Історія підприємства
Починаючи говорити про чернігівський електротранспорт, звичайно, всім нам одразу приходить на думку тролейбус. Та не поспішайте, бо ж мова про його родича — трамвай. Отож, до чого тут Чернігів?! Як те не дивно, та електричний транспорт у нашому місті міг з’явитися навіть раніше, ніж перший чернігівський автомобіль — ще наприкінці ХІХ століття. Усе розпочалося у 1894 році, коли до ладу стала чернігівська електростанція. Знаходився цей заклад біля Стрижня на сучасній вулиці Гетьмана Полуботка. Оснащена машинами Siemens & Halske, станція забезпечувала електрикою сумарно 75 точок по місту, чого було замало. Змінити ситуацію на краще мав підприємець Конфельд — дума запропонувала йому купити станцію, він натомість гарантував після збільшення потужностей збудувати в Чернігові трамвай. Але, дізнавшись про переговори, власник устаткування Матвій Зюков виставив захмарну ціну й угода зірвалася, поховавши заразом можливість створення Чернігівського трамваю (як виявилося згодом, 1900 року, устаткування Зюкова не коштувало й половину від заявленої ним ціни). Здавалося, ідея померла. Але… Влітку 1924 року в газеті «Красное знамя» з’явилася незвична замітка, в якій коротко повідомлялося, що прийнято до розгляду проєкт влаштування у місті трамваю. Чернігівці сприйняли новину з величезним ентузіазмом. Увесь рік точилися розмови та велися підрахунки. Зрештою, було визначено, що місто отримає дві трамвайні лінії: «Красна площа (вулиця Шевченка) — Бобровиця (Музей Тарновського)» та «Новоказарменна ділянка (від «Жовтневого Молота») — Вокзал (з гілкою до міської пристані)». Лініями загальною довжиною понад 8,5 кілометрів курсуватимуть три мотовагони, двигуни до яких виготовить завод «Жовтневий Молот». Вартість проїзду найдовшою лінією у межах міста визначалася із розрахунку по 5 копійок за проїзд однієї ділянки, окремо оплачувався багаж із розрахунку 4 копійки за пуд. Вже було підраховано кількість шпал та прокату рейок, зведено кошторис — ціна появи трамваю у Чернігові складала 130 тисяч карбованців (при означеному річному доході у 62 тисячі). Визначили можливість прокладки рейок мостом через Десну. Здавалося, ідея воскресла. Але… У березні 1925 року та сама газета коротко констатувала: «вопрос о трамвае почему-то заглох»… Наступне воскресіння ідеї електротранспорту прийшло вже в повоєнний час і, з третьої спроби.
Про тролейбуси згадали у 1947 році коли йшла відбудова зруйнованого війною міста, автобусів тоді катастрофічно бракувало (всі довоєнні були залучені на фронті) й проблема перевезення пасажирів містом дуже загострилась. Проте побудову електротранспортного підприємства знову відклали.
Тим часом місто стрімко зростало відкривалися нові підприємства, будувалися житлові масиви, зростало й населення міста. А єдиним транспортом міста лишалися маленькі автобуси, які за спогадами очевидців ходили не дуже часто й тому забивалися вщент, тому багато чернігівців ходили пішки.
Переломним моментом став 1961 рік, коли будувалися такі підприємства як: Капронний завод (ВАТ «Хімволокно»), Камвольно-суконний комбінат (ПАТ «Чексіл»), ТЕЦ. Проєктувалися: автозавод та нові спальні масиви. Стало зрозуміло, що автобус не впорається з пасажиропотоками коли відкриються ці підприємства-гіганти. Саме в 1961 році Міністерство комунального господарства УРСР запропонувало побудувати в Чернігові трамвайну мережу. Але проти трамваю виступив тогочасний керівник капронного заводу Радченко. Своє невдоволення він аргументував тим, що будівництво транспортної мережі ляже на плечі підприємств міста, а побудувати тролейбус коштує чи не вдвічі дешевше ніж трамвай. Та й на той час трамвай вважався застарілим, безперспективним видом транспорту.
Свого Радченко досяг — 8 квітня 1963 міністр комунального господарства УРСР Олександр Селіванов видав указ № 116 про організацію Чернігівського тролейбусного підприємства. Згодом на посаду начальника новоствореного тролейбусного підприємства назначили Якова Олександровича Гореліка.
Одночасно виконувалися роботи зі спорудження тролейбусного парку, головний корпус якого був розрахований на 50 тролейбусів, приміщення цехів, служб, дільниць, які мали обслуговувати рухомий склад та контактну мережу. Споруджувалася сама контактна мережа та три тягові підстанції.
За 1963 рік були заасфальтовані вулиці за якими планувалося пустити тролейбус.
Вже на кінець 1964 року парк нараховував 32 тролейбуси, а в КП «ЧТУ» працювало понад 200 працівників.
Станом на середину травня 1966 року у Чернігові експлуатувалися 90 тролейбусів на 7-ми маршрутах, а довжина контактної мережі досягла 50 км.
У 1972 році з тролейбусів зникають кондуктори, радянський транспорт переходить на абонементні талони та компостери, а головним контролером стає совість. Тролейбус став основним транспортом міста.
Після розпаду СРСР становище ЧТУ почало поступово погіршувалося. Припинилися постачання нового рухомого складу, а зарплати працівників не встигали зростати за інфляцією.
З 2000-х тролейбус стрімко починає втрачати позиції — на маршрути виходить все більше приватних перевізників. А кількість машин що працює невпинно зменшується.
У 2008 році місто придбало два сучасних тролейбуси виробництва львівського автозаводу — ЛАЗ (№ № 480—481). Основними перевагами цієї моделі є низька підлога та електронна система керування двигуном що дає високу плавність ходу та значну економію електрики. Обидва тролейбуси працюють з 18 березня 2008 і закріплені за маршрутом № 1. ЕлектроЛАЗи гарно зарекомендували себе в місцевих умовах експлуатації.
У 2016 році розпочалися масштабні закупівлі рухомого складу. Так були куплені нові 10 тролейбусів Еталон Т12110 «Барвінок». Останній тролейбус надійшов 15.12.2016. І вже 19.12.2016 комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» отримало справжній подарунок на свято святого Миколи — відкриття лінії тролейбусного маршруту № 11 вулицею Козацькою. Цю лінію жителі мікрорайону Масани чекали близько 50 років. Новий маршрут з’єднав мікрорайон «Бобровиця» та мікрорайон «Масани». На лінію вийшли 6 машин, які оснащені безпровідним зв’язком WiFi, стаціонарною розеткою та USB інтерфейсом. Все це було зроблено для підвищення комфорту надання транспортних послуг.
Лише з початком повномасштабної війни , яку розв’язала Росія у 2022 році, рух тролейбусів у Чернігові припинився. Дякуючи нашим захисникам, після зняття блокади нашого міста, завдяки самовідданій праці робітників ЧТУ , рух тролейбусів у місті відновився 1 червня 2022 року.
Цікаві факти про тролейбус:
Перший у світі тролейбус з'явився на світ у Німеччині в 1882 році. Його представили брати Вільгельм і Вернер Сіменс. Транспорт мав вигляд звичайного візка де розташовувалося лише чотири - п'ять осіб без водія. Він мав два електродвигуни та пересувався зі швидкістю 12 км/год.
Перший тролейбус в Україні почав їздити вулицями Києва 5 листопада 1935 року.
Найдорожчі тролейбуси їздять в Об'єднаних Арабських Еміратах в Абу-Дабі та коштують вони більше мільйона євро кожен. Транспорт розрахований на 120 пасажирів-студентів, оскільки курсує він між університетом і студентським містечком.
Зараз у світі налічують близько 300 чинних тролейбусних систем у 43 країнах. В Україні станом на 2022 рік тролейбусні системи є у понад 30 містах, що є другим показником у світі.
Сьогодні в Японії та США існують навіть підземні тролейбусні лінії. В Японії підземні тролейбуси обслуговують гірський туристичний маршрут між містами Татеяма та Омата, а в США в місті Бостон, курсує підземний тролейбус, який називають "срібна лінія".
Найдовшим тролейбусним маршрутом у світі є міжміський маршрут Сімферополь — Алушта (52 км) — Ялта (86 км) в Криму
Немає коментарів:
Дописати коментар