Інформує календар

                                     19 лютого затверджений Державний герб України

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).
За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.
Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

                                      20 лютого  –День Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності.
Саме в ці дні під час Революції Гідності протистояння сягнуло свого піку. Цього дня 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Свої життя віддали 48 учасників протесту. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Загалом у списках Героїв Небесної Сотні 107 осіб.
Відомо, що 104-м Героям Небесної Сотні посмертно надали звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція та Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

                                       21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.
Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

                                      24 лютого – російське вторгнення в Україну.   

Майже рік триває жорстока війна, у нас вкрали не рік , а мабуть десятиліття нашого життя, ми змінилися і внутрішньо і зовні, страх за рідних, за дітей вимотує, не дає спати вночі, якісь побутові зручності з нашого минулого життя стали неважливі. Ми усвідомили, якими є справжні цінності для людини – життя у всій його простаті і красі: просто тиша, спів пташок, ясне, голубе небо, запах квітки, щасливий сміх твоєї дитини. Ми хочемо, як і раніше,  без остраху дивитись у небо, не боятися літаків, спати у своєму ліжку, мирно прогулюватись стежками парків. Але... Ми.  українці, знаємо ціну миру: тисячі наших мужніх, найкращих чоловіків віддали своє життя за нашу свободу, за право вільно жити у своїй країні; тисячі нездійснених мрій, ненароджених дітей, осиротілих матерів; тисячі молодих вдів; мільйони біженців,  зруйнованих домівок. Хіба це можна забути, пробачити... Ніколи.   Незламна сила духу наших славних пращурів , яку успадковали наші захисники, обов'язково приведе нас до перемоги, ми ніколи не здамося, але ця жорстока війна забирае найкращих , цвіт нації, молодих і талановитих.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. За вісім років терору Донбасу та окупації Криму людоїдський апетит країни агресора зріс.

Армія РФ завдає підступні удари по цивільним об'єктам, медзакладам та школам, знищує вщент українські міста, обстрілює «зелені» евакуаційні коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців.

Розраховуючи на швидку перемогу «взатридні», війська загарбників наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою землю, волю та незалежність попри те, що звичне життя руйнується на очах.

Сьогодні українці об'єднані як ніколи — голими руками зупиняють танки та БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. Війна стерла усі хиткі насадженні конструкції, що вносили роз'єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному громадянині України.

Наші книжкові виставки

 

Продовжуючи цикл книжкових виставок "Відомі імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Олег Антонов – творець крилатих велетнів", яка розповідає про видатного авіаконструктора Олега Антонова та діяльність КБ літакобудування в Києві (нині АНТК ім. О. Антонова).

 

 Ім'я Олега Антонова увійшло в історію світової цивілізації. Він народився 7 листопада 1906 року в селі Троїцькому Подольського повіту Московської губернії в сім'ї інженера-будівельника Костянтина Антонова і його дружини Анни Юхимівни. У 1912 році сім'я переїхала до Саратова, де минули дитячі роки Олега Костянтиновича. Тема авіації в ті роки була надзвичайно популярною в середовищі технічної інтелігенції. Як і більшість підлітків, Олег Антонов мріяв стати пілотом.
  Захоплення авіацією розпочалось у Олега Антонова з моделювання планерів. Перший його планер "Голуб", зроблений із фанери й водопровідних труб, у 1924 році було відзначено грамотою за оригінальну та гарну конструкцію. Це зміцнило бажання юнака будувати нові літальні апарати. Після закінчення в 1930 році Ленінградського політехнічного інституту Олег Антонов отримав призначення до Москви для організації бюро планерного виробництва І вже в 1933 році він став головним конструктором планерного заводу, будівництво якого розпочалося під Москвою. Провідному фахівцеві було тільки 27 років. За роки роботи на цьому підприємстві Олег Антонов та його колектив створили близько 30 типів безмоторних літальних апаратів. У 1938 році планерний завод закрили. Олег Антонов перейшов працювати до КБ О. С. Яковлева. Одним із перших завдань, яке він отримав, було проєктування санітарного літака з коротким зльотом, який не був запущений у виробництво через початок війни.
  У роки Другої світової війни Олег Антонов керував колективом, який проєктував і будував вантажні, транспортні, десантні планери. У 1942 році випробування пройшов планер для перенесення легкого танка Т-60. А в 1943 році перший заступник головного конструктора Олександра Яковлева Олег Антонов брав безпосередню участь у доведенні до готовності всіх типів винищувачів, які розроблялися в КБ (від Як-3 до Як-9). Восени 1945 року розпочався новий етап у житті Олега Костянтиновича: він очолив філію КБ О. С. Яковлева при авіаційному заводі в Новосибірську.
  У 1952 році конструкторське бюро Олега Антонова переводять із Новосибірська до Києва. "Ось тут я хотів би залишитися до кінця своїх днів", – за переказами, промовив Олег Антонов, уперше відвідавши Київ. Переїзд до Києва був важливий і особисто для Олега Костянтиновича: у студентські роки в Ленінграді він захворів на туберкульоз, через що мав періодичні погіршення здоров'я. Теплий український клімат для Олега Костянтиновича був дуже корисним.
  В Україні для Олега Антонова починається новий етап в історії його життя і професійної діяльності, відзначений чудовим спеціалізованим транспортним літаком Ан-8. Він був обладнаний двома газотурбінними двигунами та здатний перевозити до 11 тонн великогабаритних вантажів. Його схема – об'ємистий фюзеляж, високо розміщене крило, шасі у прифюзеляжних обтікачах, великий вантажний люк – стала класичною для наступних транспортних літаків. За кордоном подібна модель з'явилася лише через десять років. За створення Ан-2 конструктору Олегу Антонову та його колегам у 1952 році було присуджено звання лауреатів Державної премії. Цього ж року складальний цех залишили пасажирський Ан-10 і транспортний Ан-12. На Всесвітній виставці у Брюсселі в 1958 році його було удостоєно диплома і Великої Золотої медалі. Ан-12, що став одним із основних транспортних літаків Аерофлоту, мав більш як 20 модифікацій, експортувався в 14 країн світу. В 1960-ті роки перед конструкторами було поставлено завдання: створити літак надійний і безпечний, з вищою, ніж у Іл-14, швидкістю і вантажопідйомністю, оснащений сучасним аеронавігаційним обладнанням, пристосований для польотів з ґрунтових аеродромів місцевих повітряних ліній. Усім цим вимогам відповідав Ан-24. При створенні цього літака колектив Олега Антонова широко застосував нові технологічні рішення, що дало змогу знизити витрати на виробництво, збільшити транспортну ефективність, значно підвищити льотний ресурс. Цей літак установив рекорд з експорту – у 26 країн світу.

 

 У 1960–1970-ті роки в конструкторському бюро Олега Антонова було створено безліч нових і модифікованих літаків: пасажирських, аерофотозйомочних, літаків короткого злітання й посадки та інших. Особливо багато випускалося транспортних машин (це основна спеціалізація антоновського КБ). Побудовано було цілий парк вантажних "Анів": Ан-8, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-72, Ан-124. Етапним став перший реактивний літак Олега Антонова – Ан-72, який піднявся у повітря в 1977 році.
  Унікальними для всієї авіації стали знамениті антоновські гіганти – Ан-22, ("Антей"), випущений 1965 року, та Ан-124 ("Руслан") – остання модель Олега Антонова. Створення "Антея" зумовило появу за рубежем цілої генерації широкофюзеляжних літаків. Такий літак міг узяти 60 тонн високогабаритних вантажів, пролетіти з ними близько 5000 км і стати на ґрунтовий аеродром.
  Створення "Руслана" – новий крок у розвитку літакобудування та авіаційної науки. Це літак, який підіймає 150 тонн вантажів і доставляє їх на відстань 4500 км зі швидкістю 800–850 км/год.
  Талант Олега Антонова знайшов прояв не тільки у створенні планерів та літаків. Величезний інтерес становлять здобутки в живописі, книжки, статті. У роботі конструктора Олег Костянтинович надавав великого значення художній освіті. Живопис був для Антонова джерелом натхнення. Почуття краси не зраджувало його як письменника. Олег Костянтинович блискуче володів словом. За життя славнозвісного конструктора було опубліковано три його книги, 150 наукових праць і виступів у пресі з питань авіації, економіки, мистецтва, охорони природи, виховання молоді, фізкультури і спорту, інших проблем.
  Всесвітньовідомий авіаконструктор Олег Антонов пішов із життя у віці 78 років. Він помер від інсульту 4 квітня 1984 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі – як і бажав, навіки залишився в Україні.
  Заслуги Олега Антонова були високо оцінені. Йому присвоєно звання доктора технічних наук, Героя Соціалістичної праці. Олег Костянтинович був дійсним членом АН України та АН СРСР, йому присуджені високі нагороди. Ім'я Олега Антонова присвоєно Авіаційному Науково-дослідному комплексу, Центральному аероклубу України, а також створеній за рішенням Уряду України Державній літакобудівній кооперації. Нові літаки, що створюються в заснованому Олегом Антоновим науково- технічному комплексі, сьогодні несуть на борту ім'я "Антонов". АН України заснувала премію О. К. Антонова, яку присуджують ученим та інженерам за високі досягнення в галузі літакобудування. Іменем Олега Антонова названо одну з вулиць Києва. На території АНТК встановлено пам'ятник видатному конструктору крилатих велетнів.
  У 1999 році Рада директорів Міжнародного аерокосмічного музею США, що в місті Сан-Дієго, увічнила пам'ять Олега Антонова в Залі Слави. Енциклопедія історії України також увічнила його ім'я на сторінках першого тому.
  Життєве кредо Олега Антонова: "Є на світі три прекрасні сестри: Віра у свої сили, Надія на перемогу та Любов до життя. З ними я не хотів би розлучатися доти, доки не перестане існувати моє неспокійне "Я".
  Ми пишаємося нашим видатним діячем науки України та віддаємо величезну шану його таланту і високим громадянським якостям.
  Продовжуючи застосовувати теоретичні та практичні наукові досягнення Олега Антонова, колектив КБ ім. Антонова створив новий літак-велетень "Мрія". У грудні 34 роки тому відбувся перший політ дослідного зразка літака Ан-225 "Мрія". НАТО дало йому кодове ім'я "Козак". Це був найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак. У 2004 році його внесли до Книги рекордів Гіннеса за 240 рекордів. А знищили – російські війська 27 лютого в ангарі аеропорту Гостомель під Києвом. Головним конструктором "Мрії" був Віктор Толмачов, який і брав участь у розробці більшості літаків серії "Ан" разом з генеральним конструктором Петром Балабуєвим.
  У листопаді 2022 року генеральний директор ДП "Антонов" Євген Гаврилов заявив про початок будівництва другого літака Ан-225 "Мрія". Україна обов'язково переможе ворога, і новозбудований літак Ан-225 "Мрія" підніметься у повітряний простір. І знову цим літаком милуватиметься весь світ.

   Список літератури:

  1. Антонов О. К. Десять разів спочатку: оповідання / О. К. Антонов. – Київ : Веселка, 1973. – 119 с.
  2. Антонов О. К. Десять раз сначала: рассказы / О. К. Антонов. – Киев : Веселка, 1981. – 165 с.

 

День енергетика

 

Продовжуємо розкривати свої фонди. У відділі документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка до Дня енергетика, який відзначається 22 грудня, підготовлено книжкову виставку "Енергозбереження – новації, менеджмент".
  Сьогодні у світовій економіці проводиться переоцінка енергетичної політики у зв'язку з розумінням реальної перспективи вичерпності запасів органічного палива, що безпосередньо визначатиме вартісні зміни витрат на видобуток, а також енергетичну безпеку країн. Почалася переоцінка забезпечення країн власними доступними ресурсами для сфери споживання. До цих ресурсів належать нетрадиційні (відновлювані) джерела енергії (НДЕ). Це сонячна радіація, енергія вітру, малих річок і водостоків, припливів, біомаси (деревини, побутових та сільськогосподарських відходів, харчової промисловості, лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловостей), геотермальна енергія, а також розсіяна теплова енергія (тепло повітря, води морів та інших водоймищ). Основна перевага відновлюваних джерел енергії – їх невичерпність та екологічна чистота. Використання таких джерел не змінює енергетичного балансу планети.
  Енергетика України перебуває у стані війни з 2014 року. В той же час українська енергетика зустрілася з переліком нових, іще загрозливіших викликів, як-то ядерний тероризм із захопленням АЕС, численні пошкодження критичної інфраструктури – електричних та газових мереж, значне зниження попиту на енергетичні продукти у зв'язку з виїздом населення і припиненням бізнесу, ще критичніше зниження рівня оплат в енергетичній системі та рішення, незважаючи на бойові дії по всій території країни, продовжувати синхронізацію енергетичної системи України з енергосистемою континентальної Європи, паливна криза тощо. Отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС ставить додаткові виклики для енергетики та регулювання цієї галузі.
  24 лютого 2022 року розпочався зворотний відлік часу не лише до військової перемоги України над російським загарбником, але й до її енергетичної незалежності. Внаслідок цієї кривавої війни цінність відновлюваних джерел енергії трансформувалася з більш екологічної на безпекову та економічну. Ще пів року тому відновлювані джерела енергії вважалися світовою спільнотою в першу чергу – інструментом боротьби з невідворотною зміною клімату та скорочення викидів вуглецю. Сьогодні вітрова, сонячна, біо-, мала гідро- та воднева енергетики – запорука енергетичної безпеки й незалежності держав, а її собівартість значно нижча за викопне паливо.
  За останні два місяці більшість українців згадали, що таке "віялові" відключення, які мали місце наприкінці 90-х років. Це сталося внаслідок масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі України.
  За повідомленням міністра оборони України Олексія Резнікова, близько 220 ударів було завдано по енергетичних об'єктах України. Ключові цілі – електростанції та мережеві підстанції по всій території України. За оцінками Міненерго, пошкоджено близько 50% енергетичної інфраструктури країни. Втім, енергетики максимально оперативно намагаються відновлювати енергопостачання, іноді і ціною власного життя.
  Ми знаємо: Україна вистоїть наперекір ворогові завдяки мужності наших славних воїнів! Ми все переживемо! Відсутність світла тільки згуртовує українців та об'єднує націю. Ми вийдемо переможцями з цієї війни, і світло засяє ще яскравіше в кожній домівці. Ми все відбудуємо. Дякуємо нашим мужнім енергетикам, завдяки яким ми маємо світло, воду й тепло в наших оселях, незважаючи на нищівні обстріли ворога. Віримо в перемогу! Найчорніші дні бувають перед світанком!

 Список літератури

1.  31 / 6П2
     В 48
     Вінклер І. А. Екологічна безпека джерел енергії. Від традиційних до сучасних і перспективних : навч. посіб. / І. А. Вінклер, Я. Ю. Тевтуль. – Львів : Новий Світ-2000, 2013. – 276 с.

2.  31 / 6П2
     Д 81
     Дудюк Д. Л. Нетрадиційна енергетика : основи теорії та задачі : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Д. Л. Дудюк, С. С. Мазепа, Я. М. Гнатишин. – Львів : Магнолія 2006, 2012. – 187 с.

3.  338.45(477)
     Е 45
     Економіка енергетики : підручник для вищ. закл. освіти / Є. Г. Скловська [та ін.] ; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т ім. І. Сікорського". – 2-ге вид., випр. та допов. – Київ : Каравела, 2019. – 491 с.

4.  31 / 6П2
     Е 62
     Енергетика, радіаційна безпека та захист довкілля від фізичних забруднень. Загальний курс : навч. посіб. / [В. В. Сабадаш та ін.] ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. – 293 с.

14 грудня — День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС

 

 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства — вибух на Чорнобильській атомній електростанції.
Радіаційній рівень зріс до межі у 30-40 разів більшої, ніж під час ядерного вибуху в Хіросімі 1945 року. Героїчними зусиллями пожежників вогонь, що вночі перекинувся на дах третього енергоблоку, гасили до п’ятої години ранку. Тим часом радіоактивна хмара прокотилася світом. Вона накрила території України, Білорусі, Литви, Латвії, Німеччини, Австрії, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Греції, Росії. Чорнобильську аварію класифіковано за найвищим — сьомим — рівнем небезпеки за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES).
Зупинити активнее виверження радіоактивних речовин із зруйнованогореактора вдалося лише до кінця травня 1986 року ціною опромінення тисяч ліквідаторів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. Осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.
Збитки від катастролфи не піддаються обліку, бо неможливооцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втративід радіоактивногозабруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок.
Пам'ять про Чорнобильську трагедію, про села і міста, яких сьогодні вже немає на карті, про героїв – ліквідаторів, які собою захистили Україну і світ від ядерної стихії, не тільки непокоїтиме нинішні, а й майбутні покоління.
З початком російської агресії Україна і світ опинилися під загрозою нової катастрофи. 24 лютого саме по цій землі проїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена силою, зброєю. росія перетворила і цей об'єкт на арену війни. 30-кілометрову зону відчуження окупанти використовували для підготовки нових атак проти нашої оборони, а сама ЧАЕС опинилася під загрозою пошкодження і руйнування. 

                             російські військові на ЧАЕС (фото, яке зробили сталкери)

 На щастя, глобальної катастрофи не сталося, але й після виходу російських військ з території ЧАЕС знадобляться роки, щоб дослідити, які захоронення радіоактивних відходів вони пошкодили, як в результаті цього розповсюдився радіоактивний пил та якої шкоди російські варвари завдали українській землі.

 Вічна слава Ліквідаторам, які вступили в боротьбу з атомом і перемогли! Вічна слава тим, хто пішов у небуття заради продовження життя на землі!

 621.3(477)
В 26

Векленко, Олег Анатолійович. Чорнобиль: етюди з натури / Олег Векленко ; [пер. з англ. Світлани Орлової]. - Харків : Фабула, 2019. - 141, [2] с. : фот. - Авт та назва парал. укр., англ.- Текст та текстівки парал укр., англ

Книжка спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні-червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками і фотографіями.

 31.47 / 6П2.11
Д 64

    Долі, обпалені Чорнобилем: Чернігівський район / Черніг. район. центр. бібл. система, Черніг. центр. район. б-ка, Черніг. рай. орг. краєзнавців ; [упоряд. О. П. Колесник ; ред. О. І. Іваненко]. - Чернігів : [б. в.], 2016. - 287 с. : фот. - Бібліогр.: с. 274-275.

В книзі «Долі, обпалені Чорнобилем: Чернігівський район» висвітлений вклад Чернігівського району в ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Наведені спогади учасників цих подій. Це перщша спроба зібрати й систематизувати інформацію про учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та переселенців в межах Чернігівського району. Зібрані та впорядковані бібліотекарями спільно з краєзнавцями району та активами сільських громад матеріали увійшли до видання, присвяченого 30-й річниці трагедії.
Посібник стане у нагоді музейним і бібліотечним працівникам, краєзнавцям і журналістам, студентам і викладачам вузів.

621.3(477)
Ж 74

Житня, Людмила. Чорнобиль - очима жінок : інтерв’ю з ”атомною катастрофою” / Людмила Житня. - Київ : Стелла-Гранд, 2020. - 607 с. : іл., фот.

                                                   

 Книга Людмили Житньої «Чорнобиль — очима жінок» (Інтерв’ю з атомною катастрофою) — це ексклюзивне інтерв’ю (тридцять п’ять років поспіль), з жінками ліквідаторами та евакуйованими, доля яких перетнулася із вселенською атомною катастрофою, що потрясла світ. Це сповідь про пережите. Жінки — берегині! Чутливі, емоційні. Вони вистояли разом із чоловіками і понині несуть тягар цієї біди на своїх тендітних плечах. За всі роки ніхто їх не запитав: «Як вам живеться?...». А їм є про що розповісти!
Це — інтерв’ю з атомною катастрофою», відтворене із перших вуст очевидців страшної біди ХХ ст.
У книзі також є роздуми та коментарі автора, що ґрунтуються на документальних літературних джерелах, періодичній пресі, архівних матеріалах.

31.47 / 6П2.11
З-14

Загреба, Михайло. Пропусти Чорнобиль крізь серце [Образотворчий матеріал] : фотокнига / М. Загреба. - Київ : Лордон, 2002. - 119 с. : іл.

Ця фотокнига — данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.
Захоплива розповідь про мальовничий древній поліський край, убитий радіацією, примушує читача поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору — гуманітарним, і замислитись над тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян.
Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії, — адже автор відомий як талановитий фотожурналіст.
Видання становить великий інтерес і призначення для широкого читацького кола.

621.31(477)
К 92

Купрієнко, Ольга В.Чорнобильська хроніка. Люди  / Ольга Купрієнко, Алла Багірова ; [передм. П. Б. Котіна]. - Харків : Фоліо, 2021. - 205, [2] c. : іл.

Це книжка-присвята героям, які 35 років тому ризикували своїм життям та здоров'ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наше життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівські», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип'ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об'єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь. Справа живих — пам'ятати.

 

621.3(477)
С 40

Сирота, Олександр. Чорнобиль. Живий альбом [Образотворчий матеріал] / Олександр Сирота. - Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. - 80 с. : фот.

                                                 

  Сьогодні Чорнобильська зона — це територія легенд, похмурих пейзажів і торжества природи. Водночас — це потенційний музейний комплекс міжнародного рівня, пам’ятка величезної техногенної катастрофи. Відвідати це місце хоча б один раз варто всім, переконані деякі колишні жителі Прип’яті. Відвідати і жити далі так, щоби на Землі не з’являлося нових мертвих міст…
«Чорнобиль. Живий альбом» — книга-альбом про історію і сучасне життя чорнобильської зони. Унікальні портрети людей, подій та природних ландшафтів зібрані під однією обкладинкою і оживають завдяки новітнім IT-технологіям.

621.3(477)
Ч-75

    Чорнобильське досьє КГБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період : зб. док. про катастрофу на Чорнобильській АЕС / Галуз. держ. арх. Служби безпеки України, Ін-т історії України НАН України, Укр. ін-т нац. пам'яті ; [ упоряд. : Олег Бажан, Володимир Бірчак, Геннадій Боряк ; редкол.: Андрій Когут та інші ]. - Київ : Марченко Ю. І., 2019. - 1197, [1] с.

У виданні зібрано і оприлюднено документи 1986-1991 рр., що висвітлюють постчорнобильське життя — суспільні настрої, повсякдення, заходи з ліквідації наслідків аварії. Наведено інформування радянськими органами держбезпеки відповідних інстанцій про стан ЧАЕС, вжиті заходи з підвищення безпечної експлуатації об'єкта »Укриття», ситуацію в зоні відчуження. Окрему увагу зосереджено на відтворені моделі ситуативної поведінки різних групп населення України після оприлюднення інформації  про «ядерне лихо» та реакцію світової спільноти на Чорнобильську  трагедію.

621.3(477)
Ш 78
Шовкошитний, Володимир Федорович.  Чорнобиль: я бачив [Текст] : повість / Володимир Шовкошитний. - Вид. 3-є, перероб. й доп. - Київ : Український пріоритет, 2019. - 326, [1] с. : [8] с. іл

Художньо-документальна повість «Я бачив» — це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, самовидця Чорнобильської аварії й активного ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино літературу пам’яті й літературу факту. Адже, на його думку, не існує жанрів поза життям, а воно, життя, є жанром всеохопним. Отож, у творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації її наслідків, простежені долі літературних героїв, проаналізовані техногенні, економічні, соціальні й медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха, показані перспективи повернення забруднених територій в народногосподарський обіг. Ця книга дає відповідь на головні питання, що постали після Чорнобиля,вона показує духовний зв’язок героїв Чорнобиля, майданівців та учасників АТО. Адже всі 33 роки після Чорнобиля автор був у епіцентрі Українського життя.
У книзі спростовується безліч міфів, зокрема, породжених серіалом каналу НВО «Чорнобиль».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видатні імена науки і техніки. Архип Люлька — видатний син українського народу.

                    «Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?»
                                                                                                                (Павло Тичина)

ХХ століття подарувало людству цілу низку епохальних відкриттів, що в свою чергу зумовило небувалий раніше науково-технічний прогрес. Багато цих досягнень науки і техніки знайшли своє втілення також у становленні та розвиткові космонавтики й авіації... Літаки «Конкорд», «Боїнг», «Антей», «Руслан», «Мрія», військові літаки – це фантастичні витвори людського генія.У розвиток світової ракетно-космічної та авіаційної науки й техніки свій чималий внесок зробили представники українського народу.

Продовжуючи цикл книжкових виставок "Видатні імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Архип Люлька: його ім'ям названо реактивний двигун" про видатного конструктора авіадвигунів, основоположника реактивної авіації, творця турбореактивних двигунів, професора Архипа Люльку. Він був для сучасників і залишиться для нащадків безсумнівно видатною особистістю в історії світової авіації. Конструкторський талант Архипа Люльки зробив його засновником реактивної авіації.
 
 У радянській практиці імена генеральних конструкторів були суворо засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про титанічну працю цих людей знало невелике оточення, енциклопедичні довідники надавали скупу інформацію про них. Серед цих особистостей – Архип Люлька, який став піонером нового кардинального підходу в побудові авіаційних двигунів.
  Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в багатодітній сім'ї бідних селян. Вирішальну роль у його долі відіграла школа, де викладали чудові педагоги. Одним із них був Михайло Кравчук, директор школи і вчитель математики, відомий учений та викладач Київського університету і Київського політехнічного інституту, людина, яка дуже любила математику та Україну. Михайло Пилипович зумів прищепити своєму учневі любов до точних наук і протягом усього подальшого життя залишився для нього найбільшим авторитетом. Це за порадою свого вчителя молодий Люлька вступив до профшколи у Білій Церкві. а після отримання свідоцтва слюсаря п'ятого розряду в 1926 році поїхав вступати до Київського політехнічного інституту. З першої спроби він іспитів не склав, проте не опустив рук і після повернення додому почав готуватися до наступних вступних екзаменів. І вже за рік Архип Люлька став одним із 20 зарахованих на механічне відділення КПІ, витримавши конкурс понад сім абітурієнтів на одне місце.
  Після закінчення КПІ за спеціальністю "Турбобудування" Архип Люлька вступає до аспірантури Харківського НДУ промислової енергетики. У 1932 році він переводиться на Харківський турбінний завод на посаду інженера-дослідника з парових турбін. Завдяки глибоким теоретичним дослідженням у 1933 році Архип Люлька був переведений на кафедру авіадвигунів Харківського авіаційного інституту (ХАІ).
  У ті часи в авіації панували літаки з поршневим двигуном та гвинтом. Ініціативний, обдарований інженер зрозумів безперспективність гвинтового паротурбінного двигуна і натомість запропонував розробляти реактивний газотурбінний. Саме з цього моменту в авіамоторобудуванні почалося створення для авіації газотурбінних, турбореактивних двигунів.
  Архип Люлька в 1941 році запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна – ТРДД, але не було можливості для її практичної реалізації. Розуміючи важке становище країни, молодий фахівець запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проєкт випередив свій час, не маючи аналогів. І сьогодні двоконтурна схема турбореактивного двигуна – головна схема сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації.
  У роки Другої світової війни Архипа Люльку разом із групою авіамотористів було евакуйовано на Урал. У Челябінську на тракторному заводі Архип Михайлович проєктував і доводив повітроводи в танкових моторах.
  У 1944 році Архип Люлька повернувся до своєї безпосередньої роботи в ролі керівника одного з відділів створеного за рішенням державного комітету оборони спеціалізованого авіамоторного НДУ.
  У 1946 році за успішні випробування першого вітчизняного турбореактивного двигуна ТР-1 Архип Люлька отримав високі державні нагороди. Його розробки були визнані на найвищому державному рівні й зараховані до стратегічно важливих.
  У 1948 році під керівництвом Архипа Люльки було створено більш потужний двигун вагою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків Як-1000, Ла-190, ИЛ-30, ИЛ-46. За цей винахід науковця нагородили Державною премією.
  У 1955 році Архип Люлька створює спеціальний двигун з використанням атомної енергії для генерування тепла під назвою "МТ-35" (модульний теплообмінник), який призначався для надзвукового бомбардування далекої дії.
  У 1957 році Архипа Люльку призначено генеральним конструктором авіаційної техніки СРСР, а з 1967 року завод № 165 перейменовано в ММ "Сатурн". У 1957–1875 роках під керівництвом Архипа Люльки було створено рідинний ракетний двигун Д-57 і його модифікацію з висувним соплом на кріогенних компонентах – рідкому кисні й рідкому водні. Цей двигун призначався для ракетно-космічного комплексу Н-1, який розробляв Сергій Корольов для висадки на Місяць. Двигун пройшов повний комплекс випробувань, але роботи були припинені через невдалі запуски Н-1.
  У середині 70-х років Архип Люлька повернувся до роботи над реалізацією свого винаходу – двоконтурного турбореактивного двигуна, створеного ще в 1941 році. Цей двигун став вирішальним у творчості Архипа Михайловича. Під його керівництвом у 1981 році було розпочато роботу зі створення спеціальних малорозмірних двигунів ТП-22 для приводу насосів гідросистеми універсальної космічної системи "Енергія" та двигуна РТВД-14 для корабля багаторазового використання "Буран". У 1968 році Архип Люлька став академіком АН СРСР і як академік довгі роки очолював Комісію з газових турбін. Одночасно з проєктуванням турбореактивних двигунів для авіації Архип Михайлович проводив значну роботу зі створення силових установок інших типів і призначень.
  Турбореактивні двигуни, винайдені Архипом Люлькою в 1960–1990 роках, визнані кращими у світі. За створення двигуна АЛ-7ф науковцеві присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці та удостоїли інших високих урядових нагород.
  Більшу частину свого життя Архип Люлька прожив за межами України: в Ленінграді, на Уралі, в Москві. Але він завжди залишався видатним українцем, любив свою українську мову. Рідною мовою виступав Архип Михайлович і перед земляками, коли приїжджав на Батьківщину. У його робочому кабінеті на стіні висіли два портрети – Тараса Шевченка і видатного українського математика Михайла Кравчука, почуття вдячності якому Архип Люлька проніс до останніх своїх днів.
  На алеї Слави Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" ім. Ігоря Сікорського встановлено погруддя видатного математика, академіка Михайла Кравчука. А неподалік розташований і пам'ятник його учневі, геніальному конструкторові турбореактивного двигунобудування, академікові Архипу Люльці. Увічнені у бронзі вчитель та учень знову зустрілися у своїй альма-матер.
  25 травня 2007 року на батьківщині Архипа Люльки – в його рідному селі Саварка Обухівського району на Київщині – на подвір'ї місцевої школи його імені теж відкрито пам'ятник академікові. 23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата – 110 років від дня народження конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки (1908–1984).

 Список літератури
 

  1. Енциклопедія історії України : [Архип Люлька] / редкол. В. А. Смаглій та інші. – Київ ; Наукова думка, 2009. – С. 390–391.
  2. Згуровський М. З. Архип Люлька: піонер турбореактивного двигунобудування / М. З. Згуровський // Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. – Київ ; НТУУ "КПІ", 2016. – С. 285–2091.
  3. Згуровський М. З. Київська політехніка: шлях до зірок : [Архип Люлька] / М. З. Згуровський. – Київ ; Видавничий дім "АртЕк", 2021. – С. 270–284.
  4. Іваницька Л. В. Люлька Архип Михайлович. Вчений, конструктор авіаційних двигунів, академік АН СРСР / Л. В. Іваницька // Діячі науки і культури ; нариси життя та культури. – Київ-ХХІ, 2007. – С. 259–262.
  5. Українські фізики та астрономи : посіб.-довід. / : [Архип Люлька] / Авт.-укладач В. Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники. – 2009. – С. 114.
  6. Христич В. С., Варламов Г. Б. Люлька Архип Михайлович / В. С. Христич, Г. Б. Варламов // Енциклопедія сучасної України. – Т. 18. – Київ, 2017. – С. 342.
  7. Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен : [Архип Люлька] / Ігор Шаров. – Київ ; Вид-во "АртЕк", 2006. – С. 235–238.
  8. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : [Архип Люлька] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. – Київ : "Рада", 2002. – С. 185–190.
  9. Бачаев С. У истоков реактивной эры : [Архип Люлька] / С. Бачаев // Авиация и космонавтика. – 1998. – № 3. – С. 32.
  10. Кузьмина Л. М. "…и в каждой турбине мы слышим спокойствие наших границ" : [Архип Люлька] / Л. М. Кузьмина // Авиация и космонавтика. – № 3. – С. 17–21.
  11. Сорока М. Академік Люлька / М. Сорока // Наука і культура : Україна. – Київ, 1970. – С. 146–152.
  12. Ювілеї українських фізиків та астрономів : [Архип Люлька] // Фізика. – 2018. – № 1–6. – С. 54.

Значні події листопада

                  25 листопада   Всесвітній день інформації                      

Значення і вплив, який чинить інформація на людину досконально досі так до кінця і не вивчено. Цьому присвячуються численні дослідження, проводиться глибока наукова робота. Ті моменти, які вдається найбільш точно визначити, вказують на те, що інформація в тому чи іншому вигляді є одним з найголовніших компонентів взаємодії в природі людини і оточуючого нас світу. На нашому гіркому досвіді ми побачили, який величезний вплив має спотворення інформаціїї для подальшого зомбування людей. Люди,  як ті самі миші з відомої сказки, слухняно йдуть за дудкою провідних російських пропагандистів, йдуть вбивати, калічити, знищувати все живе, просякнуті ненавістю до іншого мислення, інших цінностей, навіть не шкодуючі власного життя. З другого боку інформація створює комфортне, інтелектульне життя, робить нас досвідчиними, розширює коло спілкування між країнами та континетами.
В широкому сенсі цього слова - Інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості які передаються між людьми усно, жестикуляро або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій. Інформаційна сфера існування людей піддавалася і піддається всіляким рухам, коливанням, лавиноподібним наростанням, так званим «інформаційними вибухами» і навпаки обмеженням, скорочень, відомим як «інформаційний голод», а так само ряду інших трансформацій і змін.
З метою сприяння формуванню, розробці та координації єдиного світового інформаційного простору, в якому вже зараз перебуває вся світова спільнота, була створена громадська організація - Міжнародна академія інформатизації, яка, за даними проекту DilovaMova.com, з 1994-го року отримала статус асоційованого члена при департаменті громадської інформації Організації Об’єднаних націй, а починаючи з 1995-го року, стала Генеральним Консультативним органом Соціального і Економічного Рад ООН. В рамках цієї міжнародної академії проводиться значна науково-практична робота, організовуються Міжнародні форуми, відкриті для всіх країн і народів, дискусії та ділові зустрічі, круглі столи та міжнародні конференції. Щорічно, в останню п’ятницю листопада проводяться так звані юзвішінскіе читання, в рамках яких відзначається Всесвітній День Інформації.
Вчені та фахівці, громадські та державні діячі, що сприяють розвитку і прогнозуванню проблем інформаційних технологій, а також процесів у всіляких галузях господарства та інформаційно-виробничої діяльності знаходяться в постійному пошуку рішень, що стосуються інформаційної складової нашого суспільного та соціального життя. Інформаційне навантаження в сучасному співтоваристві достатньо потужне і всі спроби його оптимізації активно сприяють раціональному використанню цього інформаційного потоку. Звичайно ж, ще не існує стійких універсальних рішень, однак в умовах глобалізації всіх міжнародних процесів, практика показує, що мудре, максимально зважене ставлення, колегіальність та відповідальність у розробці інформаційних технологій, висока моральність і шанування духовного світогляду людини позитивно сприяє поширенню необхідної і нової інформації, зміцнюючи спокій і поінформованність нашого суспільства, сприяє сучасній динаміці прогресу і розвитку всього світового співтовариства.
В 2022 році Всесвітній день інформації припадає на 25 листопада.

             Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.

Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок в 2000 році й запропонувала урядам, міжнародним організаціям і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН - A/RES/54/134.
Цього дня в 1961 році в Домініканській Республіці за наказом домініканського правителя Рафаеля Трухильо були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал, які були політичними активістками.
Послання Генерального секретаря:
«Насильство у відношенні жінок заподіює невимовні страждання, горе сім’ям, від якого страждають і старий, і малий, і доводить громади до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток».
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, маштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”.
15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї».
7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

                      Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка. 

 

                                                         

Share

                27 листопада —День заснування Національної Академії Наук України

Національна академія наук України (НАНУ) заснована установчими зборами при уряді гетьмана Скоропадського П. П. 27-го листопада 1918-го року і є однією з найстаріших академій на пострадянському просторі. Першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім’ям Вернадського В. І. Її історія включає в себе ряд найважливіших і яскравих наукових досягнень.
У період з 1918-го по 1921-й рік носила назву «Українська академія наук» (УАН). З 1921-го по 1936-й - «Всеукраїнська академія наук» (ВУАН), з 1936-го по 1991-й вона називалася «Академією наук Української РСР» (АН УРСР), з набуттям суверенітету і незалежності України в період з 1991- го по 1993-й рік була перейменована як «Академія наук України» (АН України), а з 1994-го року знайшла свою теперішню назву - «Національна академія наук України» (НАНУ).
Серед найбільш значущих досягнень академії в період до і під час Другої світової війни, це роботи над штучною ядерною реакцією перетворення ядер літію в ядра гелію, роботи над прискорювачем заряджених частинок і створення трьохкоординатного радіолокатора дециметрового діапазону. Для оборонної промисловості - впровадження високоефективної технології автоматичного зварювання під флюсом корпусів танків, артилерійських систем та авіабомб. Серед розробок вчених-біологів і медиків - ряд нових лікарських препаратів і методів лікування поранених.
Після Другої світової війни, наприклад, в Інституті електротехніки АН УРСР лабораторією професора Лебедєва С. А. була розроблена перша в сучасній континентальній Європі універсальна електронна лічильна машина, а 1960-му році за допомогою розробленої в цій же лабораторії ЕОМ «Київ» в інституті ядерних досліджень в Дубні вперше в світі проводилися експерименти з дистанційного управління технологічними процесами.
У різний час в Академії працювало безліч видатні вчених, серед яких математики Боголюбов Н. Н., Граве Д. А. і Митропольський Ю. А., механіки Динник А. Н., Лаврентьєв М. А., Писаренко Г. С. і Трощенко В. Т., фізики Ахиезер А. І., Давидов А. С., Лашкарьова В. Е., Прихотько А. Ф., Синельников К. Д. і Шубников Л. В., астрономи Брауде С. Я., Орлов А. Я., Усіков А. Я. і Федоров Е. П., геолог Тутковський П. А. і матеріалознавці Трофимов В. І. та Францевич І. Н., хіміки Бродський А. І., Думанський А. В. , Кірсанов А. В. і Писаржевський Л. В., біологи і медики Амосов Н. М., Богомолець А. А., Заболотний Д. К., Палладін А. В., Філатов В. П. та Холодний Н. Г ., ботаніки Липський В. І. та Фомін А. В., економісти Воблий К. Г., Лукінов І. І. та Птуха М. В., історики Грушевський М. С. і Яворницький Д. І., правознавець Корецький В . М., філософи Омельяновский М. Е. і Шинкарук В. І., мовознавці Білодід І. К., Булаховський Л. А., Калинович М. Я., Мельничук А. С. та Русанівський В. М., літературознавці та письменники Білецький А. І., Єфремов С. А., Рильський М. Ф.
Станом на 2013-й рік в структуру НАН України на території України та Кримскої автономії входили 174 інституту, в роботі яких було зайнято більш ніж 41 тис. фахівців.
З Днем заснування Національної Академії Наук України!

                                         Міжнародний день захисту інформації

Цей день відзначається 30 листопада, починаючи з 1988 року.
Цей рік не випадково став родоначальником свята, саме в цей рік була зафіксована перша масова епідемія хробака, що одержав назву за ім’ям свого творця - Морріса. Саме тоді фахівці задумалися про необхідність комплексного підходу до забезпечення інформаційної безпеки.
У 1988 році американська асоціація комп’ютерного обладнання оголосила 30 листопада міжнародним Днем захисту інформації (Computer Security Day).
Таким чином Асоціація хотіла нагадати всім про необхідність захисту комп’ютерної інформації та звернути увагу виробників і користувачів устаткування і програмних засобів на проблему безпеки.
З тих пір в цей день з ініціативи Асоціації комп’ютерного обладнання проводяться міжнародні конференції щодо захисту інформації, які супроводжуються масою цікавих заходів.

                                    30 листопада — День домашніх тварин

Людяність перевіряється по відношенню до слабких: дітей, людей похилого віку та тварин. Не зважаючи на свій , інколи. грізний вигляд, дикі тварини  та домашні улюбленці цілком залежать від ставлення до них людини, недарма Людина — цар природи. І в нашйі владі перетворити їх життя на пекло, або , навпаки , подарувати життя сповнене любові та турботи . Я пишаюся нашими українськими людьми, які попри всі труднощі і жахи війни, не кинули своїх вихованців, а тікали разом у невідомість, далеку та важку еміграцію, ділили з ними підвали, станції метро та останню крихту хліба. Ми точно виживемо і переможимо, бо маємо незламний дух і велике серце!
Офіційно День домашніх тварин в Україні не відзначається. Але це не привід не святкувати це добре й домашнє свято. Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері, "ти у відповіді за тих, кого приручив". Пам’ятайте про це. І обов’язково почастуйте в цей день своїх вихованців чим-небудь смачненьким.