19 жовтня 1926 року народився Богдан Гаврилишин – видатний українець, професійна кар’єра якого вражає. Інженер, винахідник, викладач, директор Міжнародної школи менеджменту, один із найвідоміших радників і консультантів державного управління та міжнародного бізнесу в понад 70 країнах на всіх континентах.
Від лісоруба до радника Президента
Народився Богдан Гаврилишин у селі Коропець на Тернопільщині. 1943 року потрапив до Німеччини. У таборі біженців здобув середню освіту. 1947-го родина Гаврилишиних виїхала до Канади. Працював лісорубом, офіціантом. 1954 року здобув магістерський ступінь в університеті Торонто за фахом «інженер-механік». За три роки на першому робочому місці з інженера дослужився до керівника.
З 1960-го мешкає у Швейцарії. Працював директором з навчання Міжнародного інституту менеджменту (МІМ), у 1968–1986 роках очолював його. На початку 1970-х у рамках святкування 25-річчя інституту організував економічні дискусії у швейцарському селищі Давос. Відтоді зібрання провідних економістів і політиків світу там стали регулярними. З 1988 року працював на громадських засадах в Україні, був радником першого Президента України Леоніда Кравчука і кількох знаних українських політиків, засновником відомих неурядових організацій – відділення МІМ у Києві, фонду «Відродження», Міжнародного центру перспективних досліджень, власного благодійного фонду. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Богдан Гаврилишин вважав себе не економістом, а «людиною, яка знає щось майже про все, і розуміє співвідношення між різними явищами». Його життя – яскравий приклад стовідсоткової успішності, абсолютний зразок «людини, що всім завдячує самій собі» – self-made man, або ж просто, як казав інший всесвітньо відомий українець Петро Яцик, він – «українець, який відмовився бути бідним».
Цікаві факти з життя
Богдана Гаврилишина нагороджено орденом Свободи – найвищим орденом України, яким можуть нагородити іноземця (зберіг громадянство Канади). Відповідний указ 21 жовтня 2016-го видав Президент України, нагородивши Богдана Дмитровича за «визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність». Серед інших кавалерів ордена Свободи – король Швеції Карл XVI Густав, американський сенатор Джон Маккейн, Джордж Сорос, ексвіцепрезидент США Джо Байден та очільники 10 держав.
За своє життя Богдан Гаврилишин відвідав понад 90 країн на всіх континентах, крім Антарктиди. «Доля була дуже щедрою до мене. Мої мрії пізнати світ здійснювалися. Після обрання директором Центру навчання менеджменту я став багато подорожувати з різними цілями до різних країн. У кожній із країн я зробив щось корисне. Я не подорожував у ролі туриста».
1995 року Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», тепер відому як «Академік Вернадський». Українська сторона придбала цю станцію за символічний 1 фунт стерлінгів. А от на відправлення першої експедиції в Антарктиду коштів не було. Все закінчилося б фіаско, якби наші вчені не вийшли на Богдана Гаврилишина, який тоді очолював міжнародний фонд «Відродження». Почувши про цю проблему, Богдан Дмитрович допоміг першій українській антарктичній групі – фонд виділив кошти на експедицію.
Богдан Гаврилишин 65 років прожив зі своєю коханою дружиною Лені (Леонідою Петрівною). Щомісяця 10 та 25 числа він дарував їй квіти або шоколадку, чи запрошував на вечерю. У подружжя було троє дітей. «Ми з дружиною обов’язково святкуємо дві дати: 25 грудня, коли ми заручились, і 10 червня, коли одружились. Якщо ми не разом, я кожного дня, де б не був у світі, тричі телефоную їй”, – розповідав Богдан Гаврилишин.
Про свій цікавий і надзвичайно насичений життєвий шлях Богдан Гаврилишин детально розповідає в книзі «Залишаюсь українцем», яка вийшла у світ у 2011 році. Це видання одночасно є путівником до успішного життя та повчанням для молоді, як завжди залишатися відданим борцем за кращу долю своєї країни. «Я написав цю книгу, щоб дати натхнення молодим людям буйно мріяти і не боятися відкривати світ, – говорить вчений. – Сподіваюся, що вона додасть більше віри у власні сили. І то не гучні слова, бо все, що я зробив у житті, я починав із мрії. Я переконаний, надзвичайне – можливе, якщо ви лише відчуєте цей стан». Віра в людей, щирість та активна суспільна позиція, безмежне бажання пізнавати світ та вміння розвиватися – ось секрет мистецтва життя, яким на сторінках своєї автобіографії щедро ділиться з читачами пан Гаврилишин
Немає коментарів:
Дописати коментар