Непересічні постаті в історії України

         Агатангел Кримський – науковець, письменник та шанувальник України

15 січня 1871 року народився Агатангел Кримський — мовознавець, сходознавець, літературознавець, історик, письменник і перекладач.

Існує легенда, що прадід Кримського був муллою — духовною людиною, знавцем мусульманського ритуалу — в Бахчисараї. Однак він посварився з кримським ханом та виїхав на територію сучасної Білорусі, до міста Мстиславль. Тоді на тих територіях мешкала громада польсько-литовських татар. За словами історикині Гульнари Абдулаєвої, можна припустити, що прадід там одружився з місцевою кримською татаркою. Вважається, що тоді й з'явилося прізвище Кримський.

"Їхній син з незрозумілих причин перейшов в християнство, отримав ім'я Степан і одружився з місцевою пані. Хто вона — нам невідомо. Від цього шлюбу народився батько Агатангела Кримського",– розповідає історикиня Гульнара Абдулаєва.
Батько Агатангела Юхим Кримський був видавцем і викладачем, писав підручники. Мати, за словами Абдулаєвої, походила з польсько-литовського шляхетного роду. Однак чи була вона кримською татаркою — наразі невідомо.

                                          
                                                 Репліка будинку, де жила родина Кримських.

Батьки Агатангела Кримського переїхали на Волинь — він народився у Володимир-Волинському (нині Володимир), а згодом разом із родиною переїхав до міста Звенигородка на Черкащині. Нині замість будинку, де проживала родина Кримських, відтворена репліка, у місцевому краєзнавчому музеї виставляють їхні фотографії та особисті речі. А в музеї у Луцьку зберігаються листи Кримського.
У родині Кримських вільно розмовляли декількома мовами. У три роки Агатангел вже вмів писати та читати. За словами Гульнари Абдулаєвої, батько багато займався із сином.
Агатангел Кримський був поліглотом: за різними даними, знав від 60 до 100 мов, науковець також знав різні діалекти.
Агатангел Кримський сам казав, що краще спитати, яку мову він не знає. Він писав навіть мертвими мовами. Коли йому було під 70 років він почав вивчати санскрит і вавилонську мову.

                                                    Навчання Кримського

Агатангел Кримський навчався у Звенигородському міському училищі, Острозькій прогімназії, 2-й Київській гімназії та Колегії Ґалаґана у Києві.

                                           

                                                      Звенигородський краєзнавчий музей.

Пізніше він поїхав до Москви вивчати арабістику в Лазаревському інституті східних мов та залишився готуватися до професорського звання у Московському університеті. Водночас Кримський захоплювався історією України та українською мовою попри те, що народився в російськомовній родині.

Він відмовився очолити кафедру руської філології у Львівському університеті, оскільки зацікавився сходознавством й отримав стипендію на наукове відрядження до арабських країн. Тоді Агатангелу Кримському було 24 роки. У Лівані та Сирії він зібрав матеріали та документи, які опрацьовував до кінця життя.

                                                Дослідження української мови

Агатангел Кримський є одним із провідних лінгвістів і засновників сходознавства в Україні. Попри те, що саме сходознавство було його основним науковим зацікавленням, він досліджував і українську мову.

Кримський виступав проти теорії походження української мови з однієї колиски "трьох братніх народів" та проти теорії Погодіна, за якою давньокиївські літописи нібито написали "великоросіяни", а українці спустилися з Карпат під час навали монголо-татар.

Водночас Кримський разом з Олексієм Шахматовим видав дослідження "Нариси з історії української мови". Там він наводить докази, що українська мова існувала з X століття, пояснює Гульнара Абдулаєва.

Під керівництвом Агатангела Кримського складено "Найголовніші правила українського правопису" (1921), "Російсько-український словник" (1924–33, т. 1–3), "Російсько-український словник прав­ничої мови" (1926) та "Український діалектичний збір­ник" (1928, кн. 1; 1929, кн. 2).

                                                 Зародження Академії наук

Агатангел Кримський остаточно повернувся на територію України 1918 року. Він був одним з основоположників Української академії наук, став секретарем і головою Історико-філологічного відділу.

Також побутує історія, що Кримський погодився на пропозицію Володимира Вернадського лише за умови, якщо перевезуть та розмістять на новому місці його бібліотеку. А крім книг він привіз колекцію марок і платівки з оперною музикою.

"Агатангел Кримський і Володимир Вернадський разом створювали Національну бібліотеку Вернадського. Він (Кримський — ред.) дуже багато зробив, саме він намагався, щоби це були україномовні книжки", — розповіла Гульнара Абдулаєва.

                                                   Стосунки з інтелігенцією

У 19 років Агатангел Кримський починає листуватися з Іваном Франком. Також Кримський листувався з Борисом Грінченком, Михайлом Павликом та Лесею Українкою.

                             

                                                            Леся Українка.

Кримський нібито був закоханий у Лесю Українку, але вона відхилила його зізнання, проте вони залишилися друзями протягом всього життя. З Лесею Українкою Кримський ділився своїми художніми й науковими текстами та отримував від письменниці відгуки, а вона надсилала йому свої тексти.

Агатангел Кримський підтримував особисті знайомства з провідними кримськотатарськими культурно-освітніми й літературними діячами: письменником Ісмаїлом Гаспаринським, філологом Ісмаїлом Лемановим, поетами Бекіром Чобан-заде та Абдуллою Лятіф-заде. Неодноразово відвідував Крим.

                                                 Репресії та останні роки життя

Гульнара Абдулаєва розповідає, що в Агатангела Кримського був помічник, науковець Микола Левченко, якого він навіть усиновив, адже не мав власних дітей. Кримський майже втратив зір, оскільки багато читав, тож Левченко багато в чому допомагав лінгвісту.

За словами Абдулаєвої, перший удар для Кримського був, коли Левченка затримали й відправили на 5 років до таборів. Після повернення Левченко жив у помешканні Кримського на вулиці Малопідвальна у Києві. Через рік після повернення Левченко повісився у квартирі.

З 1929 року Агатангела Кримського систематично переслідували, відсторонили від наукової діяльності та заборонили йому публікуватися. Через гоніння він був у скрутному становищі.

Під час Другої світової війни, 1941 року, Кримський поїхав до сестри у Звенигородку — саме туди прийшли службовці НКВД.

"Вони сказали сестрі Агатангела Кримського, що його перевозять до Києва в цілях безпеки, тому що він важлива людина. Після цього Агатангел Кримський зник назавжди, родичі про нього нічого не знали", — каже Абдулаєва.

Лише через роки один із в'язнів Кустанайської в'язниці в Казахстані розповів, що одного дня до камери потрапив Агатангел Кримський. Це було наприкінці 1941 року. За словами в'язня, у камері з науковцем сиділи грабіжники та вбивці.

"Коли вони побачили цю скромну людину, вони його оберігали, давали свій хліб, з захопленням слухали про історію України. Тортури до в'язниці та умови у в'язниці призвели до того, що він помер 25 січня [1942]", — зазначає Абдулаєва.

Місце поховання Агатангела Кримського досі невідоме.