Інформує календар

                                     19 лютого затверджений Державний герб України

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).
За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.
Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

                                      20 лютого  –День Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні на державному рівні вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років. Пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
Почуття гідності та честі, право на самовизначення є головними цінностями українців. Ці риси об’єднують наших героїв – борців за свободу та незалежність України різних часів: Української революції 1917–1921 років, Холодного Яру і повстанців 1920–1930-х, Української повстанської армії, учасників дисидентського руху, Революції на граніті, Помаранчевої революції, Революції Гідності.
Саме в ці дні під час Революції Гідності протистояння сягнуло свого піку. Цього дня 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Свої життя віддали 48 учасників протесту. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Загалом у списках Героїв Небесної Сотні 107 осіб.
Відомо, що 104-м Героям Небесної Сотні посмертно надали звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція та Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

                                       21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.
Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

                                      24 лютого – російське вторгнення в Україну.   

Майже рік триває жорстока війна, у нас вкрали не рік , а мабуть десятиліття нашого життя, ми змінилися і внутрішньо і зовні, страх за рідних, за дітей вимотує, не дає спати вночі, якісь побутові зручності з нашого минулого життя стали неважливі. Ми усвідомили, якими є справжні цінності для людини – життя у всій його простаті і красі: просто тиша, спів пташок, ясне, голубе небо, запах квітки, щасливий сміх твоєї дитини. Ми хочемо, як і раніше,  без остраху дивитись у небо, не боятися літаків, спати у своєму ліжку, мирно прогулюватись стежками парків. Але... Ми.  українці, знаємо ціну миру: тисячі наших мужніх, найкращих чоловіків віддали своє життя за нашу свободу, за право вільно жити у своїй країні; тисячі нездійснених мрій, ненароджених дітей, осиротілих матерів; тисячі молодих вдів; мільйони біженців,  зруйнованих домівок. Хіба це можна забути, пробачити... Ніколи.   Незламна сила духу наших славних пращурів , яку успадковали наші захисники, обов'язково приведе нас до перемоги, ми ніколи не здамося, але ця жорстока війна забирае найкращих , цвіт нації, молодих і талановитих.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ. За вісім років терору Донбасу та окупації Криму людоїдський апетит країни агресора зріс.

Армія РФ завдає підступні удари по цивільним об'єктам, медзакладам та школам, знищує вщент українські міста, обстрілює «зелені» евакуаційні коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців.

Розраховуючи на швидку перемогу «взатридні», війська загарбників наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою землю, волю та незалежність попри те, що звичне життя руйнується на очах.

Сьогодні українці об'єднані як ніколи — голими руками зупиняють танки та БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. Війна стерла усі хиткі насадженні конструкції, що вносили роз'єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному громадянині України.

Наші книжкові виставки

 

Продовжуючи цикл книжкових виставок "Відомі імена науки і техніки", працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували книжкову виставку "Олег Антонов – творець крилатих велетнів", яка розповідає про видатного авіаконструктора Олега Антонова та діяльність КБ літакобудування в Києві (нині АНТК ім. О. Антонова).

 

 Ім'я Олега Антонова увійшло в історію світової цивілізації. Він народився 7 листопада 1906 року в селі Троїцькому Подольського повіту Московської губернії в сім'ї інженера-будівельника Костянтина Антонова і його дружини Анни Юхимівни. У 1912 році сім'я переїхала до Саратова, де минули дитячі роки Олега Костянтиновича. Тема авіації в ті роки була надзвичайно популярною в середовищі технічної інтелігенції. Як і більшість підлітків, Олег Антонов мріяв стати пілотом.
  Захоплення авіацією розпочалось у Олега Антонова з моделювання планерів. Перший його планер "Голуб", зроблений із фанери й водопровідних труб, у 1924 році було відзначено грамотою за оригінальну та гарну конструкцію. Це зміцнило бажання юнака будувати нові літальні апарати. Після закінчення в 1930 році Ленінградського політехнічного інституту Олег Антонов отримав призначення до Москви для організації бюро планерного виробництва І вже в 1933 році він став головним конструктором планерного заводу, будівництво якого розпочалося під Москвою. Провідному фахівцеві було тільки 27 років. За роки роботи на цьому підприємстві Олег Антонов та його колектив створили близько 30 типів безмоторних літальних апаратів. У 1938 році планерний завод закрили. Олег Антонов перейшов працювати до КБ О. С. Яковлева. Одним із перших завдань, яке він отримав, було проєктування санітарного літака з коротким зльотом, який не був запущений у виробництво через початок війни.
  У роки Другої світової війни Олег Антонов керував колективом, який проєктував і будував вантажні, транспортні, десантні планери. У 1942 році випробування пройшов планер для перенесення легкого танка Т-60. А в 1943 році перший заступник головного конструктора Олександра Яковлева Олег Антонов брав безпосередню участь у доведенні до готовності всіх типів винищувачів, які розроблялися в КБ (від Як-3 до Як-9). Восени 1945 року розпочався новий етап у житті Олега Костянтиновича: він очолив філію КБ О. С. Яковлева при авіаційному заводі в Новосибірську.
  У 1952 році конструкторське бюро Олега Антонова переводять із Новосибірська до Києва. "Ось тут я хотів би залишитися до кінця своїх днів", – за переказами, промовив Олег Антонов, уперше відвідавши Київ. Переїзд до Києва був важливий і особисто для Олега Костянтиновича: у студентські роки в Ленінграді він захворів на туберкульоз, через що мав періодичні погіршення здоров'я. Теплий український клімат для Олега Костянтиновича був дуже корисним.
  В Україні для Олега Антонова починається новий етап в історії його життя і професійної діяльності, відзначений чудовим спеціалізованим транспортним літаком Ан-8. Він був обладнаний двома газотурбінними двигунами та здатний перевозити до 11 тонн великогабаритних вантажів. Його схема – об'ємистий фюзеляж, високо розміщене крило, шасі у прифюзеляжних обтікачах, великий вантажний люк – стала класичною для наступних транспортних літаків. За кордоном подібна модель з'явилася лише через десять років. За створення Ан-2 конструктору Олегу Антонову та його колегам у 1952 році було присуджено звання лауреатів Державної премії. Цього ж року складальний цех залишили пасажирський Ан-10 і транспортний Ан-12. На Всесвітній виставці у Брюсселі в 1958 році його було удостоєно диплома і Великої Золотої медалі. Ан-12, що став одним із основних транспортних літаків Аерофлоту, мав більш як 20 модифікацій, експортувався в 14 країн світу. В 1960-ті роки перед конструкторами було поставлено завдання: створити літак надійний і безпечний, з вищою, ніж у Іл-14, швидкістю і вантажопідйомністю, оснащений сучасним аеронавігаційним обладнанням, пристосований для польотів з ґрунтових аеродромів місцевих повітряних ліній. Усім цим вимогам відповідав Ан-24. При створенні цього літака колектив Олега Антонова широко застосував нові технологічні рішення, що дало змогу знизити витрати на виробництво, збільшити транспортну ефективність, значно підвищити льотний ресурс. Цей літак установив рекорд з експорту – у 26 країн світу.

 

 У 1960–1970-ті роки в конструкторському бюро Олега Антонова було створено безліч нових і модифікованих літаків: пасажирських, аерофотозйомочних, літаків короткого злітання й посадки та інших. Особливо багато випускалося транспортних машин (це основна спеціалізація антоновського КБ). Побудовано було цілий парк вантажних "Анів": Ан-8, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-72, Ан-124. Етапним став перший реактивний літак Олега Антонова – Ан-72, який піднявся у повітря в 1977 році.
  Унікальними для всієї авіації стали знамениті антоновські гіганти – Ан-22, ("Антей"), випущений 1965 року, та Ан-124 ("Руслан") – остання модель Олега Антонова. Створення "Антея" зумовило появу за рубежем цілої генерації широкофюзеляжних літаків. Такий літак міг узяти 60 тонн високогабаритних вантажів, пролетіти з ними близько 5000 км і стати на ґрунтовий аеродром.
  Створення "Руслана" – новий крок у розвитку літакобудування та авіаційної науки. Це літак, який підіймає 150 тонн вантажів і доставляє їх на відстань 4500 км зі швидкістю 800–850 км/год.
  Талант Олега Антонова знайшов прояв не тільки у створенні планерів та літаків. Величезний інтерес становлять здобутки в живописі, книжки, статті. У роботі конструктора Олег Костянтинович надавав великого значення художній освіті. Живопис був для Антонова джерелом натхнення. Почуття краси не зраджувало його як письменника. Олег Костянтинович блискуче володів словом. За життя славнозвісного конструктора було опубліковано три його книги, 150 наукових праць і виступів у пресі з питань авіації, економіки, мистецтва, охорони природи, виховання молоді, фізкультури і спорту, інших проблем.
  Всесвітньовідомий авіаконструктор Олег Антонов пішов із життя у віці 78 років. Він помер від інсульту 4 квітня 1984 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі – як і бажав, навіки залишився в Україні.
  Заслуги Олега Антонова були високо оцінені. Йому присвоєно звання доктора технічних наук, Героя Соціалістичної праці. Олег Костянтинович був дійсним членом АН України та АН СРСР, йому присуджені високі нагороди. Ім'я Олега Антонова присвоєно Авіаційному Науково-дослідному комплексу, Центральному аероклубу України, а також створеній за рішенням Уряду України Державній літакобудівній кооперації. Нові літаки, що створюються в заснованому Олегом Антоновим науково- технічному комплексі, сьогодні несуть на борту ім'я "Антонов". АН України заснувала премію О. К. Антонова, яку присуджують ученим та інженерам за високі досягнення в галузі літакобудування. Іменем Олега Антонова названо одну з вулиць Києва. На території АНТК встановлено пам'ятник видатному конструктору крилатих велетнів.
  У 1999 році Рада директорів Міжнародного аерокосмічного музею США, що в місті Сан-Дієго, увічнила пам'ять Олега Антонова в Залі Слави. Енциклопедія історії України також увічнила його ім'я на сторінках першого тому.
  Життєве кредо Олега Антонова: "Є на світі три прекрасні сестри: Віра у свої сили, Надія на перемогу та Любов до життя. З ними я не хотів би розлучатися доти, доки не перестане існувати моє неспокійне "Я".
  Ми пишаємося нашим видатним діячем науки України та віддаємо величезну шану його таланту і високим громадянським якостям.
  Продовжуючи застосовувати теоретичні та практичні наукові досягнення Олега Антонова, колектив КБ ім. Антонова створив новий літак-велетень "Мрія". У грудні 34 роки тому відбувся перший політ дослідного зразка літака Ан-225 "Мрія". НАТО дало йому кодове ім'я "Козак". Це був найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак. У 2004 році його внесли до Книги рекордів Гіннеса за 240 рекордів. А знищили – російські війська 27 лютого в ангарі аеропорту Гостомель під Києвом. Головним конструктором "Мрії" був Віктор Толмачов, який і брав участь у розробці більшості літаків серії "Ан" разом з генеральним конструктором Петром Балабуєвим.
  У листопаді 2022 року генеральний директор ДП "Антонов" Євген Гаврилов заявив про початок будівництва другого літака Ан-225 "Мрія". Україна обов'язково переможе ворога, і новозбудований літак Ан-225 "Мрія" підніметься у повітряний простір. І знову цим літаком милуватиметься весь світ.

   Список літератури:

  1. Антонов О. К. Десять разів спочатку: оповідання / О. К. Антонов. – Київ : Веселка, 1973. – 119 с.
  2. Антонов О. К. Десять раз сначала: рассказы / О. К. Антонов. – Киев : Веселка, 1981. – 165 с.