Третя неділя жовтня — День працівників харчової промисловості
Цьогоріч свято припадає на 19 жовтня.
День працівників харчової промисловості - професійне свято людей, які щодня забезпечують країну якісними та безпечними продуктами харчування. День подяки всім, хто створює продукти - від хліба, молока, олії до м’яса, солодощів, консервів та напоїв.
Вітаємо працівників підприємств молочної, м’ясної, хлібопекарської, кондитерської, олійно-жирової, цукрової, виноробної промисловості та багатьох інших. Слова вдячності технологам, інженерам, лаборантам, логістам, пакувальникам, викладачам,студентам профільних навчальних закладів, а також усім, хто розвиває харчову індустрію України. Ви - на передовій продовольчої безпеки та економічної стабільності держави!
Попри складні виклики повномасштабної війни, підприємства не лише відновлюються і модернізуються, а й збільшують обсяги виробництва, розширюють присутність на зовнішніх ринках. Саме тому в першому півріччі 2025 року виробництво зросло більш ніж на 13%, експорт - на понад 16%. Лідерами за темпами зростання є молочна та м’ясна продукції, хлібобулочні вироби, олія тощо. Зокрема, експорт молочних продуктів збільшився на рекордні 56%. Такий результат - свідчення стабільної роботи галузі та зростання попиту на українську продукцію на світових ринках.
Харчова промисловість – це галузь, де зерно, молоко, фрукти, овочі, м’ясо проходять шлях від поля до продукту, який бачить кожна родина. І саме цей процес – перетворення сировини на продукцію з доданою вартістю – держава системно підтримує в межах політики. Зокрема:
Доступ до фінансування
• доступні кредити «5–7–9%»
Кредити для підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію, зокрема й виробників харчових продуктів, – це 11,4% від усієї суми, виданої за час дії програми.
• гранти для переробних підприємств
Ще один інструмент підтримки: виробники харчових продуктів отримали 26% від загальної суми підтримки. Кожна четверта гривня грантових коштів іде на розвиток харчових підприємств: нові лінії, робочі місця.
• Оновлення технопарка
компенсація 25% вартості української агротехніки та обладнання
У переліку техніки - 998 найменувань для переробної та харчової промисловості (понад 7% усього переліку). Лише цього року підприємці придбали понад 190 одиниць такого обладнання, отримавши компенсацію на 3,9 млн грн.
•Підтримка несировинного експорту та стимулювання попиту
На зовнішньому ринку Експортно-кредитне агентство вже підтримало експорт українських харчових продуктів на 11,8 млрд грн.
На внутрішньому - третина виробників-учасників програми «Національний кешбек» є харчовими підприємствами, які щодня забезпечують магазини продуктами та напоями.
Ми дякуємо всім працівникам харчової галузі за відсутність пауз, стійкість, професіоналізм, стратегічний внесок у продовольчу безпеку України та зміцнення нашого експортного потенціалу.
20 жовтня — Міжнародний день кухаря і кулінара
Що це за день?
Міжнародний день кухарів та кулінарів, який відзначають щороку 20 жовтня, – досить молоде свято. Його започаткували в 2004 році з ініціативи асоціації, яка підтримує кулінарні співтовариства з різних країн. Уже тоді у складі організації перебувало близько 8 млн представників кухарських професій.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день кухаря і кулінара?
Кухарська справа вважається однією із найдавніших професій. Люди почали готувати страви, щойно як навчились добувати вогонь. Донині збереглися рецепти зі Стародавніх Єгипту та Китаю.
У середньовічній Європі кухарів високо цінували. У Німеччині з кінця XIII ст. шеф-кухар вважався однією із найнаближеніших осіб до короля. Перша школа кухарської майстерності з’явилась в Англії у XIX ст.
В українських літописах згадка про професійних кухарів датується X століттям. Спочатку вони готували страви для придворної знаті, пізніше – в трапезних монастирів.
Розвиток професійної кулінарії в Русі почався з появою корчми та трактирів.
Білі ковпаки на головах кухарів з’явилися в XVIII ст. Після неодноразового виловлювання зі страв волосся та комах, король Англії Георг II зобов’язав весь кухонний персонал одягати спеціальні шапочки. Відомий кулінарний реформатор Антонін Карем, який проживав у Франції у ті часи, вирішив замінити шапочки на ковпаки, висота яких вказувала на статус та майстерність власника. Найвищу кухонну корону носив найголовніший на кухні.
Традиції національної української кухні. Історія цікаві факти
Традиції національної української кухні мають багатовікові корені. Українська кухня дуже різноманітна, вона ввібрала в себе традиції багатьох народів. Водночас українська кулінарна школа самобутня і неповторна. У переважній більшості страви складні в приготуванні, багатокомпонентні, використовуються складні поєднання інгредієнтів і способи обробки. Мабуть,
найхарактернішою стравою української національної кухні є борщ. До речі, тільки в українській кухні борщ має понад сто варіацій.
Борщ, в залежності від рецепта, національного колориту і майстерності кухаря, може мати у своєму складі до 30 компонентів.
Не менш популярними є страви з м'яса і птиці. Це котлети, битки, крученики, завиванці, печеня, голубці, фаршировані страви. Причому для смаження часто використовується сало, останнім часом сало стало замінюватися рослинною олією.
Загальновідомо, що сало — найулюбленіший українцями й найбільш часто вживаний продукт.
Рибу українські кухарі також готують в найрізноманітніших варіаціях: і тушкують, і смажать, і фарширують овочами й крупами.
Не менш популярні в Україні вареники. Це ще одна візитна картка української кухні.
Начинки для вареників використовуються найрізноманітніші - в залежності від фантазії господині. Надзвичайно популярні також каші, причому часто використовують їх як самостійну страву. Немає в українській кухні практично жодної страви, де б не використовувалися овочі, і, звичайно, випічка.
Українська кухня здавна користується широкою і заслуженою популярністю. Деякі страви вже давно увійшли в повсякденний раціон людей, що живуть в різних точках земної кулі.
Українські борщі, вареники, галушки давно стали міжнародними стравами.
Українська кулінарна школа почала формуватися ще в XVII ст. становлення її йшло довго-майже століття. Таке довге і важке становлення можна пояснити складністю і тривалістю формування української держави. Відмінності в приготуванні одних і тих же страв на різних територіях збереглися і сьогодні. Ці відмінності можна простежити за назвами страв, наприклад борщів (Чернігівський, Галицький, Полтавський, Волинський, Харківський, Закарпатський тощо).
У Луцьку до речі була встановлена скульптурна композиція Свині й Салу — вирізана з дуба 850-кілограмова свинка, яка «вигодувала» в голодні воєнні часи український народ, до речі, можливо, тому українська національна кухня рясніє стравами зі свинини. У їжу вживається не тільки соковите і ніжне свиняче м'ясо, але і всіма улюблене сало.
Українська кухня має ряд національних особливостей.
Важлива роль в приготуванні страв відводиться овочам, в першу чергу буряку, його використовують в різному вигляді - і у свіжому, і у квашеному, і в смаженому, і в тушкованому. У давні часи з буряка також готували квас і самогон. Широко використовуються в приготуванні страв морква, картопля, помідори, гарбуз, кукурудза. Причому овочі найчастіше використовуються в якості приправ до інших страв, як доповнення. Картопля почала проникати на Україну в XVIII ст., але і вона не набула популярності як самостійна страва. У пюреобразному вигляді картопля використовується як добавка до моркви, квасолі, яблук. Картопля часто використовується в обжаренному вигляді. Для отримання крохмалю картопля використовується в кулінарії.
Гриби на українському столі були завжди. Це той продукт, який ніколи не вимагав пояснень.
І якщо вони не часто згадуються в стародавніх літописах, то не через свою непопулярність. А тому, що гриби в українській кухні завжди були дуже буденною стравою і справою - збирали, сушили, варили гриби абсолютно всі.
Гриби - абсолютно унікальне творіння природи. У порівнянні з іншими рослинами вони містять набагато більше білків, що наближає їх до продуктів тваринного походження. Їх клітинні стінки містять особливу речовину - хітин, якої немає в інших рослинах, і зустрічається вона тільки в панцирах ракоподібних і крилах жуків, жодна рослина не містить стільки азотистих екстрактивних речовин, що надають відварам абсолютно неповторні смак і аромат. Та й при нагріванні вони поводяться не як інші рослинні продукти, а скоріше як м'ясо. І сьогодні в українській кухні існує безліч страв з грибів: гріті з цибулею і маслом, тушковані рижики й грузді, білі гриби в тісті, галушки з грибами, рижики печені, грузді й рижики квашені, рижики свіжі солоні з цибулею, гриби варені свіжі з цибулею, опеньки з цибулею та з яйцем, грибні соуси та підливи до вареників.
Без помідорів і рослинної олії, мабуть, складно уявити сучасний український стіл.
Швидко і міцно ці два продукти увійшли в українську кухню в XIX ст. рослинні жири і сало використовувалися здавна. Однак саме рослинна олія витіснила зі столу українців всі інші. Віддається перевага використовуванню олії гарячого віджиму зі своєрідним запахом і присмаком смаженого насіння. Ця олія в основному застосовується в готових стравах, де не потрібна термічна обробка, - в салатах, вінегретах. Масло холодного віджиму застосовується в тих випадках, коли необхідна термічна обробка - для смаження.
Дуже люблять українці прянощі та приправи - часник, цибулю, лавровий лист, оцет, кмин, червоний перець, корицю.
Українська національна кухня використовує для приготування однієї страви різні технології обробки продуктів. Наприклад, сире м'ясо може пройти в процесі приготування два способи обробки: спочатку обсмажується, а потім вариться, запікається або тушкується. Це давня національна риса української кухні, з цим, до речі, пов'язані особливості українського посуду (казанки, глечики тощо).
Привертати до себе увагу також ще одна національна особливість обробки продуктів - шинкування і нарізка. Цим пояснюється велика різноманітність фаршированих страв, рулетів, битків, котлет, кручеників. Українська кухня часто відрізняється за територіальністю. Східноукраїнська кухня не набагато, але відрізняється від Західноукраїнської. Об'єднує ці регіони кухня Центральної України. Саме тут можна простежити весь спектр національного колориту, саме ця кухня найбільш різноманітна і барвиста.
Дуже популярні в Україні всілякі напої: квас, вино, настоянки, пиво. Квас згадується в Київському літописі ще в 989 р. «роздати їжу, мед і квас», - вказувалося в літописі. З того часу накопичилося безліч рецептів квасу. Цей споконвічно український напій містить багато вітамінів, ферментів, відмінно втамовує спрагу і до того ж легко готується. В Україні квас готується не тільки з хліба, в нього включають ягоди, груші, яблука, хрін.
Ще один дуже популярний напій - мед. Раніше цей напій вживався в ритуальних обрядах. Готується він з меду, дріжджів, хмелю, прянощів. Мед збуджує апетит, покращує процеси травлення.
Ну і, звичайно, не можна не сказати про ягоди. Ягоди завжди були доступними корисними ласощами. Люди збирали ягоди, сушили їх, а потім додавали в різні компоти, пироги, каші, салати, готували повидло. Особливістю українського повидла є те, що вміст цукру в ньому має бути не менше 60%, цукор традиційно додається в кінці варіння, коли страва майже готова. В цьому випадку повидло зберігає смакові якості та аромат ягід.
