Видатні імена науки і техніки. Архип Люлька — видатний син українського народу.

                    «Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?»
                                                                                                                (Павло Тичина)

ХХ століття подарувало людству цілу низку епохальних відкриттів, що в свою чергу зумовило небувалий раніше науково-технічний прогрес. Багато цих досягнень науки і техніки знайшли своє втілення також у становленні та розвиткові космонавтики й авіації... Літаки «Конкорд», «Боїнг», «Антей», «Руслан», «Мрія», військові літаки – це фантастичні витвори людського генія.У розвиток світової ракетно-космічної та авіаційної науки й техніки свій чималий внесок зробили представники українського народу.

Продовжуючи цикл книжкових виставок "Видатні імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Архип Люлька: його ім'ям названо реактивний двигун" про видатного конструктора авіадвигунів, основоположника реактивної авіації, творця турбореактивних двигунів, професора Архипа Люльку. Він був для сучасників і залишиться для нащадків безсумнівно видатною особистістю в історії світової авіації. Конструкторський талант Архипа Люльки зробив його засновником реактивної авіації.
 
 У радянській практиці імена генеральних конструкторів були суворо засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про титанічну працю цих людей знало невелике оточення, енциклопедичні довідники надавали скупу інформацію про них. Серед цих особистостей – Архип Люлька, який став піонером нового кардинального підходу в побудові авіаційних двигунів.
  Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в багатодітній сім'ї бідних селян. Вирішальну роль у його долі відіграла школа, де викладали чудові педагоги. Одним із них був Михайло Кравчук, директор школи і вчитель математики, відомий учений та викладач Київського університету і Київського політехнічного інституту, людина, яка дуже любила математику та Україну. Михайло Пилипович зумів прищепити своєму учневі любов до точних наук і протягом усього подальшого життя залишився для нього найбільшим авторитетом. Це за порадою свого вчителя молодий Люлька вступив до профшколи у Білій Церкві. а після отримання свідоцтва слюсаря п'ятого розряду в 1926 році поїхав вступати до Київського політехнічного інституту. З першої спроби він іспитів не склав, проте не опустив рук і після повернення додому почав готуватися до наступних вступних екзаменів. І вже за рік Архип Люлька став одним із 20 зарахованих на механічне відділення КПІ, витримавши конкурс понад сім абітурієнтів на одне місце.
  Після закінчення КПІ за спеціальністю "Турбобудування" Архип Люлька вступає до аспірантури Харківського НДУ промислової енергетики. У 1932 році він переводиться на Харківський турбінний завод на посаду інженера-дослідника з парових турбін. Завдяки глибоким теоретичним дослідженням у 1933 році Архип Люлька був переведений на кафедру авіадвигунів Харківського авіаційного інституту (ХАІ).
  У ті часи в авіації панували літаки з поршневим двигуном та гвинтом. Ініціативний, обдарований інженер зрозумів безперспективність гвинтового паротурбінного двигуна і натомість запропонував розробляти реактивний газотурбінний. Саме з цього моменту в авіамоторобудуванні почалося створення для авіації газотурбінних, турбореактивних двигунів.
  Архип Люлька в 1941 році запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна – ТРДД, але не було можливості для її практичної реалізації. Розуміючи важке становище країни, молодий фахівець запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проєкт випередив свій час, не маючи аналогів. І сьогодні двоконтурна схема турбореактивного двигуна – головна схема сучасних двигунів як військової, так і цивільної авіації.
  У роки Другої світової війни Архипа Люльку разом із групою авіамотористів було евакуйовано на Урал. У Челябінську на тракторному заводі Архип Михайлович проєктував і доводив повітроводи в танкових моторах.
  У 1944 році Архип Люлька повернувся до своєї безпосередньої роботи в ролі керівника одного з відділів створеного за рішенням державного комітету оборони спеціалізованого авіамоторного НДУ.
  У 1946 році за успішні випробування першого вітчизняного турбореактивного двигуна ТР-1 Архип Люлька отримав високі державні нагороди. Його розробки були визнані на найвищому державному рівні й зараховані до стратегічно важливих.
  У 1948 році під керівництвом Архипа Люльки було створено більш потужний двигун вагою 5000 кг, що отримав позначення АП-5 і став двигуном для відомих реактивних літаків Як-1000, Ла-190, ИЛ-30, ИЛ-46. За цей винахід науковця нагородили Державною премією.
  У 1955 році Архип Люлька створює спеціальний двигун з використанням атомної енергії для генерування тепла під назвою "МТ-35" (модульний теплообмінник), який призначався для надзвукового бомбардування далекої дії.
  У 1957 році Архипа Люльку призначено генеральним конструктором авіаційної техніки СРСР, а з 1967 року завод № 165 перейменовано в ММ "Сатурн". У 1957–1875 роках під керівництвом Архипа Люльки було створено рідинний ракетний двигун Д-57 і його модифікацію з висувним соплом на кріогенних компонентах – рідкому кисні й рідкому водні. Цей двигун призначався для ракетно-космічного комплексу Н-1, який розробляв Сергій Корольов для висадки на Місяць. Двигун пройшов повний комплекс випробувань, але роботи були припинені через невдалі запуски Н-1.
  У середині 70-х років Архип Люлька повернувся до роботи над реалізацією свого винаходу – двоконтурного турбореактивного двигуна, створеного ще в 1941 році. Цей двигун став вирішальним у творчості Архипа Михайловича. Під його керівництвом у 1981 році було розпочато роботу зі створення спеціальних малорозмірних двигунів ТП-22 для приводу насосів гідросистеми універсальної космічної системи "Енергія" та двигуна РТВД-14 для корабля багаторазового використання "Буран". У 1968 році Архип Люлька став академіком АН СРСР і як академік довгі роки очолював Комісію з газових турбін. Одночасно з проєктуванням турбореактивних двигунів для авіації Архип Михайлович проводив значну роботу зі створення силових установок інших типів і призначень.
  Турбореактивні двигуни, винайдені Архипом Люлькою в 1960–1990 роках, визнані кращими у світі. За створення двигуна АЛ-7ф науковцеві присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці та удостоїли інших високих урядових нагород.
  Більшу частину свого життя Архип Люлька прожив за межами України: в Ленінграді, на Уралі, в Москві. Але він завжди залишався видатним українцем, любив свою українську мову. Рідною мовою виступав Архип Михайлович і перед земляками, коли приїжджав на Батьківщину. У його робочому кабінеті на стіні висіли два портрети – Тараса Шевченка і видатного українського математика Михайла Кравчука, почуття вдячності якому Архип Люлька проніс до останніх своїх днів.
  На алеї Слави Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" ім. Ігоря Сікорського встановлено погруддя видатного математика, академіка Михайла Кравчука. А неподалік розташований і пам'ятник його учневі, геніальному конструкторові турбореактивного двигунобудування, академікові Архипу Люльці. Увічнені у бронзі вчитель та учень знову зустрілися у своїй альма-матер.
  25 травня 2007 року на батьківщині Архипа Люльки – в його рідному селі Саварка Обухівського району на Київщині – на подвір'ї місцевої школи його імені теж відкрито пам'ятник академікові. 23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата – 110 років від дня народження конструктора авіаційних двигунів Архипа Люльки (1908–1984).

 Список літератури
 

  1. Енциклопедія історії України : [Архип Люлька] / редкол. В. А. Смаглій та інші. – Київ ; Наукова думка, 2009. – С. 390–391.
  2. Згуровський М. З. Архип Люлька: піонер турбореактивного двигунобудування / М. З. Згуровський // Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. – Київ ; НТУУ "КПІ", 2016. – С. 285–2091.
  3. Згуровський М. З. Київська політехніка: шлях до зірок : [Архип Люлька] / М. З. Згуровський. – Київ ; Видавничий дім "АртЕк", 2021. – С. 270–284.
  4. Іваницька Л. В. Люлька Архип Михайлович. Вчений, конструктор авіаційних двигунів, академік АН СРСР / Л. В. Іваницька // Діячі науки і культури ; нариси життя та культури. – Київ-ХХІ, 2007. – С. 259–262.
  5. Українські фізики та астрономи : посіб.-довід. / : [Архип Люлька] / Авт.-укладач В. Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники. – 2009. – С. 114.
  6. Христич В. С., Варламов Г. Б. Люлька Архип Михайлович / В. С. Христич, Г. Б. Варламов // Енциклопедія сучасної України. – Т. 18. – Київ, 2017. – С. 342.
  7. Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен : [Архип Люлька] / Ігор Шаров. – Київ ; Вид-во "АртЕк", 2006. – С. 235–238.
  8. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : [Архип Люлька] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. – Київ : "Рада", 2002. – С. 185–190.
  9. Бачаев С. У истоков реактивной эры : [Архип Люлька] / С. Бачаев // Авиация и космонавтика. – 1998. – № 3. – С. 32.
  10. Кузьмина Л. М. "…и в каждой турбине мы слышим спокойствие наших границ" : [Архип Люлька] / Л. М. Кузьмина // Авиация и космонавтика. – № 3. – С. 17–21.
  11. Сорока М. Академік Люлька / М. Сорока // Наука і культура : Україна. – Київ, 1970. – С. 146–152.
  12. Ювілеї українських фізиків та астрономів : [Архип Люлька] // Фізика. – 2018. – № 1–6. – С. 54.