Корпорація Sony - історія бренду

Наразі складно знайти людину, яка не має уявлення про компанію Sony та її продукти. Японський виробник створює ігрові приставки, смартфони, телевізори, фотоапарати та іншу електроніку, яка має попит серед споживачів.

Історія Sony починається після закінчення Другої Світової війни, коли у вересні 1945 року Масару Ібука повернувся в Токіо. Для початку, Масару і його однодумці зняли третій поверх в торговому центрі. Щоправда роком заснування компанії прийнято вважати 1946 рік, адже саме тоді талановитий підприємець Акіо Моріта та молодий інженер Масару Ібука відкрили в Токіо невелику майстерню радіодеталей. "Токійська науково-дослідна лабораторія", як назвали своє підприємство компаньйони, перший час випускала пристосування, які рідко знаходили свого покупця. А першим успіхом компанії стала розробка і серійний випуск короткохвильових приставок до радіоприймачів.
Виробництво приймачів йшло чудово, але у людей не було грошей, щоб оплатити послуги компанії. Й тоді Ібука став брати плату рисом, що в умовах голодної Японії було більш ніж доречно. Перепродуючи рис, Ібука задумався над домашніми приладами, розробивши і втіливши в життя прилад для приготування рису.

                Засновники корпорації Sony - Масару Ібука (праворуч) і Акіо Моріта

Ібука і Моріта не відразу знайшли себе в бізнесі. Вони жадали створювати щось принципово нове, але спочатку випускали то приставки для радіоприймачів, то електричні "малювалки", то подушки з підігрівом.

                                            Перші спроби вийти на ринок

Пошуки своєї справи увінчалися успіхом через 3 роки. У 1949 році Моріта купив американський магнітофон, поєднавши приємне з корисним – і музику можна було послухати, і придбання розібрати і досліджувати.

Носієм інформації в магнітофоні служив ненадійний і дорогий дріт, і японські інженери надихнулися ідеєю створення стрічкового магнітофона. Він мав вищу точність відтворення і давав змогу легко змінювати запис: потрібно було вклеїти новий фрагмент стрічки в потрібне місце.

Ідея нового товару не була сприйнята співробітниками компанії "на ура" – занадто довго вони вислуховували фантастичні ідеї Масару і вже не довіряли їм. Було потрібно терміново довести колегам (а особливо бухгалтеру), що проект коштував грошей і зусиль.

Вже в 1950 році компанія випустила перший стрічковий магнітофон. Він важив 35 кілограм і коштував 170000 ієн, тобто 472 долари (зазначимо, технічний фахівець після університету тоді отримував 30 доларів в місяць). Однак на цьому розробники не планували зупинятися і вже в 1957 році представили перший транзисторний радіоприймач, однак під новим брендом – Sony.

                                         Як з'явилася назва компанії Sony?

 Акіо Моріта і Масару Ібука усвідомлювали можливість виходу на світовий ринок і прагнули до цього всіма силами. Роблячи кроки до здійснення своєї мрії, компаньйони приділяли велике значення іміджу компанії. Застарілу назву корпорації змінили на просту SONY (sonus – "звук", sonny – "син", sunny – "сонячний").

Існує й інша версія походження назви компанії. Вона утворилась від комбінації латинського слова sonus ("звук") і англійського словосполучення sunny boys ("сонячні хлопці"; у англійському варіанті sonny-boys набуло в японському значення "малолітні генії").

По-справжньому вдалим винаходом новоствореного бренду Sony став перший японський транзисторний радіоприймач, який представили в 1957 році. Транзисторні радіоприймачі багато в чому перевершили лампові – вони були компактними і краще ловили сигнал. З цього часу починається історія компанії як всесвітньо відомого виробника різних аудіопристроїв.

                                              Маркетингові принципи Sony

Sony – одна з перших японських корпорацій, що здійснили прорив на світовому ринку. Інноваційні проекти, задумані Акіо Морітою, часто викликали недовіру навіть серед співробітників компанії, суперечили маркетинговим дослідженням ринку.

Але талановитий менеджер цілком узяв на себе працю щодо просування продукції та створення світового іміджу компанії. Акіо не вірив негативним результатам досліджень, переконував колег у перспективності інноваційних розробок. Він вважав, що пропозиція породжує попит, і корпорація Sony повинна стати творцем унікальних і неповторних пропозицій.

Вакансій компанії у вільному доступі не знайти. Всі вони закриваються через агентство. І тільки після того, як кандидат зустрівся з зовнішнім рекрутером, він відправляється на інтерв'ю в Sony Electronics. Потім вподобаних претендентів представляють вищестоящому керівнику. На цих зустрічах цікавляться навичками кандидата і його особистими якостями. У компанії вважають, що лояльність і любов до бренду дуже важлива. Тому шукають тих, хто «на слово Sony реагує захопленою реакцією». Друга важлива якість, на яку звертають увагу, - бажання кандидата професійно зростати і розвиватися. Новачки повинні бути готові до того, що в компанії плоска організаційна структура, тому вертикальне  зростання малоймовірне. У Sony дотримуються політики постійних ротацій, тому нерідко співробітники переходять з однієї посади на іншу. І потрібно знайти такого кандидата, який такі зміни буде сприймати позитивно.

Тестові завдання теж бувають. Їх зміст залежить від роботи, яку кандидат буде виконувати. Наприклад, майбутнього бухгалтера перевірять на знання спеціальних програм, а з продажниками зазвичай розігрують якийсь кейс. Керівник спостерігає, як здобувач поводиться в різних ситуаціях, що говорить і як підходить до вирішення проблеми. «Соні» свідомо відмовилася від складання жорстких планів.
  Посадова особа «Соні» зобов'язана діяти по обстановці, не упускаючи несподівані вигоди. Менеджер, який прагне у своїй діяльності до максимальної гнучкості, не може бути бюрократом, а фірма, в якій він працює, отримує шанс уникнути окостеніння, незважаючи на свої величезні розміри.

                                               Пристрасть до технології

З самого початку компанія Sony ставила самі амбітні цілі. Було прагнення випередити всіх конкурентів і налагодити випуск високоякісних електронних пристроїв. Серйозне ставлення до наукових досліджень незабаром привело до результатів. Вивчення технології виробництва транзисторних радіоприймачів відкрило дорогу до телебачення. У 1960 році компанія Sony заручилася підтримкою США, що допомогло їй побудувати нові виробничі потужності в Японії. Завдяки цьому був випущений перший портативний телевізійний приймач моделі TV8-301. Проникливий Масару Ібука усвідомив, що дні радіо добігають кінця, і майбутнє належить телебаченню. Інженери Sony продовжували удосконалюватися. Було випущено велику кількість різних магнітофонів, невеликих телевізорів, а в 1965 році на світ з'явився перший кольоровий телевізор, перший  відеомагнітофон, а потім і перший стереопідсилювач, повністю зібраний на основі кремнієвих транзисторів.

                                          Промахи з мобільними телефонами

Впродовж останнього десятиріччя минулого століття японці називають "Втраченим десятиліттям". В цей час швидкими темпами почала розвиватися Південна Корея, яка почала тіснити Sony на ринку. Період був не простий, але саме в ті роки з'явилися перші мобільні телефони. Компанія Sony занадто зволікала з розробкою нової продукції і упустила шанс з MP3-плеєром Walkman, хоча прототип плеєра був розроблений японцями до того, як Apple випустила свій iPod.
Дії Sony на ринку мобільних пристроїв були повним розчаруванням. Вона пішла неправильним шляхом і так і не змогла додати "телефонну" складову своїм кишеньковим комп'ютерам. Треба було ще в 2000 році кинути всі сили на розробку смартфонів, але подібних дій зроблено не було.

                                              Створення власної екосистеми

Той факт, що Sony досягла успіху в індустрії розваг, говорить про непогані перспективи компанії на майбутнє. Війна ігрових приставок з Microsoft в самому розпалі. Консоль PlayStation 4 нічим не поступається Xbox One. Телевізори Sony довгий час мали чудову репутацію, але випускати їх стало невигідно. А який інший виробник може похвалитися наявністю власного каталогу музики, фільмів та ігор? Якщо Sony вдасться знайти оптимальний спосіб об'єднати всі ці компоненти з мобільними пристроями, корпорація знову перетвориться в гіганта електронної індустрії.

 Sony стартувала з маленького початкового капіталу (500 $ солідною сумою не назвеш) і декількох людей, згуртованих однією ідеєю.

Але сама історія розвитку Sony заслуговує пильної уваги.

Зараз Sony Corporation - велика транснаціональна корпорація, яка випускає високотехнологічну електроніку. Телевізори, фотоапарати, відеокамери, ігрові приставки, смартфони, електронні книги - ось далеко не повний перелік продукції, яка завоювала довіру любителів і професіоналів.

Sony Corporation є підрозділом холдингу Sony Group і займається також його управлінням. Інші дочірні компанії холдингу займаються кіновиробництвом (Sony Pictures Entertainment володіє кіностудіями TriStars Pictures і Columbia Pictures), відповідають за музичну (Sony Music Entertainment), фінансову сфери (Sony Financial Holdings) і ін.

    Штаб-квартира корпорації розташована в Токіо.
    Генеральним директором є  Кеничиро Йошида.
    Загальне число співробітників по всьому світу - близько 170 000 чоловік.

Десятиліттями «Соні корпорейшн» перебувала на вістрі науково-технічного прогресу галузі і за ці роки збагатила побут сучасної людини великим числом новинок. Спільно з голландським концерном «Філіпс» фірма розробила і впровадила принципово нову лазерну технологію звукозапису. Нарешті останнім часом «Соні» ближче інших компаній підійшла до створення технології телебачення з високою чіткістю зображення, що обіцяє перетворити домашній екран в справжнє вікно в світ.

День працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості

День працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості святкується в Україні щорічно в другу неділю вересня.

    Україна має давні традиції у сфері видобутку і використання нафти і природного газу.

 Перший видобуток нафти в промислових масштабах в Україні розпочався ще в XVIII столітті. Вже до 1909 року в районі Прикарпатських родовищ видобувалося близько двох мільйонів тонн чорного золота. Українська газовидобувна промисловість взяла свій початок з 1924 року, коли в експлуатацію було введено Дашавське газове родовище і закінчено будівництво першого українського газопроводу Дашава - Стрий. Найбільш інтенсивний розвиток газової та нафтової галузі відбувся в післявоєнні роки і був пов’язаний з відкриттям промислових запасів газу та нафти у Причорноморсько-Кримській  газоносній області, а також в регіонах Дніпровсько-Донецької западини та Прикарпаття.
Враховуючи досить значний внесок працівників та трудових колективів нафтовидобувної та газової галузі, нелегку працю геологів і буровиків, розробників та будівельників, технологів і транспортників, а також усіх, хто пов’язав свою трудову діяльність з видобутком, обробкою і постачанням нафти і газу ще в радянські часи в СРСР, в 1980 роки, згідно Указу Президії Верховної Ради Радянського Союзу № 3018-Х від 1 жовтня «Про святкові і пам’ятні дні», було встановлено професійне свято нафтовиків і газовиків - День працівників нафтової і газової промисловості, який спочатку в Україні, як і в інших союзних республіках став відзначатися в першу неділю вересня. Після здобуття суверенітету і незалежності, відповідно до нового законодавства щодо Указу Президента України від 12 серпня 1993 року № 302/93 «День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості» почав відзначатися в другу неділю вересня.
За вже сформованими традиціями українські нафтовики і газовики завжди прагнуть дотримуватися високого професіоналізму та компетентності у своїй нелегкій праці. Відзначимо, що вже з 1945 року, вперше в історії світової газової промисловості, саме з території України стали здійснюватися прямі експортні поставки природного газу в Європу, зокрема в післявоєнну Польщу. На даний момент Україна має в своєму арсеналі одну з найскладніших і найефективніших газотранспортних трубопровідних систем з протяжністю близько 37 тисяч кілометрів, забезпечуючи надійну доставку природного газу в свої міста і найвіддаленіші райони. Покриваючи свої внутрішні транзитні потреби в доставці енергоносіїв, Україна також надає свою газотранспортну систему для транзиту енергоносіїв до Європи з країн ближнього зарубіжжя.
Чисельність тих, що працюють в галузі складає близько 1% працездатного населення країни.
 

 

Святкуємо День підприємця України

 

Щороку День підприємця в Україні відзначають в першу неділю вересня. Свято засноване Указом Президента № 1110/98 від 05.10.1998.
Ринкова трансформація економіки в Україні, її інтеграція у світовий та європейський економічний простір значною мірою залежать від розвитку підприємництва. В розвинутих країнах саме підприємництво відіграє фундаментальну роль у соціально-економічних перетвореннях та політичному житті суспільства.
Якщо великі підприємства орієнтуються переважно на масовий , відносно однорідний попит, випуск великих партій стандартної продукції, то малі підприємства успішно діють на невеликих ринкових сегментах. Вони раціонально й ефективно заповнюють економічні ніші з виробництва великого асортименту продукції, виконання різноманітних робіт за індивідуальними замовленнями, надання широкого спектра послуг.
В Україні понад 1,5 мільйони зареєстрованих підприємців. Чим займаються ці люди? Вони будують, шиють, виробляють, продають, вчать, лікують, розважають, продають і купують. Загалом, вони вносять вельми значний вклад до економіки країни та забезпечують населення найрізноманітнішими товарами й послугами.
Щоб стати успішним підприємцем, потрібно багато працювати, мати певний талант, бажання постійно відкривати нові шляхи розвитку, переймати досвід колег, словом, робота підприємця досить складна і водночас дуже цікава.

В День підприємця варто віддати належне українським представникам галузі й побажати їм розвитку, завжди сплачених податків, гнучких умов для ведення діяльності та приємних клієнтів!

 Відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук до Дня підприємця України підготував віртуальну виставку "Малий бізнес в сучасних умовах ринкової економіки".

 

Апопій В. В. Основи підприємництва : навч. посіб. / В. В. Апопій, С. А. Середа, Н. О. Шутовська. – Львів : "Новий Світ", 2018. – 324 с.

Цей посібник охоплює широке коло питань, пов'язаних із впровадженням підприємницької діяльності в Україні на ринку товарів і послуг. Висвітлено основні питання сутності підприємництва та його державне регулювання; теоретико-правові засади господарської діяльності.

   Бьорлінгем Бо. Малі гіганти. Компанії, що обрали велич, а не розмір / Бо Бьорлінгем ; пер. з англ. О. Шевченка. – Київ : Вид. Група КМ-БУКС, 2018. – 320 с.

Це аксіома бізнесу, що успішні компанії збільшують свої доходи та прибутки з року в рік. У "Малих гігантах", автор розкриває секрети чотирнадцяти успішних компаній, які наважилися поставити собі бізнес-ціль самостійно. Бьорлінгем показує, як керівники цих компаній – малих гігантів – повною мірою усвідомили альтернативні шляхи і обрали саме той, який допоміг їм створити успішний бізнес.

 Ворілоу Джон. Бізнес під ключ. Як створити компанію, що працюватиме без вас / Джон Ворілоу ; пер. з англ. Анастасії Дудченко. – Київ : "Наш формат", 2018. – 168 с.

Амбітному підприємцю складно уявити, що колись у нього виникне бажання залишити компанію, яку він створив, докладаючи титанічних зусиль. Однак, як стверджує автор цієї книжки, існує розумніша стратегія – створити проєкт, який успішно функціонуватиме. Навіть більше, проєкт, який можна буде вигідно продати в будь-який момент. Автор книги навчить управляти компанією так, ніби вона не існуватиме вічно, однак при цьому наділити її новими якостями і безупинно збільшувати її ціну.   

 Грінченко В. О. Структура капіталу суб'єктів малого і середнього бізнесу / В. О. Грінченко // Економіка і прогнозування. – № 1. – С. 142–154.

У статті узагальнено результати досліджень структури капіталу малого та середнього бізнесу та визначено особливості фінансування українських та європейських підприємств. Встановлено, що українські малі та середні підприємства мають вищий, у порівнянні з великими, рівень фінансового левериджу та ризику.

 

Презентація однієї книги

    Упродовж останніх двадцяти років технологічні компанії-гіганти Apple, Amazon, Facebook і  Google забезпечили людству більше можливостей для задоволення матеріальних потреб, спілкування, процвітання і навіть розвитку, ніж будь-яка інша подібна структура за всю історію свого існування.
  Однак завдяки чому ці комерційні структури змогли стати настільки могутніми та всевладними? Яким чином їм вдалося проникунути в душі людей так глибоко, що тепер вони здатні впливати на наші рішення і визначати наші уподобання? І як такі безпрецедентні масштаби цих компаній і вплив, який вони чинять, позначаться на майбутньому світової економіки? А чи не судилося їм, так само як і бізнес-титанам, що існували раніше, розчинитися в тіні молодших і успішніших конкурентів?  Чи, можливо, вони настільки добре захищені, що ніхто інший просто не має шансу на перемогу?.
   Хоча за два останніх десятиліття про компанії "Великої четвірки" було написано чимало, нікому не вдалося так ґрунтовно розкрити  сутність і причини їхньої могутності та вражаючого успіху, як це зробив Скотт Гелловей.
  

  Гелловей не вірить сліпо тим міфам, які поширюють про себе ці компанії, натомість задається низкою фундаментальних питань, пов'язаних із їхньою діяльністю. Як членам "Великої четвірки" вдалося настільки глибоко проникнути в наше життя. що їх стало неможливо ігнорувати? Чому фондова біржа пробачає їм гріхи, які понад усякий сумнів знищили б інші фірми? І чи може хтось кинути хоча б одній із цих компаній виклик, поки вона бореться за звання першої компанії світу вартістю у трильйон доларів?
  У притаманному йому непоштивому стилі, який, напевно, може дозволити собі цей один із найвідоміших бізнес-професорів світу, Гелловей докладно розбирає стратегії компаній "Великої четвірки", показує, як вони із недосяжною для інших майстерністю маніпулюють нашими основними емоційними та матеріальними потребами. Також автор дає поради стосовно того, як уроки шаленого підйому цих компаній можна застосувати у власному бізнесі чи кар'єрі.
  Якщо ви прагнете конкурувати із цими гігантами, вести разом із ними бізнес або просто жити у світі, де воно домінують, - вам у будь-якому разі варто якомога більше дізнатися про "Велику четвірку".

Джерело: 

Гелловей, Скотт. Велика четвірка. Прихована ДНК Amazon, Apple, Facebook і Google / Скотт Гелловей ; [пер. з англ. М. Смагіної]. - Київ : КМ-БУКС, 2019. - 295 с. : іл. - Бібліогр.: с. 265-290.

Національна кухня як елемент української культури

         

    Народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати.

    До Дня Незалежності відділ документів з економічних , технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготував книжкову виставку «Національна кухня як елемент української культури».

   Українська кухня складалася протягом віків і з давніх часів відзначалася різноманітністю страв, високими смаковими та поживними якостями. Борщі і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з фруктів і меду відомі у всьому світі. Українській кухні властиві різноманітність використовуваних продуктів та комбінування кількох видів теплової кулінарної обробки (смаження, варіння, тушкування, запікання). Так, лише способів варіння борщу більше тридцяти, а до його складу входить близько двадцяти найменувань продуктів

 На формування української кухні вплинуло кілька факторів:

• Розташування українських земель на перетині різних важливих торгівельних шляхів (зі Сходу на Захід та з Півночі та Південь). Це сприяло обміну та появі різноманітних нових продуктів.

• Сприятливий клімат та фантастичне біорізноманіття. Хоча є продукти, поширені усюди, кожен з регіонів України мав свої особливості. Так, наприклад, для карпатської кухні характерне дуже широке використання грибів та ягід, на Слобожанщині популярні страви з дичини, а в приморських районах є давні традиції споживання риби та морепродуктів.

• Десятки різних народів (від греків і турків до німців та угорців) вплинули на те, як формувалася українська кухня. Безперервно відбувався культурний обмін, наслідком якого стала поява майже однакових страв, які можна знайти в різних частинах земної кулі.

    Протягом багатьох століть хліб, хлібні вироби та страви з зернових становили основу харчування українців. Починаючи від найдавніших прісних коржів, які готували на території Україні тисячі років тому, до безлічі складних хлібобулочних виробів, якими, наприклад, захоплювався Бальзак, подорожуючи Україною. В середньовічній Україні (і пізніше) хліб переважно випікали з житнього борошна, рідше – з ячменю та вівса. Пшеничний хліб здебільшого готували на великі свята: Різдво, Великдень або на честь весілля. В «Енеїді» Котляревського слово «хліб» згадується 20 разів. Бальзак в одному з листів згадував про 77 видів українського хліба.

    Кожному з етнографічних районів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами і національними традиціями. Так, у гірських районах Карпат переважають страви з кукурудзяного борошна, грибів, молочних продуктів: куле́ша, чир, мамалига, банош, бринза, гуслянка та ін. У низинних районах готують страви з пшеничного борошна і різних овочів. Це галушки, вареники, гомбовці, кремзлики, пироги. У кухні поліщуків поширені страви з картоплі та овочів: коми, деруни, зрази, холодники. Найпопулрнішим продуктом харчування українців є сало, на ньому смажать; шкварки з сала використовують для каш, галушок, вареників, млинців, лемішки, мамалиги тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут.

  

 Дубовіс, Г. А. Українська кухня / Г. А. Дубовіс. - Харків : Фоліо, 2005. - 350, [1] с.

    Рецепти яких страв ви очікуєте знайти в книзі «Українська кухня»? Ну звичайно ж, борщу, пампушок, вареників, галушок… А ше? А ще тут зібрано велику кількість рецептів питомо українських страв – і відомим усім, і незаслуженно забутих. Якщо у вас вдома буде ця книжка, ви зможете приготувати практично всі страви, адже це – повне зведення рецептів національної кухні України XVIII-XXI століть. І ще: уся ця смакота з апетитними назвами готується зі звичайних продуктів – із м’яса, риби, овочів, ягід – наших, рідних, земних. А виходить щось неземне, чарівне. Спробуйте!

   Золотая энциклопедия украинской кухни / [авт.-сост. А. Кривошей]. - Донецк : Глорія Трейд, 2011. - 382, [1] с., [8] л. ил. с. : ил.

    Україна відвіку славиться своєю національною кухнею – її багатством і різноманітністю. Борщі і солянки, розсольники, огірочники, капусняки і кулеші, юшки і всілякі супи – ось неповний перелік лише перших страв, і чільне місце серед них посідає справжній український борщ з рум’яними пампушками. Більше ніж 30 рецептів приготування цього національного блюда ви  знайдете на сторінках цієї книги. Не залишаться поза увагою і відомі українські крученики, завиванці, битки та інші м’ясні страви. На багатому українському столі почесне місце займуть смаженина і печеня, ковбаски, зрази і язик з родзинками. Перелік українських страв був би неповним, якби ми забули про відомі вареники з вишнею та галушки, шулики, вергуни і коржики. Солодкий стіл прикрасять узвари, ягідні холодці і фруктові бабки. Сотні перевірених часом та унікальних рецептів лягли в основу цієї книги, і вона стане вашим вірним помічником у вдосконаленні кулінарної майстерності. Смачного вам!

 

 Карсекіна, В. В. Страви української кухні  : [навч. посіб. для проф.-техн. училищ] / В. В. Карсекіна, Л. М. Скрипка. - Київ : Вища школа, 1993. - 238, [2] с. : іл.

   У навчальному посібнику висвітлено особливості національної старовинної і сучасної української кухні. Подано рецептуру і технологію приготування традиційних українських страв, розроблених майстрами-кухарями різних регіонів України. Це значно розширить асортимент приготування холодних закусок, страв з м’яса, риби, овочів, виробів з тіста, різноманітних напоїв. Витрату продуктів за рецептурою подано в грамах (вихід – 1000 г.).

  Книга розрахована на учнів професійно-технічних училищ. Може бути корисна при домашньому приготуванні їжі.

Пам'ятні дати 6 серпня

Кожного року  6 серпня в 8 годині 15 хвилин в японському місті Хіросіма - хвилина мовчання. Склавши руки біля грудей і нахиливши голови японці різного віку і будь-якого стану згадують про страшний день, коли на мирне місто в 1945 році було скинуто атомну бомбу.  Ядерні атаки на японські міста Хіросіма і Нагасакі, здійснені збройними силами США за президентства Гаррі Трумена наприкінці Другої світової війни. 6 серпня 1945 року атомна бомба «Малюк» була скинута на Хіросіму, а 9 серпня 1945 року бомба «Товстун» — на Нагасакі. Це були єдині випадки використання ядерної зброї. Пам'ятні заходи проходять і в Хіросімському парку Миру, де горить вічний вогонь біля пам'ятника жертвам бомбардування, на ньому напис - «Спіть спокійно - помилка не повториться». В результаті бомбардування було вбито і пропали безвісти близько 200 тисяч чоловік, поранені і піддалися радіоактивному опроміненню понад 160 тисяч осіб, до сих пір покоління японців продовжують вмирати від променевої хвороби. А ще через три дні атомна бомба з плутонієвим зарядом такої ж потужності була скинута на інше японське місто - Нагасакі ... В офіційних японських документах після цих трагедій з'явився термін «хібакуся» (hibakushya) - потерпілий від бомбардування. Вони з часом перетворилися в касту недоторканних. Їм важко було влаштуватися на роботу, налагодити своє особисте життя: кому потрібен хворий співробітник, чоловік або дружина, у шлюбі з яким можуть народитися діти, схильні до страшних хвороб? Через 10 років після бомбардування в Хіросімі відбулася перша міжнародна конференція за заборону атомної і водневої зброї, а в 1985 році південна частина Тихого океану була оголошена без'ядерною зоною - Договір Раротонга.

Джерело:https://www.unian.ua/lite/holidays/den-borisa-i-gliba-6-serpnya-2020-roku-yake-sogodni-svyato-prikmeti-i-imeninniki-shcho-sogodni-ne-mozhna-robiti-11101715.html

Елегантний вік Чернігівської швейної фабрики

                                      

                        

                         
1 серпня виповнилося 100 років з дня заснування Чернігівської швейної фабрики "Елегант". У 1920 році в нашому місті була створена невелика артіль "Промголка", в якій шили одяг лише за індивідуальним замовленням. У 1929 році, у зв'язку зі зростанням потреби чернігівців у масовому одязі, на базі "Промголки" відкрили швейну фабрику. Під час німецько-фашистської окупації Чернігова підприємство не працювало, а після визволення поновило свою діяльність. У післявоєнні роки фабрика неодноразово змінювала асортимент своєї продукції, технології виробництва.
  Приміщення, в якому й нині знаходиться фабрика, збудовано в грудні 1968 року. Під одним дахом розмістилися виробничі цехи, складські приміщення, допоміжні служби та адміністративний апарат. На той час фабрика випускала до мільйона одиниць штанів, 250 тисяч чоловічих костюмів на рік.


  За часів незалежності України швейна фабрика перетворилася на відкрите акціонерне товариство "Чернігівська швейна фабрика “Елегант”". Акціонерами стали робітники підприємства. У 90-ті роки XX ст. налагодилася співпраця з компаніями із США. На замовлення шили жіночі пальта. Пізніше на підприємство почали надходити замовлення з Нідерландів, Німеччини, Франції, Польщі, Литви та інших країн. З 2016 року із застосуванням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі пошук партнерів значно спростився. На сьогодні 99% послуг, що надає товариство, – це пошив одягу з матеріалу замовника. Фабрика працює "давальницькою схемою": компанія дає чернігівському підприємству сировину (тканину та фурнітуру, зразки продукції та лекала в електронному вигляді). Спершу підприємство відпрацьовує замовлення експериментального виробу, результат оглядає представник замовника і лише після цього конкретна модель запускається у масове виробництво.
  Потужність "Елеганту" – понад 300 тисяч готових виробів одягу за рік. Цифра змінна залежно від виробу: на пальто йде більше часу та сировини, ніж на штани, блузку тощо. Загалом фабрика відшиває жіночі жакети, штани, сукні, спідниці, напівпальта, жіночі та чоловічі пальта, дитячий одяг та інше. На усіх виробах є маркування "made in Ukraine". Одяг із чернігівської фабрики можна придбати у мережах магазинів одягу в Європі, а також у каталогах відомих брендів Oliver, JAKE's, BONITA, CRISTIAN BERF, BA&SH, MORGAN, NINA KALIO, Caroll, MONOPRIX та ETAM тощо.
  За останні роки власним коштом фабрика значно модернізувалася. З 2014 року оновила майже 60% матеріально-технічної бази. З'явилося нове сучасне обладнання у конструкторів, технологів, швейних цехах.
  Керівниця приватного акціонерного товариства "Елегант" пані Наталія Романовська зазначила, що європейські компанії прагнуть до якісної продукції (процес виробництва має бути організований відповідно до світових стандартів, продукція повинна мати сертифікати). У 2018 році фабрика "Елегант" пройшла 6 різноманітних аудитів, які стосувались якості та технологій. Один з них – з питань соціальної відповідальності BSCI.Працівниці фабрики Аудит BSCI – це перевірка підприємства на відповідність до міжнародних вимог у галузі соціальної відповідальності. Серед багатьох критеріїв найбільшу увагу приділяють питанням безпеки праці, екологічних стандартів, дотримання прав працівників та відповідних умов праці.
  Найважливіша складова успіху, на думку Романовської, – це колектив "Елеганту". Ще за радянських часів у Чернігові створився своєрідний кластер легкої промисловості. Місцеві підприємства виробляли тканину. Тут же були потужності для її переробки в одяг. А для підготовки кадрів місцеві профтехзаклади готували швачок та майстрів.
  Чернігівські "Елегант", фабрика "Сіверянка" (одяг та вироби з текстилю) та "Берегиня" (взуття) пережили важкі роки і знайшли свою нішу. Відтак частково збереглись і навчальні заклади, які пов'язані з підприємствами.
  Втім обсяги підготовки швачок, розкрійників, а також майстрів, які б могли обслуговувати швейне промислове обладнання, скоротились. Крім того, ці професії у молоді не користуються популярністю. Частково ця проблема вирішується шляхом замовлення підготовки кадрів: щороку за договором профтехзаклади набирають певну кількість студентів на відповідні спеціальності. Практику вони проходять на самому підприємстві.
  Так, за сто років маленька артіль індивідуального пошиття одягу "Промголка" перетворилось на українське високоефективне швейне виробництво "Елегант", з сучасними технологіями, обладнанням і великим різноманітним асортиментом виробів.
                              

Використані джерела:

http://zemlyaivolya.net/news/privitali_predstavnikiv_legkoi_promislovosti.html
https://elegant-cn.com.ua/
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=18849
http://www.golos.com.ua/article/134784