Гроші – це не тільки фінансово-економічне явище. Це – символ держави, відображення її національних, культурних та духовних цінностей. Українська гривня – одна з найстаріших грошових одиниць, що веде свій початок з часів Київської Русі.
До 30-річчя незалежності України працівники відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук підготували книжково-ілюстративну виставку «Від златника до гривні», на якій представлені книги і статті з періодичних видань про історію становлення української національної валюти.
Найпершими монетами київського карбування були златники Володимира. Одночасно зі златниками почалося виготовлення срібляників. Срібло у монетах не завжди було чисте, скоріше – сплави, монети виготовлялися з арабських дирхемів, оскільки власних запасів срібних руд держава не мала. За зовнішнім виглядом монети Київської Русі схожі з монетами Візантійської імперії, що свідчить про тісні економічні, торгівельні, культурні зв'язки.
Карбування монет Давньої Русі тривало не більше 25–30 років на межі Х–ХІ сторіч за часів правління Володимира Святославовича, Святополка та Ярослава Мудрого. Кількість відомих золотих монет князя Володимира надзвичайно мала, що вказує на нерегулярну короткочасну емісію златників. Відомо 10 златників, лише два з яких зберігаються у вітчизняних колекціях – у Національному музеї історії України та Одеському археологічному музеї.
Довгий час карбування монет у Київській Русі було не підтверджене знахідками, але 1792 року стала відома перша давньоруська монета – срібник Ярослава Мудрого. Знайдений він був колекціонером у Києві серед церковних привісок до ікони.
Давньоруські монети не могли конкурувати на зовнішньому ринку з іншими іноземними монетами і водночас залежали від притоку срібла з-за кордону. З XI сторіччя у Давній Русі настав безмонетний період. У цей проміжок часу основною формою грошових відносин став обіг великих срібних зливків. У писемних пам'ятках грошові зливки фігурують під іменем «гривні», що походить від назви шийної прикраси. Найбільше значення у грошовому обігу на Русі мали новгородські гривні. Перехідною від київської до новгородської була чернігівська гривня (за формою близька до київської, а за вагою – до новгородської). Науковці вважають, що поява чернігівських гривень була спричинена намаганням об'єднати південну гривневу систему з північною.
У середині XIV сторіччя срібні зливки поступово зникають із грошового обігу Русі. Він поступово набуває монетного характеру, і надалі у грошовому обігу беруть участь монети Золотої Орди, празькі гроші, монети Київського князівства часів Володимира Ольгердовича, монети Червоної Русі та інші.
Пізніше відродити власне карбування монет планував Богдан Хмельницький. Іще від початку Визвольної війни 1648–1654 років гетьман прагнув проводити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності.
Після проголошення 7 листопада (за ст. ст.) 1917 року Третім Універсалом Української Народної Республіки (УНР) Центральна Рада розпочала активний рух у бік запровадження власних грошових знаків та створення національної фінансової системи.
Нові гроші отримали назву «карбованці». Нарівні з національною валютою продовжували вільно «ходити» російські рублі – як царські, так і Тимчасового уряду (так звані «керенки»).
А 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні.
У періоди боротьби вояків ОУН-УПА за незалежність України були в обігу «бофони» (скорочене від «бойовий фронт») – однобічні (рідше двобічні) грошові документи з національною символікою та символікою ОУН і УПА. Уповноважені особи від імені ОУН чи УПА видавали їх населенню за добровільно внесені, стягнуті як контингент, реквізовані кошти, у вигляді готівки, іноді – продуктів харчування, одягу тощо.
Зі здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк увів до обігу купони багаторазового використання. Правову підтримку купонокарбованці одержали 20 березня 1991 року з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність». Деякий час одночасно в обігу перебували і рублі, й купонокарбованці.
А з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому та безготівковому обігу став український карбованець.
З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, внаслідок якої національною валютою стала гривня.
Сьогодні Україна має власні високотехнологічні потужності із виробництва грошових знаків та карбування обігових, пам’ятних і ювілейних монет із дорогоцінних та звичайних металів.
Список літератури
1. Банкноти і монети України. 2006. [Вип. 11.] / [відп. ред. О. І. Кірєєв ; упоряд. А. В. Папуша]. – Київ : [б. в.], 2007. – 224 с.
2. Бофони: грошові документи ОУН і УПА / Служба безпеки України ; [авт.-упоряд. О. О. Клименко ; редкол.: В. Даниленко (відп. ред.) та ін.]. – Київ : УБС НБУ, 2008. – 189 с.
3. Бумажные деньги, ходившие на Украине : каталог XX столетия / [сост. А. С. Бадаев]. – Чернигов : Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1991. – 195 с.
