Видатні імена в науці і техніці

Продовжуємо знайомити читачів з людьми, які творили історію України.

                                                 
                                           (24 січня 1887 р.- 22 жовтня 1938 р. )

На початку 1938 року за наклепом був заарештований талановитий авіаконструктор Костянтин Калінін. 22 жовтня 1938 року його розстріляли, винісши вирок - зрада  Батьківщині. Так загинув у розквиті життя й творчих пошуків видатний вчений, з іменем якого пов'язані становлення і розвиток вітчизняної авіації, зокрема Харківської науково-технічної авіаційної школи.
Серед літаків-велетнів, які будувалися у різні часи в різних країнах світу, почесне місце належить конструкціям, створеним в Україні. Всім відомий літак «Ілля Муромець», розроблений киянином Ігорем Сікорським на початку ХХ століття, велетень шістдесятих років — антоновський «Антей» (Ан-22), богатир вісімдесятих «Руслан» (Ан-124) та ніким не перевершена «Мрія» (Ан-225) дев’яностих. Однак мало хто знає про надпотужний літак К-7, спроектований і споруджений в 30-х роках минулого століття в Україні, і його конструктора Костянтина Калініна. Він у двадцятих — на початку тридцятих вважався одним із найперспективніших радянських авіаконструкторів. Його літаки, виконані за аеродинамічною схемою «літаючого крила», лягли в основу надзвукової авіації майбутнього.
Костянтин Олексійович Калінін народився 24 січня (за старим стилем)  1887 року у Варшаві.  До 1909 року Костянтин Калінін жив у Польщі. Екстерном закінчив реальне училище у Варшаві. З відзнакою закінчив учительський інститут в Андреєві. У 1909 році вступив до елітного Одеського піхотного юнкерського училища, яке закінчив 1912 року з відзнакою. Коли розпочалася Перша світова війна, Костянтин Калінін потрапив на фронт. І вже звідти як учасник бойових дій і кавалер багатьох орденів у 1916 році добився направлення в Гатчинську авіаційну школу.  На початку 1918 року Костянтин Калінін прямує до Києва, де зустрічається з людьми, які відіграли в його житті вирішальну роль. Це були працівники й випускники Київського політехнічного інституту. У 1920 році Калінін навчається у Московському авіаційному технікуму, заснованому професором Миколою Єгоровичем Жуковським. Проте, маючи практичний досвід та попередню спеціальну освіту, цей заклад Калініну закінчити не вдалося: внаслідок проведеної "чистки" слухачів був відрахований з формулюванням "як колишній царський офіцер і дворянин".
  У 1923 році Костянтин Калінін повертається до Києва і вступає на четвертий курс Київського політехнічного інституту. Згодом він увійшов до керівництва Авіаційного науково-технічного товариства і був призначений начальником виробництва Київського авіаремонтного заводу "Ремповітря-6". Під його керівництвом невеличка група молодих інженерів і робітників взялася за розроблення нової машини. Літак назвали К-1. Калінін запропонував концепцію та головні схеми, які істотно відрізнялися від традиційних. Вже першим своїм літаком Калінін заявив про себе як про цілком зрілого конструктора. 1 травня 1925 року літак К-1 вперше піднявся у повітря і здійснив успішний переліт за маршрутом Київ-Харків-Москва та став першою пасажирською машиною, рекомендованою до серійного виробництва. Літак К-1 став для Калініна як конструктора студента КПІ ще й реальним дипломним проєктом, що в усьому світі вважається найвищим досягненням для випускників інженерних шкіл. У жовтні 1925 року  в Москві літак успішно пройшов випробування і був рекомендований для запуску у серійне виробництво. Для створення майбутнього заводу по виробництву таких літаків було було використано майстерні харківського акціонерного товариства "Укрповітряшлях", яке було організовано в 1923 році, на базі якого надалі був створений авіаційний завод. У стінах цього заводу розпочався найпродуктивніший етап у житті й творчості Калініна.
За п'ятнадцять років конструкторської діяльності К. О. Калінін будував різноманітні літальні апарати. З великими труднощами був збудований К-2. У 1927 році всупереч усім перешкодам, слідом за К-2 виходить літаюча "швидка допомога" – перший вітчизняний літак К-3, який успішно пройшов випробування і був переданий до війська. Далі було створено літак К-4 у пасажирському, аерофотографічному і санітарному варіантах, за який у 1928 році на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні отримав медаль. Пасажирський літак К-5, що злетів у 1929 році, виявився дешевим і економічним – з двигуном у 450 к. с. Він міг перевозити 8 пасажирів на відстань до 800 км. На той час К-5 став одним з найпопулярніших літаків авіації держави і до самої війни залишався основною машиною цивільного повітряного флоту. Серед інших калінінських літаків 1930–1940-х років був поштовий літак К-6 та "облвиконкомівський" К-9 і К-10.
  На початку 30-х років починається реалізація сміливої ідеї Калініна – створення найбільшого у світі літака. Він став першим конструктором, який почав використовувати цілком нову схему – літаюче крило. 128 пасажирів і 12 членів екіпажу, техніка, пасажирські салони розміщувалися у крилі. Розраховувався і військовий варіант – літак міг нести до 100 осіб десанту або 10 тонн бомб. З усіх боків був захищений 12 вогневими точками.
  У 1934 році Костянтин Олексійович Калінін отримує новий авіаційний завод у Воронежі, куди він і переїхав зі своїм конструкторським бюро та продовжив розробку нового перспективного напряму авіаційної техніки — створення бомбардувальника безхвостової схеми. У 1936 році К-12 пройшов цикл державних випробувань, а згодом він (перший у світі бомбардувальник безхвостової схеми) був залучений у серійне виробництво, який став прототипом сучасних надзвукових літаків. Поряд з К-12 пройшов випробування ще один двомоторний бомбардувальник К-13, а також продовжувалися роботи над схемою майбутнього ракетного літака з крилом малого видовження та випробування в польоті моделі літака з пороховим зарядом. Але конструкторська діяльність творця крилатих машин раптово обірвалася – його заарештували за доносом і розстріляли 22 жовтня 1938 року.
Людина сильної волі й кипучої енергії Костянтин Калінін увійшов в історію авіації як один з її перших будівників. Йдучи на ризик, він випереджав свій час, виділяючись новизною і оригінальністю створених літаків. 

Лытература:

1. Авіаконструктор Костянтин Калінін: уславлені імена / підгот. Людмила Загоронюк // Військо України. – 2001. – № 7/8. – С. 47–48.
  2. Баргатинов В. Крылья России: все самолёты с 1910 по 2006 год: полная иллюстрированная энциклопедия: [К. А. Калинин] / Валерий Баргатинов. – Москва, 2008. – С. 164–165, 221–222, 233–234, 237–238, 249–250, 291–292, 384–385, 388–389.
  3. Згуровський М. З. Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування: [К. О. Калінін] / М. З. Згуровський. – Київ: НТУУ "КПІ", Вид-во "Політехніка", 2016. – С. 245–266.
  4. Кузнецова Т. Человек, создавший "Жар-птицу" : [К. А. Калинин] / Тамара Кузнецова // Авиация и время. – 2007. – № 6. – С. 30–33.
  5. Ляховецкий М. Б. Всё в крыле: страницы жизни и творчества авиаконструктора К. А. Калинина. – Харьков: Прапор, 1986. – 184 с.
  6. Мирошніченко Ю. Трагічна доля українського винахідника: [К. О. Калінін] / Юрій Мирошніченко // Фізика та астрономія в школі. – 2002. – № 3. – С. 54–55.
  7. Осипчук И. "В качестве дипломной работы студент КПИ Константин Калинин представил … построенный им самолёт, на котором совершил перелёт из Киева в Харьков, а затем – в Москву" /Игорь Осипчук // Факты. – 2017. – № 18. – С. 26.
  8. Савин В. Дедал с судьбой ИКАРА: [К. А. Калинин] / В. Савин // Наука и жизнь. – 1989. – № 5. – С. 48–51.
  9. Харук А. Зроблено в Україні: [Костянтин Калінін] / Андрій Харук. – Харків: "ФОЛІО", 2019. – С. 168–173.
  10.Шавров В. Б. История конструкций самолётов в СССР до 1938 г.: [К. А. Калинин] / В. Б. Шавров. – Москва: Машиностроение, 1986. – С. 443–447.

Відомі імена в науці і техніці

До 110-річчя з дня народження Миколи Боголюбова 8 (21) серпня 1909  р. – одного із класиків сучасної науки, Відділ документів з технічних, економічних, природничих та сільськогосподарських наук, продовжуючи цикл  виставок "Відомі імена в науці і техніці", пропонує книжкову виставку про його життя і діяльність. Його праці належать до численних розділів математики, механіки, фізики. В кожному з них результати, отримані ученим, є фундаментальними. Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Він був членом багатьох іноземних академій (у Болгарії, НЛР, Польщі, США та ін.), наукових закладів і товариств.
  Народився Микола Миколайович Боголюбов у місті Нижньому Новгороді, але значна частина його життєвого та творчого шляху минула в Україні. Уже в 14 років почав брати участь в науковому семінарі академіка М. М. Крилова в Києві, у 15 років Боголюбов написав першу наукову працю, а в 16 років був зарахований до аспірантури при кафедрі математичної фізики АН УРСР.
  З 1928 року Микола Боголюбов працює в АН УРСР, і у 1930 році йому присуджено ступінь доктора математики. У 1965–1973 – директор Інституту теоретичної фізики АН УРСР. Дослідження М. Боголюбова стосуються статистичної фізики, квантової теорії поля та фізики елементарних частинок. Він є одним із творців теорії нелінійних коливань. Спільно з М. М. Криловим Боголюбов розвивав операційне числення та його застосування до математичної фізики. Створив та очолив лабораторію атомного ядра та елементарних частинок в Інституті фізики АН УРСР. Розробив новий метод у квантовій теорії поля і статистичної фізики, заклав основи сучасної теорії кінетичних явищ, побудував мікроскопічні теорії надплинності бозе-систем та надпровідності. Запровадив поняття квазісередніх і розробив нову теорію фазових переходів.
  М. М. Боголюбов – засновник і керівник наукових шкіл теоретичної фізики у Києві, почесний член багатьох академій і наукових товариств, зокрема, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка; академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР.
  У 1992 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. М. Боголюбова, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі математики і теоретичної фізики. Його ім'я присвоєно Інституту теоретичної фізики НАН України. Академік М. Боголюбов читав курс лекцій в університетах США. Міжнародним центром теоретичної фізики в Трієсті нагороджений медалями ім. Дірака за видатні досягнення в галузі теоретичної фізики. Микола Миколайович Боголюбов є  Двічі Героєм Соціалістичної Праці (1969, 1979); лауреатом Ленінської премії (1958); Державної премії  СРСР (1947, 1953, 1984); нагороджений Золотою медаллю ім. Ломоносова АН СРСР (1985).
Заслужений діяч науки УРСР (1970).

 Література:
  1. Боголюбов Н. Н. Введение в аналитический аппарат статистической механики / Н. Н. Боголюбов, А. Н. Ермилов, А. М. Курбатов; НА УССР. Институт металлофизики, – Киев: Наукова думка, 1988. – 176 с.
  2. Боголюбов Н. Н. Избранные труды по статистической физики / Н. Н. Боголюбов. – Москва: Издательство Московского университета, 1979. – 343 с.
  3. Боголюбов Н. Н. Квантовые поля: учеб. для вузов / Н. Н. Боголюбов, Д. В. Ширков. – Москва: Наука, 1980. – 319 с.
  4. Бевз В. Микола Миколайович Боголюбов – видатний математик, механік і фізик ХХ століття / Валентин Бевз // Математика в школі. – 2009. – № 1. – С. 43–51.
 

Святкуєм День Незалежності

                                 28 книжок до Дня Незалежності України

 "Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
 І наше діло праведне й святе
 Бо хто за що, а ми за незележність
Отож нам так і важко через те..."
                                   Ліна Костенко                                                                                                      

24 серпня Україна відзначає свій 28 День Незалежності – головне свято нашої держави і кожного, хто вважає себе українцем. Відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготував книжкову виставку «28 книжок до Дня Незалежності України». Книги, які ми підібрали,  знайомлять читача з історією становлення української державності з часів Київської Русі  до сьогодення. Ці видання в цілому зображують формування і розвиток української нації, економіки, культури України, яка ніколи не вдавалася до експансії і постійно вела визвольні війни, захищаючи сусідні країни від татаро-турецької навали. Багато місця відведено українсько-польським та українсько-російським відносинам, козацтву та козацький республіці,  демократичні принципи якої, стали основою першої в Європі української  Конституції 1710 р., створеної гетьманом Пилипом Орликом.

Книги Михайла Грушевського, Миколи Аркаса, Сергія Плохія та авторів проекту «Історія без цензури» та ін. намагаються історично правдиво розповісти про те, як Україна «здобувала себе», як ставала країною, а потім державою, як формувала свою територію та окреслювала її кордонами – тими кордонами, які нам сьогодні доводиться боронити зі зброєю в руках.

ХХ століття – час, коли творилося обличчя сучасної України. Видання присвячені подіям та персоналіям української історії цього суперечливого періоду базуються на архівних документах, висвітлюють цікаві і маловідомі факти про визначні події минулого та видатних особистостей (Степана Бандеру, Романа Шухевича, Івана Піддубного, Володимира Кубійовича тощо). Ці книги дають можливість побачити історію під іншим кутом, без звичних штампів, та, можливо, зрозуміти події сьогодення.

 Книга «Війна і міф. Невідома друга світова» - проект Українського інституту національної пам’яті розвінчує кілька десятків міфів про Другу світову війну, що існують у пострадянській колективній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях, маніпуляціях або замовчуванні фактів. Варто відзначити, що серед колективу авторів цього видання є і наші знані чернігівські історики-краєзнавці Сергій Горобець та Сергій Бутко.

Про український визвольний рух ХХ століття й зокрема діяльність ОУН і УПА читач дізнається з книги «Зродились ми великої години…». Без дослідження цих маловідомих фактів, не можна осягнути феномен незалежної України.

Тож шануємо і вивчаємо історію своєї рідної країни, вчимося пишатися своїми предками, виховуємо любов до України у своїх дітей! І все буде гаразд, буде сонце над рідною Україною і будуть щасливі люди жити на нашій Богом благословенній землі!

                                                                                                
                                                                                                  

Література:

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­Аркас, М. М. Історія України-Русі [Текст] / М. М. Аркас ; [авт. вступ. ст., коммент. В. Г. Сарбей]. - Одеса : Маяк, 1994. - 387, [2] с.

Білінський, Володимир Броніславович. Країна Моксель, або Московія [Текст] : роман - дослідж. Кн. 1 / Володимир Білінський. - 2-ге вид., випр. - Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2010. - 375, [1] с. - Бібліогр.: с. 374-375.

Білінський, Володимир Броніславович. Країна Моксель, або Московія [Текст] : роман - дослідж. Кн. 2 / Володимир Білінський. - 2-ге вид., випр. - Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2010. - 318, [1] с. - Бібліогр.: с. 314-318.

Білінський, Володимир Броніславович. Країна Моксель, або Московія [Текст] : роман -  дослідж. Кн. 3 / Володимир Білінський. - 2-ге вид., випр. - Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2010. - 319, [1] с. - Бібліогр.: с. 313-318.

 Від Рейхстагу до Іводзіми [Текст] : у полум’ї війни : Україна та українці у Другій світовій  / [авт. кол.: В. В'ятрович та ін.]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. -  352 с. :  [8] арк. фотоіл. - (Історія без цензури). - Бібліогр.: с. 347-349.

Відомі імена в науці і техніці

25 травня відзначають 130 років від дня народження конструктора перших літальних апаратів, піонера авіабудування Ігоря Івановича Сікорського.
  Маленький Ігор був п'ятою дитиною в сім'ї лікарів, яких добре знали в Києві. Його батько був відомим психіатром, доктором медицини, професором. Важливу роль відіграла в житті Ігоря його мати Марія Стефанівна. Вона була високоосвіченою жінкою, але своє життя присвятила родині. Саме мати познайомила сина з романами Жуля Верна та ідеями Леонардо да Вінчі, пробудивши в ньому ще з дитинства інтерес до проектування літальних апаратів, а також прищепила любов до музики, літератури, мистецтва. Батько відіграв вирішальну роль у формуванні не лише наукового мислення Ігоря, а також і його світогляду в цілому.
  У 1900 році Ігор пішов у перший клас Першої Київської гімназії і вже у віці 12 років зробив свою невелику гумову модель гелікоптера, мріючи колись створити справжній.
  У 1903 році вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу з метою вступити до вищого технічного закладу і стати інженером.
  Навчався Ігор Сікорський і в Парижі у французькій технічній школі Довіньо де Лано у 1906 році, а в 1907 році повертається додому в Київ, де вступає до Київського політехнічного інституту. На подвір'ї батьківського дому він розробляє свої перші літальні апарати й аеросани.
  У 1909 році 20-річний Ігор завершує збирати свій перший гелікоптер масою 180 кг. У січні 1910 року випробує аеросани власної конструкції. Перший політ на власноруч сконструйованому біплані потужністю двигуна в 25 к. с. він здійснив 3 червня 1910 року. Літак піднявся на висоту 180 м, встановивши всеросійський рекорд.
  У 1912 році Ігор Сікорський створив перший у світі 2-моторний літак С-21. Цей літак можна вважати прообразом сучасних бомбардувальників і транспортних літаків. Після повітряних випробувань 13 травня 1913 року Ігор Сікорський здобув світову славу конструктора багатомоторних аеропланів. З початку Першої світової війни Ігор Сікорський переобладнав літак "Ілля Муромець" під бомбардувальник.
  Революція 1917 року тимчасово зупинила роботу Ігоря Сікорського. Талановитий конструктор був улюбленцем царя, тому після приходу до влади більшовиків змушений був емігрувати. У березні 1919 року він вирушає до США.
  Невимовно тяжкими були перші роки життя Сікорського на чужині, оскільки авіаційна промисловість скорочувалась і в Америці. Проте ентузіазм Сікорського надихнув невелику групу земляків, які вирішили побудувати літак. І вже у березні 1923 року для втілення задуму було створено компанію Sikorsky Aeroengineеring Corporation.
  Спорудження першого на американській землі літака Ігоря Сікорського S-29А (американський) закінчили в 1924 році. Він вийшов напрочуд вдалим, з хорошими характеристиками.
  У 1937 році останнім літаком Сікорського став величезний 4-хмоторний "літаючий човен" S-44. Це був хороший літак, проте конструктор все ще мріяв про успішні польоти на гелікоптері. Він розумів, що гелікоптер не зможе перевозити більшу кількість людей, ніж літак, але він зможе виконувати неможливі для літака завдання, зокрема, рятувати людей. Здійснення цього задуму стало мрією і головною справою всього його життя.
  Великий внесок Ігоря Сікорського в практичний політ гелікоптера полягає в конфігурації хвостового ротора. Його ідея використання малого хвостового ротора на кінці довгого хвоста виявилася успішною і досі є найпопулярнішим дизайном для всіх типів гелікоптерів. У наш час гелікоптери Сікорського вважаються найбільш ідеальними машинами у світі.
  Після двох років напружених випробувань і доопрацювань апарата в 1942 році було створено 2-хмісний гелікоптер S-47, який незабаром почали виробляти серійно. Він був єдиним гелікоптером антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни.
  Його гелікоптери стали одним з основних засобів пересування і порятунку людей, як і мріяв колись Ігор Сікорський. Лише у ХХ ст. було врятовано понад 1 млн людей.
  Ім'ям Ігоря Сікорського названо Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (2016).
  У 2008 році відкрито пам'ятник І. І. Сікорському на території "Київської політехніки", де він навчався.
  За своє життя Ігор Іванович Сікорський був почесним доктором багатьох університетів, отримав понад 80 різних почесних нагород.

  Відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук, продовжуючи цикл книжкових виставок "Відомі імена в науці і техніці", пропонує виставку документів про славетного авіаконструктора – Ігоря Івановича Сікорського, який народився в Києві. Його ім'я згадується доволі часто в історії авіації як російської, так і американської, однак мало хто говорить про його українське походження, оскільки він жив і творив далеко за межами України.

   Список літератури:
  1. Абліцов В. Київ – світу і світ – Києву : [Ігор Іванович Сікорський] / Віталій Абліцов // Київ. – 2017. – № 11/12. – С. 164–165.

  2. Абліцов В. Сікорський Ігор. 25.05.1889, Київ, Україна – 26.10.1972, Істон, США // Наука України у світовому інформаційному просторі. – 2011. – № 4. – С. 86.

  3. Алексєєва К. Славетний авіаконструктор. : До 130–річчя від дня народження Ігоря Сікорського / Катерина Алексєєва, Ольга Нижник // Фізика та астрономія в рідній школі. – 2019. – № 2. – С. 42–47.

  4. Баранов М. И. Антология выдающихся достижений в науке и технике. Часть 47: Авиаконструктор Игорь Сикорский и его свершения в самолёто- и вертолётостроении / М. И. Баранов // Електротехніка і електромеханіка. – 2017. – № 1. – С. 3–8.

Книжкова виставка "Зелений туризм в Україні та світі"

Споконвіку люди подорожували, щоб пізнати світ, відкрити для себе щось нове, сповнитися натхненням і враженнями, відпочити душею і, повернувшись додому з близьких чи далеких країн, іншими очима глянути довкола. І раптом зробити для себе несподіване відкриття: так і в нас є чим подивувати своїх й іноземних туристів - просто до цього багато чого не помічали, не надавали значення, не цінували!

Особливо це актуально звучить нині, коли в українців з'явилися більші можливості для туристичних поїздок в Європу через запровадження безвізового режиму, а водночас з'явилася можливість співставити  - що бачили там і що маємо тут у себе - усе ж пізнається в порівнянні! І дійти незаперечного висновку: Україна - не менш приваблива своєю природою, краєвидами, кліматом, історією, пам'ятками, культурою, традиціями, звичаями для туристів країна. Потрібно лиш учитися цим уміло користуватися! Мандрувати і відпочивати можна і в рідній країні, зокрема, в її мальовничих селах, але для цього треба створити належні умови. 

Зелений туризм - це відпочинок "на природі", у тому числі і в сільській місцині або взагалі поза межами населених пунктів, тобто в місцевості, яка приваблює своєю природністю та недоторканістю. Такий туризм позитивно впливає на фізичне та моральне здоров'я людини, дозволяє вільно спілкуватися з природою, знімати стрес та інші негативні наслідки урбанізації. При цьому природа має залишатися у тому ж стані і не погіршуватися.

   Напередодні літніх відпусток працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка запрошують усіх охочих переглянути книжково-ілюстративну виставку "Зелений туризм в Україні та світі".
Список літератури:
  1. 10 кроків до започаткування власного агротуристичного бізнесу [Текст] / [авт. кол.: Домбровський З. та ін. ; редкол.: В. Апостолова та ін.]. – Київ : [б. в.], 2011. – 240 с.
  2. Дмитрук О. Ю. ЭКОтуризм [Текст] : навч. посіб. / Дмитрук О. Ю., Дмитрук С. В. – Київ : Альтерпрес, 2018. – 357 с. : іл.
  3. Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття як складова екологічного та патріотичного виховання населення України [Текст] : матеріали наук.-практ. конф. 7–8 лип. 2016 р. / Нац. природ. парк "Святі гори", Департамент екології та природн. ресурсів Дон. облдержадмін., Всеукр. екол. ліга. – Святогірськ : Центр екологічної освіти та інформації, 2016. – 378 с.
  4. Карпенко Ю. О. Зелений туризм на Чернігівщині [Текст] / Ю. О. Карпенко, М. В. Графін ; Черніг. держ. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, Черніг. обл. т-во охорони природи. – Чернігів : [б. в.], 2003. – 100 с.
  5. Кудла Н. Є. Сільський туризм: основи підприємництва та гостинності [Текст] : навч. посіб. / Н. Є. Кудла ; Львів. ін-т економіки і туризму. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 151 с.

Наші книжкові виставки

 28 квітня Україна разом з усім світом відзначає День охорони праці. День охорони праці встановлений в Україні «…з метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб'єктів господарювання, громадських організацій до питань охорони праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, вшанування пам'яті осіб, які загинули на виробництві…»
  Найвищі цінності – це життя і здоров'я людини. Їх захист потребує чималих зусиль, адже інколи людська діяльність пов'язана з небезпечними ситуаціями, особливо при виконанні службових обов'язків.
  Всесвітній день охорони праці, що відзначається в Україні вже десятий рік поспіль, привертає увагу громадськості до проблем охорони праці та сприяє підвищенню рівня безпеки на кожному робочому місці.
  З нагоди Всесвітнього дня охорони праці відділ документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготував книжково-ілюстративну виставку "Безпека праці – безпека життя", головною метою якої є формування свідомого ставлення кожного до культури безпеки праці.

  Список літератури:

  1. Банько В. Г. Охорона праці в туристському комплексі [Текст] : навч. посіб. / В. Г. Банько ; Київ. ун-т туризму, економіки і права. – Київ : КНТ, 2010. – 230 с.
  2. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності [Текст] : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний ; за ред. Є. П. Желібо. – Київ : Каравела, 2014. – 342 с.
  3. Законодавство України про працю [Текст] : станом на 5 черв. 2008 р. – Офіц. док. – Київ : Істина, 2008. – 319 с.
  4. Катренко Л. А. Охорона праці в галузі комп'ютингу [Текст] : підручник / Л. А. Катренко, А. В. Катренко ; [за ред. В. В. Пасічника]. – Львів : Магнолія 2006, 2012. – 543 с.
  5. Охорона праці в галузі [Текст] : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / П. С. Атаманчук [та ін.] ; Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка. – Київ : Центр учбової літератури, 2013.

Видатні імена в науці і техніці

Словом "геній" надто часто зловживають, однак Альберт Ейнштейн - один з небагатьох, хто, безперечно, вартий такого епітета. Можна навіть стверджувати, що не було важливішої та впливовішої постаті в історії науки, а така роль вимагає виняткової геніальності. Він заклав основи сучасної квантової механіки (хоча й ставив її під сумнів упродовж життя), а також представив свою спеціальну, а згодом і загальну теорію відносності, яка по-новому визначала саму суть часу та простору. Фактично він став одним із засновників сучасної фізики.
Альберт Ейнштейн з'явився на світ 14 березня 1879 року в німецькому місті Ульм у батьків-євреїв Германа та Пауліни. Його родина була типовими буржуа. Батько, талановитий математик, працював у галузі електропромисловості, однак йому добряче бракувало кмітливості у веденні справ. Відверто кажучи, мало що у дитинстві віщувало Альберту таке видатне майбутнє. Розповіді про не надто значні успіхи Ейнштейна в навчанні стали вже легендою. Дійсно, вчителі критикували Ейнштейна за повільність і погану успішність, проте пояснення низької успішності і труднощам в навчанні Ейнштейна слід шукати не в лінощі або поганих здібностях учня, а в елементарній скромності, несприйнятті застарілих педагогічних методів, що застосовувалися в німецьких школах кінця XIX — початку XX століть, можливій дислексії або специфічній структурі мозку Ейнштейна. Однак Альберт був досить-таки здібним учнем, особливо в галузі математики. З цього предмету він на кілька років раніше за своїх однолітків перейшов на академічний рівень. Його ім'я тісно пов'язане з великою революцією у фізиці, яка звершилася на початку ХХ століття, – зі створенням квантової теорії та теорії відносності. Він був у колисці квантової механіки, йому належать першокласні праці зі статистики. Ейнштейну надано світову славу як людині, яка висловила рішуче слово у формуванні спеціальної теорії відносності, і він взяв відповідальність за її фізичний зміст та послідовно відстоював створену теорію відносності.
  У 1896 році Ейнштейн отримує німецьке громадянство та здобуває місце у Вищому технічному училищі Цюриха. Там знайомиться з майбутньою дружиною Мілевою Марич, а вже у 1899 році звертається з проханням надати йому швейцарське громадянство.
  У 1901 році він уперше публікує наукову статтю, яка з'являється в одному з найпопулярніших журналів того часу і нарешті отримує докторський ступінь у Цюрихському університеті. В процесі відкриття принципу еквівалентності звертає увагу на формулювання загальної теорії відносності.
  У 1916 році статтю Ейнштейна під назвою "Офіційне обґрунтування загальної теорії відносності" публікують в "Анналах фізики", до кінця року завершує працю "Про спеціальну та загальну теорію відносності, виклад для загалу". У 1919 році Альберт Ейнштейн став відомим завдяки Еддінгтону, який підтвердив його гіпотезу про відхилення світла.
  У 1922 році отримує Нобелівську премію 1921 року з фізики за внесок у розвиток теоретичної фізики, а особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту.
  Після приходу до влади А. Гітлера Ейнштейн розриває з Німеччиною всі зв'язки та їде до США. Незадовго до початку Другої світової війни підписує листа Президенту США Франкліну Д. Рузвельту, застерігаючи про загрозу атомної бомби.
  Під час проживання в США Альберт Ейнштейн працює над вибуховими матеріалами для військово-морських сил цієї країни.
  Наприкінці Другої світової війни та після скидання атомних бомб на японські міста Хіросіми та Нагасакі Ейнштейн реагує словами: "Виграно війну, але не мир". Згодом відновлює заклики за створення наднаціонального уряду та очолює Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який займається пошуком мирного застосування ядерної енергії.
  Загалом Альберт Ейнштейн не шукав слави та багатства і виступав за мир у всьому світі.
 До 140-річчя від дня народження Альберта Ейнштейна відділ  документів із економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготував книжкову виставку "Видатні імена в науці і техніці". Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з літературою представленою на виставці.

"Безперечно, він був видатним науковцем, та, окрім цього, він був ще й оплотом людської совісті тоді, коли, схоже, чимало цінностей цивілізації опинилися в непевному становищі"
                                                                                                          Пабло Казальс

  Список літератури:
  1. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т 1. Работы по теории относительности 1905–1920 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1965. – 700 с.
  2. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 2.Работы по теории относительности 1921–1955 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1966. – 678 с.
  3. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 3. Работы по кинетической теории, теории излучения и основам квантовой механики 1901–1955 / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1966. – 632 с.
  4. Эйнштейн А. Собрание научных трудов: в 4-х т. Т. 4. Статьи, рецензии, письма. Эволюция физики / Альберт Эйнштейн. – Москва: Наука, 1967. – 600 с.