений естетикою і красою, то весь образ укупі буде сприйматися яскраво. Але краса ніколи не повинна бути на шкоду надійності і високій якості.

   • Ідеї керують балом. Кожен з нашої команди може висловити свіжі ідеї, яку б посаду він не займав. У нас немає формальностей і нескінченних нарад — інноваційні пропозиції ми відразу беремо в роботу.

    •Тенденція до мінімалізму. Розкіш не повинна кидатися в очі — вона цінна і приваблива, лише будучі ледь помітною. Ми за емоційний сучасний дизайн: достатньо лише пару легких ліній, щоб акцентувати увагу на потужності, динаміці або вишуканості авто.

   • Ми знаємо, хто ви. У БМВ пишаються тим, що розуміють свою аудиторію — саме тому всі наші PR-ролики потрапляють чітко в ціль: як іронічні, несподівані, так гостросюжетні і нестандартні.

BMW будує «екосистему розкоші»: величезний штат з 700 співробітників щодня зайнятий пошуком нових ідей для її створення в різноманітних формах від седанів до спорткарів. Баварські автомобілі-зразок для наслідування, що і пояснює їх популярність і навіть культ у всьому світі.

                                  

                                  15 цікавих фактів про BMW, які повинен знати кожен

Незважаючи на те, що «Біммери» — одні з найпопулярніших автомобілів в світі, однак  є кілька фактів,  про які не знають навіть віддані фанати:

   • Назва «баварські моторні заводи» з'явилося недарма, адже спочатку вони виробляли двигуни.

   • Першим позашляховиком баварського виробника був не легендарний Х5, а середньорозмірний КЮБЕЛЬВАГЕН BMW 325, який розробили в середині 1930-х на замовлення вермахту.

   • У 1945-1947 BMW поставила на ринок 30 000 сковорідок і каструль, що забезпечило 25% доходу компанії в непрості післявоєнні роки.

   • Найрідкісніший автомобіль німецького виробника — легке дводверне купе з 600-кубовим мотоциклетним двигуном BMW 331. "Малятко" так і не випустили на ринок, побоявшись, що її відверто бюджетна ціна зашкодить іміджу фірми.

   • Дизайн решіток радіаторів БМВ автолюбителі світу жартома називають «ніздрями». Однак на батьківщині в Німеччині у елемента інша назва-Nieren, нирки.

   • А ось перші «ніздрі» на баварських авто з'явилися в 1933 році на моделі BMW 303.

   • Перший мотоцикл німецького виробника BMW R32 настільки полюбився публіці, що не раз визнавався кращим на міжнародних виставках.

   • Якщо подивитися на штаб-офіс автоконцерну BMW-Vierzylinder з висоти пташиного польоту, то ви побачите, як обриси чотирьох його веж складаються в образ чотирициліндрового двигуна.

   • БМВ третьої серії — абсолютні рекордсмени з продажу: з 1975 реалізовано близько 15 млн моделей.

   • Свій перший електрокар баварці представили ще в 1972 — ним став BMW 1602 тягою в 12 кВатт. Однак він так і не став популярним через відсутність потужних акумуляторів в ті часи — з наявними батареями машина могла проїхати не довше 20 хвилин.

  

• На мотоцикли тут встановлювали движки з двома циліндрами, до того ж не по напрямку руху, як у конкурентів, а поперек йому, щоб забезпечити більше охолодження зустрічними повітряними потоками.

   • BMW-улюблені машини Джеймса Бонда. Великий шпигун керує у фільмах моделями Z3, Z8, V12. Також німецькі машини встигли засвітитися в таких кінострічках, як «Викрасти за 60 секунд», «Перевізник» та ін.

   • Один з напрямків діяльності компанії — розробка інтер'єрів салонів літаків першого класу для авіаперевізника Singapore Airlines.

   • BMW M5 в режимі безперервного дріфту (керованого заносу) зміг проїхати 374,2 км поспіль, що увійшло в Книгу рекордів Гіннесса.

   • Тут для назв конкретних моделей використовуються не букви, а цифри. У кожної моделі трисимвольний номер, доповнений 1-2 літерами. На серію вказує традиційно перша цифра-чим вона більша, чим вище клас транспортного засобу. Решта цифри-це максимальний обсяг паливного бака, помножений на десять (х10).

На закінчення можна додати лише одне. Тільки щиро люблячи свою справу, можна отримати успіх і визнання народом. Яскравим прикладом є історія компанії «BMW», яка триває і наразі. А німці вкотре підтвердили світову думку з приводу якісного виробництва в сфері автомобільної промисловості.

Видатні люди з обмеженими можливостями - Кім Пік (Kim Peek)— (1951-2009)

        

   Кім Пік (Kim Peek)— (1951-2009) відомий американський савант, що став прототипом головного героя оскароносного фільму 1988 року "Людина дощу".

(Савант (синдром саванта) (від фр. savant — «вчений») — це рідкісний стан, при якому людина з порушеннями розвитку (часто аутизмом) або черепно-мозковими травмами має «острівці геніальності» — надзвичайні здібності в одній або кількох вузьких галузях. Вони можуть володіти феноменальною пам'яттю, арифметичними обчисленнями, музичним талантом чи художніми здібностями.

Відомий як «мегасавант», Пік мав виняткову пам'ять, знав напам'ять 9 тис. книжок та масу інших фактів. Але також відчував соціальні труднощі, які, ймовірно, були наслідком вади розвитку, пов'язаної з вродженими аномаліями мозку. Хоча раніше у Піка був діагностований аутизм, тепер вважається, що він мав синдром FG. Премія Піка від Кіноцентру Юти вшановує його спадщину.            

                                                            Раннє життя

Лоренс Кім Пік народився в Солт-Лейк-Сіті, штаті Юта, з макроцефалією, пошкодженням мозочка та агенезією мозолистого тіла, станом, при якому пучок нервів, що з'єднує дві півкулі мозку відсутній; у випадку Піка також були відсутні вторинні з'єднувачі, такі як передня спайка. Є припущення, що його нейрони створили незвичні зв'язки через відсутність мозолистого тіла, що призвело до збільшення пам'яті. За словами батька Піка, Френа (Френсіса) Піка, Кім міг запам'ятовувати речі у віці 16–20 місяців. Пік читав книжки, запам'ятовував їх, а потім клав їх догори дном на полицю, щоб показати, що він закінчив їх читати, і цієї практики він дотримувався все своє життя. Він міг швидко прочитати книгу приблизно за годину та запам'ятати майже все, що прочитав, запам'ятовуючи величезну кількість інформації з предметів, починаючи від історії та літератури, географії та чисел до спорту, музики та дат. Пік читав, скануючи ліву сторінку лівим оком, а праву сторінку читаючи правим оком. Згідно зі статтею в газеті «Таймс», він міг точно згадати зміст щонайменше 12 000 книг. Пік жив у Мюрреї, штат Юта, і проводив значну частину свого часу, читаючи в бібліотеці Солт-Лейк-Сіті та демонструючи свої здібності в школах, за підтримки свого батька.

Пік не ходив до чотирьох років. Він не міг застібнути сорочку та мав труднощі з іншими звичайними руховими навичками, ймовірно, через пошкоджений мозочок, який зазвичай координує рухову діяльність. Під час психологічного тестування Пік показав високі здібності в підтестах продуктивності та обмежені здібності у вербальних підтестах, що призвело до того, що його загальний IQ 87 не можна було вважати дійсним показником його когнітивних здібностей.

В 1984р. Кім випадково зустрівся з письменником Баррі Морроу, який був дуже вражений здібностями Піка, і він написав сценарій відомого фільму. Успіх «Людини дощу» перевернули життя Кіма Піка, який вів усамітнений спосіб життя, поспішав сховатись в своїй кімнаті, коли в будинок приходили люди. Але спілкування зі знімальною групою та популярність надали йому впевненість у собі та надихнули розповісти людям про свої таланти.

Кім пройшов тестування на IQ. Експерти прийшли до висновку, що результати не дають дійсної картини його інтелектуальних здібностей, адже в деяких частинах тесту спостерігався дуже високий рівень інтелекту, а в інших – розумова недостатність.

За останні роки свого життя він розповів свою історію більше 2,6 млн. людям та подарував надію багатьом інвалідам.

 Пік помер від серцевого нападу у своєму будинку 19 грудня 2009 року у віці 58 років.

Баррі Морроу передав свою власну статуетку «Оскар» на постійну позику в Солт-Лейк-Сіті на згадку про Кіма Піка і виділив гроші на премію «Пік», яка «віддає данину поваги митцям, виробникам засобів масової інформації та фільмам, які позитивно впливають на сприйняття нашого суспільства про людей з обмеженими можливостями» і видається Кіноцентром Юти.